Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Іменник
§ 57. Відмінок іменників

Категорія відмінка суто граматична. Нею виражається те чи інше відношення (часове, просторове, об’єктне тощо) іменника до інших слів у словосполученні й реченні.

У сучасній українській мові сім відмінків, кожний з яких відповідає на певне питання:

Називний — хто? що?

Родовий — кого? чого?

Давальний — кому? чому?

Знахідний — кого? що?

Орудний — ким? чим?

Місцевий — (на) кому? (на) чому?

Кличний

Увага!

У формі кличного відмінка (донедавна використовувався термін «клична форма») виступає найменування особи чи предмета, до яких звертаємося. Отже, тільки звертання, яке не є членом речення, стоїть у кличному відмінку.

Форми кличного відмінка

І відміна

✵ тверда група — о: мамо, сестро, школо, Ніно, Миколо;

✵ м’яка група — -е (-є): земле, нене, мріє, Маріє, Софіє;

✵ пестливі жіночі імена й назви жінок —ю: бабусю, матусю, Ганнусю.

II відміна

✵ тверда група, зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-, — -у: батьку, дядьку, братику, хлопчику:

✵ іншомовні іменники з основою на г, к, х —у: Людвігу, Джеку, Генріху, Фрідріху;

✵ мішана група з основою на шиплячий, крім ж, — -у: товаришу, викладачу, читачу, слухачу:

✵ м'яка група — -ю: краю, гаю, учителю, Сергію, Анатолію, Віталію, Василю;

✵ тверда група, безсуфіксні іменники — -е: дубе, вітре, брату, козаче, юначе, Павле, Іване;

✵ тверда група, іменники із суфіксами -ист, -ор, -тор, -ер — е: ректоре, радисте, аматоре;

✵ мішана група, власні та загальні назви з основою на ш, ж, дж, р — е: Тимоше, Довбуше, каменяре, стороже.

III відміна

✵ Імена по батькові жіночого роду на -е: Любове, радосте, ноче; на -о: Галино Миколаївно, Олено Олексіївно;

✵ Імена по батькові чоловічого роду — у: Іване Петровичу, Віталію Михайловичу.

Питання хто? кого? кому? тощо ставимо до назв істот, а питання що? чого? чому? — до назв неістот.

Називний відмінок називають прямим і в однині вважається початковою формою іменника.

Інші відмінки називають непрямими.

Основні засоби вираження відмінкової форми:

✵ закінчення: рік-a, рік и, ріці, рік у, рік-ою; бе-рег, берег-a, берег у, берег-ом;

✵ закінчення і прийменник: без води, у воду, під водою, на воді.

Увага!

Іменники в називному і кличному відмінках вживаються без прийменників, у місцевому — завжди з прийменниками. Решта відмінків (родовий, давальний, знахідний, орудний) можуть вживатись як з прийменниками, так і без них.

✵ синтаксичний зв’язок з іншими словами: цікаве інтерв’ю журналіста (значення називного відмінка); прочитав цікаве інтерв’ю (значення знахідного відмінка); задоволений своїм інтерв’ю (значення орудного відмінка).