Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008
Граматика: морфологія, синтаксис
§ 46. Основні поняття граматики
Як відомо, кожне повнозначне слово має лексичне значення (пряме чи переносне) і кілька граматичних. Лексичне значення є основним (воно розрізняє слова), індивідуальним і виражається основою слова, а граматичне — додатковим, загальним, спільним для багатьох подібних за формою слів.
|
Слово троянда |
|
|
Лексичне значення |
Граматичне значення |
|
Багаторічна кущова рослина родини розових 'із запашними квітами та стеблами, укритими колючками; квітка |
Називний відмінок; однина; жіночий рід |
Такі ж граматичні значення мають іменники мальва, айстра, ромашка, фіалка, але за лексичним значенням це різні слова — назви квітів.
Отже, граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке супроводжує лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми.
Граматична форма — це мовний засіб, який матеріалізує граматичне значення (те саме, що словоформа). Один і той самий формант може бути носієм кількох граматичних значень і навпаки, одне граматичне значення може виражатися різними граматичними формами.
Так, закінчення -у в слові саджу вказує на першу особу, однину, теперішній час дієслова, а у словах дерево, береза, вишня, явір називний відмінок виражається різними закінченнями.
Засоби вираження граматичних значень слова
Синтетичні (у слові):
✵ Закінчення:
трав-а зелен-а рост-у
трав-и зелен-ої рост-еш
трав-і зелен-ій рост-е.
✵ Афікси (суфікси і префікси):
малю-ю малю-вати;
малю-ючи на-малювати.
✵ Чергування звуків: везти — віз; друг — друже.
✵ Суплетивізм (зміна основи слова): я — мене; гарний — кращий; говорити — сказати.
✵ Наголос: весни́, ріки́, верби́ — ве́сни, рі́ки, ве́рби; вибіга́ти — ви́бігати.
Аналітичні (поза словом):
✵ Носієм граматичного значення виступає інше слово: до бібліотеки; більш талановитий; буду працювати; написала б, написав би; книга й освіта; здібний, але ледачий.
✵ Порядок слів. Цей засіб вираження граматичної форми відіграє допоміжну роль, виявляє себе тільки в реченні.
Наприклад: Гнів викликав біль.
Іменник гнів має граматичне значення називного відмінка й синтаксичну роль підмета, а іменник біль, що стоїть після дієслова-присудка, має граматичне значення знахідного відмінка й виступає додатком.
І навпаки, у реченні: Біль викликав гнів.
Слово біль набуло граматичного значення називного відмінка й підмета, а гнів — знахідного відмінка й додатка.
Граматичні форми бувають:
✵ морфологічні — видозміни одного й того ж повнозначного слова (словоформи): земля, землі, землі, землю, землею, на землі, земле;
✵ синтаксичні — способи вираження типів поєднуваності слів (узгодження, керування, прилягання): чорна земля; орати землю.
Граматична категорія. Це родове поняття, яке об’єднує однорідні граматичні значення, виражені різними мовними засобами. Рід, наприклад, — це граматична категорія, тоді як чоловічий, жіночий і середній рід — граматичні значення; однина і множина — два протиставлення для категорії числа. Так само граматичними категоріями виступають спосіб і час, для яких граматичні значення відповідно дійсний, умовний і наказовий способи та теперішній, минулий і майбутній час.
Отже, граматична категорія співвідноситься з граматичним значенням як загальне з одиничним. У граматиці (морфології) виділяють десять граматичних категорій мови, які мають лише повнозначні слова:
1. Рід.
2. Число.
3. Відмінок.
4. Ступінь порівняння.
5. Вид.
6. Перехідність — неперехідність.
7. Час.
8. Спосіб.
9. Стан.
10. Особа.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.