Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Іменник
§ 63. Невідмінювані іменники

До невідмінюваних іменників належать:

1. Загальні та власні назви іншомовного походження з кінцевим: .

-а (-я): алілуя, амплуа, боа, буржуа, бра, Нікарагуа, Дюма, Золя;

• -о: адажіо, бароко, бюро, інтермецо, жабо, кіно, лібрето, метро, маестро, сироко, трюмо, фламінго, Брно, Бордо, Палермо, Осло, Токіо, але: пальто відмінюється як звичайний іменник середнього роду;

• у(-ю): авеню, інтерв’ю, какаду, кенгуру, меню, парвеню, фрау, шоу, Баку;

• е (-є): алое, ательє, кашне, пенсне, Рантьє, резюме, турне, фойє, шосе, Гете, Гейне, Данте, Оноре;

• -і: візаві, жалюзі, журі, колібрі, леді, парі, попурі, таксі, шасі, Пуччині, Тбілісі, Нагасакі.

Увага!

У таких іменниках кінцеві голосні звуки не виступають закінченнями, вони входять до складу основи.

2. Іншомовні загальні назви осіб жіночої статі, імена та прізвища з кінцевим приголосним: мадам, міс, місіс, Жаклін, Джонсон, Шмідт, але: Ніпель — Нінеллю.

3. Російські прізвища на -их, -ово, -аго: Черних, Коротких, Мирських, Бєлово, Острово, Живаго.

4. Українські жіночі прізвища на та на приголосний: до Остапенко Раїси; з Остапчук Вікторією; задля Денисенко Лариси; при Хрипко Інні; до Кравець Алли; Гордійчук Олесі, але чоловічі прізвища відмінюються: до Остапенка Сергія; з Остапчуком Валерієм; у Сіненченка Сергія.

5. Не відмінюються буквені та комбіновані абревіатури:

ЮНЕСКО, ФІФА, МВС, міськвно, але: на БАМі, з МХАТом, до БАКу, лавсаном, у рагсі;

✵ абревіатури типу заввідділу, завкафедри, комроти, обленерго;

✵ назви машин і механізмів, до складу яких уходять і цифрові позначення: КП 4, АН 24, .ДТ-54, ТУ 154.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.