Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Іменник
§ 49. Іменник як частина мови

Іменник — це повнозначна частина мови, яка має значення предметності й відповідає на питання хто? що?

Дякую Вам, мамо, за перший скарб — пісні над колискою. Дякую Вам, мамо, за пісні, вмиті сльозами, які Ви співали довгої- предовгої воєнної години і купали мене в їхній чистоті, що хранили вони її дитину все життя, бо Ви в пісню переливали свою душу — усе багатство роду і народу... Дякую Вам, мамо, за другий скарб — рідну українську мову. Вона вперше засвітилася мені у Вашому слові, як світ у ранковому сонці. Ваше слово осяяло нас, дітей, любов’ю великою, як сонце. Дякую Вам, мамо, за третій скарб — молитву до Бога. Дякую Вам, мамо і тату, за радість і сльози, за слово і молитву, за пісню і ласку, за святість думки і таїну любові, за ясний і тихий світ добра у нашій хаті, біла стеля якої вища мені за всі палаци на світі (Я. Гоян ).

Під поняттям предметності в граматиці розуміють не тільки назви конкретних предметів (дуб, яблуко, птах, кобзар, керівник, ковдра, стіл, картина), ай опредмечені ознаки (зелень, білизна, вихованість, вічність), дії та стани (читання, розуміння, перехід, розповідь, біг, спання, хвилювання), абстрактні поняття (краса, слава, епоха, романтизм, комунізм).

Отже, предметністю вважають різноманітні лексичні значення слів, що мають специфічне граматичне оформлення й сприймаються як назви предметів та відповідають на питання хто? або що?

Морфологічні ознаки іменника

Іменникам властиві граматичні категорії числа, роду, відмінка.

1. Іменник має форму числа. Однина позначає один предмет, відокремлений від низки однотипних, наприклад: будинок, ручка, автомобіль. Множина виражає неозначену кількість однорідних предметів, як-от: столи, квіти, килими. Якщо іменник уживаний тільки в множині, то він може мати значення одного або багатьох предметів, наприклад: Ми зустрілися біля головних воріт парку (значення однини) і Ворота скрізь були позамикані (значення множини).

2. Кожен іменник у формі однини обов’язково належить до одного з трьох родів — чоловічого (батько, син, автобус, проспект, комп’ютер), жіночого (мати, дочка, земля, хата, ярина), середнього (котеня, маля, відро, печиво, начиння).

3. Усі іменники, навіть ті, що не змінюють своїх закінчень за відмінками та числами, є словами, які можуть відмінюватися, тобто стояти в такому чи іншому відмінку (мати, матері, матір’ю, матері тощо; київське метро, київського метро, у київському метро тощо). Відмінки разом з прийменниками (а також без них) виражають синтаксичні відношення іменників до інших слів словосполучення й речення.

Синтаксична роль іменників

Підмет:

І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові, про сонячні

дні, —

І в мріях ввижалась їм казка ясна.

Де квіти не в’януть, де вічна весна.

Олександр Олесь.

Іменна частина складеного присудка:

Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).

Людські пісні — найглибша мука, найвища радість на землі (М. Рильський).

Додаток:

Кров свою віддам твоїй калині,

Пісню — травам, птицям і лісам.

А високі думи — небесам.

М. Луків.

Означення:

Струмки полощуть срібло тиші,

В росі купається трава.

Хай найпростіші з всіх слова

У книзі лісу ніч напише!

Б.-І. Антонин.

Ось той ліс, який мене стрічав

Шумом листя і гойданням трав.

Морем квітів, щебетом пташини,

Голубим джерельцем із долини.

М. Луків.

Обставина:

Облітає пелюстками мрій вже притомлене й скошене тіло (Г. Чубач).

Рву я з розлуки вишневих квіток пелюстки (І. Крушельницький).