Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Іменник
§ 55. Рід іменників

Кожний іменник (крім тих, що вживаються тільки в множині) належить до одного з трьох родів: чоловічого (вітер, шлях, клен); жіночого (сосна, подорож, галузь); середнього (поле, знання, зайченя). Іменники чоловічого роду співвідносні із займенниками він, цей; жіночого — вона, ця; середнього — воно, це.

Окрему групу становлять іменники спільного роду. Це назви осіб за діями, вчинками, рисами характеру, зовнішніми ознаками, що мають закінчення -а ( я ): базіка, староста, сирота, листоноша, бідолаха, плакса, приблуда, причепа, непосида, каліка, жаднюга, лівша, п’яниця, розмазня.

У цьому випадку рід визначається за синтаксичним зв’язком іменника з іншими словами — прикметниками, займенниками, дієсловами, тобто в контексті: відповідальний староста, страм на потвора, цей плакса, якийсь причепа, наша непосида, листоноша приніс, бідолаха поїхала.

Увага!

Назви істот за професією чи родом діяльності можуть позначати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, проте такі іменники формально належать до чоловічого роду: інженер, професор, юрист, депутат, доцент, суддя, директор, дипломат, посол.

Від деяких з них творяться назви осіб жіночого роду, але вони мають стилістичні обмеження: вчителька, секретарка, поетеса, професорша, директорша (уживані в розмовно-побутовому стилі).

Способи вираження роду іменників

Лексичний. Властивий назвам людей і тварин (свійських) і відповідає поділові за статтю: батько — мати, дід — баба, дядько — тітка, хлопець — дівчина; бик — корова, цап — коза, півень — курка, баран — вівця.

Морфологічний. Специфічні закінчення іменників у називному відмінку однини.

Примітка. У назвах тварин рід іменників може й не відбивати статевих відмінностей, а визначається саме морфологічним способом: морж, тигр, барс, орел, лин. короп, метелик — чоловічого роду; муха, оса, сорока, білка, гусінь, тріска — жіночого роду.

Словотворчий. Притаманний тільки для похідних іменників, коли суфікс утворює:

✵ співвідносні іменники (для назв тварин і людей) чоловічого, жіночого і середнього роду: ведмідь — ведмедиха — ведмежа; заєць — зайчиха — зайченя; лев — левиця — левеня; українець — українка.

✵ переважно збірні та абстрактні іменники (середнього роду): людство, козацтво, роззброєння, ремесло, павутиння, насіння.

Синтаксичний. Узгодження з родовою формою іменника родових форм прикметників, деяких займенників, числівників та дієслів минулого часу й умовного способу: інтелігентний Славко; працьовита Валя; наша малолітка; третій сирота; розповів Дмитренко; розповіла б Козачук; лікар порадила.

Запам'ятайте!

1. Паралельні (варіантні) форми роду: зал — зала; сусід — сусіда; птах — птаха; спазм — спазма; змій — змія; жираф — жирафа: парасоль — парасоля; округ — округа.

2. У середньому або чоловічому роді вживаються іменники: забудько незнайко, хлопчисько, ледащо, громило, здоровило.

3. То в жіночому, то в чоловічому роді бувають іменники купіль, харч, фальш.

4. Іменник біль у чоловічому і жіночому роді розрізняється за значенням: біль (чол. рід) — зубний біль, з болем у серці; біль (жін. рід) — опредмечена ознака: білість.

Діброва смутная вже листячко ронила,

Додолу у журбі клонилася чолом,

Зима, скрадаючись, повіяла крилом

І снігом — біллю білою — її покрила.

Олена Пчілка.

Порівняйте!

Рід іменників у споріднених слов’янських мовах:

Як визначити рід незмінюваних іменників?

У словах іншомовного походження:

✵ назви осіб — за віднесеністю до статі: маестро, аташе, денді, мосьє, портьє, кюре, джентльмен, Гейне, Золя, Дюма — чоловічий рід (він); леді, мадам, міс, фрау, Беатріче, Зегерс, Ожешко — жіночого роду (вона).

✵ назви істот (тварин, птахів) — чоловічого роду (можливе розрізнення за статтю): кенгуру, шимпанзе, поні, какаду, колібрі, фламінго, але: роздратована шимпанзе, маленька колібрі, муха цеце (жін. рід);

✵ назви неістот — середнього роду: кіно, журі, таксі, метро, шосе, рагу, пюре, фойє, інтерв’ю, резюме, але: до іменників чоловічого роду належать слова сироко, торнадо (назви вітрів); до іменників жіночого роду — авеню (вулиця), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса); комі, гінді, бенгалі (назви мов).

✵ у власних географічних назвах — за родовою назвою (місто, село, озеро, річка, острів, країна): Капрі (острів — чол. р.), Тбілісі (місто — сер. р.), Перу (країна — жін. р.), Калахарі (пустеля — жін. р.), Онтаріо (озеро — сер. р.), Онтаріо (штат — чол. р.), Онтаріо (річка — жін. р.), Міссісіпі (річка — жін. р.).

В абревіатурах (ініціальних, буквених) рід визначається за основним словом: відомий ХТЗ (завод — чол. р.), Київська ГЕС (електростанція — жін. р.), міське ПТУ (училище — сер. р.).

Рід змінюваних складноскорочених слів визначається граматично (за типом відмінювання): КрАЗ — КрАЗа — КрАЗові —КрАЗ — КрАЗом — на КрАЗі; ТУМ — ТУМу - ТУМові — ТУМ — ТУМом — у ТУМі.

Так само чоловічого роду іменники ДЕК, МОП, БАК (хоч головне слово словосполучення вища атестаційна комісія — жіночого роду).

У невідмінюваних звукових абревіатурах рід також установлюється за стрижневим словом: облвно повідомив (відділ — чол. р.), Голосіївський райвно м. Києва.