Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Граматика: морфологія, синтаксис
§ 46. Основні поняття граматики

Як відомо, кожне повнозначне слово має лексичне значення (пряме чи переносне) і кілька граматичних. Лексичне значення є основним (воно розрізняє слова), індивідуальним і виражається основою слова, а граматичне — додатковим, загальним, спільним для багатьох подібних за формою слів.

Слово троянда

Лексичне значення

Граматичне значення

Багаторічна кущова рослина родини розових 'із запашними квітами та стеблами, укритими колючками; квітка

Називний відмінок; однина; жіночий рід

Такі ж граматичні значення мають іменники мальва, айстра, ромашка, фіалка, але за лексичним значенням це різні слова — назви квітів.

Отже, граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке супроводжує лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми.

Граматична форма — це мовний засіб, який матеріалізує граматичне значення (те саме, що словоформа). Один і той самий формант може бути носієм кількох граматичних значень і навпаки, одне граматичне значення може виражатися різними граматичними формами.

Так, закінчення в слові саджу вказує на першу особу, однину, теперішній час дієслова, а у словах дерево, береза, вишня, явір називний відмінок виражається різними закінченнями.

Засоби вираження граматичних значень слова

Синтетичні (у слові):

✵ Закінчення:

трав-а зелен-а рост-у

трав-и зелен-ої рост-еш

трав-і зелен-ій рост-е.

✵ Афікси (суфікси і префікси):

малю-ю малю-вати;

малю-ючи на-малювати.

✵ Чергування звуків: везти — віз; друг — друже.

✵ Суплетивізм (зміна основи слова): я — мене; гарний — кращий; говорити — сказати.

✵ Наголос: весни́, ріки́, верби́ — ве́сни, рі́ки, ве́рби; вибіга́ти — ви́бігати.

Аналітичні (поза словом):

✵ Носієм граматичного значення виступає інше слово: до бібліотеки; більш талановитий; буду працювати; написала б, написав би; книга й освіта; здібний, але ледачий.

✵ Порядок слів. Цей засіб вираження граматичної форми відіграє допоміжну роль, виявляє себе тільки в реченні.

Наприклад: Гнів викликав біль.

Іменник гнів має граматичне значення називного відмінка й синтаксичну роль підмета, а іменник біль, що стоїть після дієслова-присудка, має граматичне значення знахідного відмінка й виступає додатком.

І навпаки, у реченні: Біль викликав гнів.

Слово біль набуло граматичного значення називного відмінка й підмета, а гнів — знахідного відмінка й додатка.

Граматичні форми бувають:

морфологічні — видозміни одного й того ж повнозначного слова (словоформи): земля, землі, землі, землю, землею, на землі, земле;

синтаксичні — способи вираження типів поєднуваності слів (узгодження, керування, прилягання): чорна земля; орати землю.

Граматична категорія. Це родове поняття, яке об’єднує однорідні граматичні значення, виражені різними мовними засобами. Рід, наприклад, — це граматична категорія, тоді як чоловічий, жіночий і середній рід — граматичні значення; однина і множина — два протиставлення для категорії числа. Так само граматичними категоріями виступають спосіб і час, для яких граматичні значення відповідно дійсний, умовний і наказовий способи та теперішній, минулий і майбутній час.

Отже, граматична категорія співвідноситься з граматичним значенням як загальне з одиничним. У граматиці (морфології) виділяють десять граматичних категорій мови, які мають лише повнозначні слова:

1. Рід.

2. Число.

3. Відмінок.

4. Ступінь порівняння.

5. Вид.

6. Перехідність — неперехідність.

7. Час.

8. Спосіб.

9. Стан.

10. Особа.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.