Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфеміка. Словотвір
Словотвір
§ 44. Способи творення слів

В українській мові виділяють морфологічні і неморфологічні способи творення слів.

Морфологічні способи словотворення

Це найпоширеніший спосіб творення нових слів за допомогою різних словотворчих афіксів (морфем).

Префіксальний. Спосіб творення слів за допомогою префікса, який приєднується до твірної основи: дід — прадід, заголовок — підзаголовок, бесіда — співбесіда, друг — недруг, гармонія — дисгармонія (іменники); добрий — предобрий, високий — зависокий, важливий — архіважливий (прикметники); нині — донині, завтра — післязавтра (прислівники).

Префіксальний спосіб є основним у творенні дієслів від дієслівних основ.

Увага!

Цим способом творяться слова лише однієї частини мови.

Суфіксальний. Спосіб творення слів за допомогою суфіксів, які приєднуються до твірної основи.

Увага!

Цим способом творяться слова як однієї, так і різник частин мови.

Префіксально-суфіксальний. Спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи суфікса й префікса.

Цим способом творяться:

✵ іменники

свічка — підсвічник;

вікно — підвіконник;

тиша — затишок;

хвіст — прихвостень;

✵ прикметники

час — сучасний;

межа — безмежний;

брова — надбрівний;

на столі — настільний;

✵ дієслова

світлий — висвітлити;

вищий — перевищити;

десятеро — подесятерити;

свій — присвоїти;

✵ прислівники

літній — по-літньому;

гора — згори;

п’ять — уп’яте;

латинь — по-латині.

Увага!

Якщо нове слово утворилося за допомогою суфікса від твірної основи, у якій є префікс, то спосіб творення — суфіксальний, бо префікс у словотворенні участі не бере.

Міркуйте так!

У слові безпартійний легко виділяється префікс без- і суфікс —н-. Але чи утворився цей прикметник суфіксально-префіксальним способом? Щоб відповісти на це запитання, треба знайти твірне слово. Легко встановити, що ним є партійний. Зіставивши похідне слово безпартійний з твірним словом партійний, визначаємо один словотворчий афікс — префікс без-. Отже, слово безпартійний утворилося префіксальним, а не суфіксально-префіксальним способом.

Постфіксальний. Спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи постфікса ( -ся, -сь, -но, -небудь і т.д.). Наприклад: умивати —умиватися; мирити — миритися; прийди — прийди но; хто — хто небудь.

Безафіксний. Спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова, здебільшого відкиданням суфіксів, і тому деякі мовознавці його ще називають безсуфіксним.

Так творяться безсуфіксні іменники, твірними основами для яких можуть бути:

✵ прикметники

блакит-н-ий блакить,

зелен-ий з елень,

син-ій синь,

велик-ий велич,

молод- ий молодь;

✵ дієслова

захист-и-ти захист,

переход-и-ти перехід,

спів-а-ти спів,

біг-ти біг,

об-шук-ува-ти обшук,

запис-ува-ти запис.

Увага!

Безсуфіксні віддієслівні іменники помилково розглядають як такі, що утворені префіксальним способом. Але в префіксальних іменниках префікс приєднався до іменникової основи (про-зелень), а безсуфіксні утворилися від Дієслівних основ (закидати закид).

Складання. Спосіб творення нових слів шляхом складання твірних основ або їхніх частин.

Поширений в українській мові спосіб словотворення поділяється на: основоскладання; словоскладання; абревіацію.

Основоскладання. Нове слово твориться внаслідок складання двох і більше твірних основ. Базою для творення таких слів є наявні в мові сполучення:

✵ з незалежним (сурядним) зв’язком: ліс + степ — лісостеп; м'ясо + молоко — м’ясо- молочний; фізичний + математичний — фізико-математичний; зелений + жовтий — зелено-жовтий;

✵ із залежним (підрядним) зв’язком: зорі падають — зорепад; літературу знати — літературознавство: нова будова — новобудова: сільське господарство — сільськогосподарський; східні слов'яни — східнослов’янський.

Увага

Цей спосіб може супроводжуватися суфіксацією: правобережний, полкаводець. землезнавство.

Слова, утворені способом основоскладання, називають складними.

Частини складних слів можуть поєднуватися сполучними голосними о, е, є. (інтерфікс) або без них.

Зверніть увагу на вживання сполучних голосних!

Пишемо о:

✵ якщо перша частина складного слова — прикметник: чорнозем, широколистий, старослов'янський, але: давньоруський, синьоокий, середньовіччя (прикметники м’якої групи);

✵ якщо перша частина складного слова — іменник або займенник, основа яких закінчується на твердий приголосний (зокрема на шиплячий): літопис, книголюб, дощомір, грушоподібний, але: кожум'яка, овочесховище, очевидний.

Пишемо е:

✵ якщо основа твірного слова (іменника) закінчується на м’який приголосний: працездатний, бурелом, зорепад, вугледобувний, але: конов’язь, коногін, костоправ, свиноматка.

Пишемо є:

✵ якщо основа твірного слова закінчується на й або м’який подовжений приголосний: краєзнавство, життєпис, боєздатний, життєрадісний.

Складні слова можуть утворюватися й без сполучних голосних — шляхом безпосереднього приєднання основи до основи: Київгаз, Ужгород, чотирикутник одноденний, радіомовлення.

Словоскладання

Утворення слів шляхом поєднання двох слів (а не основ) без допомоги сполучних голосних: ходив-ходив, хліб-сіль, батько-мати, срібло-злото, прем’єр-міністр, туди-сюди, фільм-опера.

Увага!

Такі складні слова пишемо через дефіс.

Абревіація

Утворення нових слів також складанням, але не цілих слів чи їхніх основ, а тільки початкових частин (від італійського abbreviatura — скорочення). У результаті виникає складноскорочене слово — абревіатура.

Способи утворення абревіатур:

✵ від частини твірної основи і цілого слова: телецентр (телевізійний центр), держадміністрація (державна адміністрація), редколегія (редакційна колегія );

✵ від початкових частин кожного твірного слова: юннат (юн-ий нат-ураліст), фізорг (фіз-культурний орг-анізатор), військкор (військ-овий кор-еспон дент), облвиконком (обл-аснии викон-авчий ком-ітет);

✵ від початкових звуків слів (ООН, НАТО) або початкових букв твірних основ: СНД (читаємо «ес-ен-де») — Співдружність Незалежних Держав, УТН — Українські телевізійні новини, АПН України — Академія педагогічних наук України, ХТЗ — Харківський тракторний завод; дзот, неп, рагс;

✵ від комбінування початкових частин і звуків, звуків і цифр тощо: КамАЗ — Камський автомобільний завод, ТЕ-154, ЗІЛ-111, АН-24, зрідка в одному слові поєднується кілька типів.

Такий спосіб — мішаний: облвно, УкрНДІ-Мет.

Меморфологічні способи словотворення

Морфолого-синтаксичний. Спосіб творення нових слів шляхом переходу з однієї частини мови в іншу. При цьому слово набуває нового значення, змінюючи свої морфологічні ознаки й синтаксичну функцію.

Увага!

Звучання і написання слова залишається незмінним.

У сучасній українській мові спостерігається:

✵ перехід прикметників і дієприкметників в іменники (субстантивація): майбутнє, минуле, пальне; колискова, операційна, учительська, передова, булочна, варенична, хворий, вартовий, черговий; учений, трудящі, приїжджі;

✵ перехід іменників у прислівники (адвербіалізація): милуватися весною (імен.) — приїхати весною (присл.), за стіною (імен.) — стати стіною (присл.), займатися бігом (імен.) — бігти бігом (присл.);

✵ перехід числівників у прикметники (ад’єктивація): перший дзвінок (числ.) — перший математик у класі (прикм., у значенні «найкращий»);

✵ перехід дієприслівників у прислівники (адвербіалізація): стоячи на одній нозі (дієприсл.) — їхати стоячи (присл.), сидячи на землі (дієприсл.) — розмовляти сидячи (присл.);

✵ перехід іменників у прийменники (препозитивація): накреслив коло(імен.) — коло хати (прийм.), прийшов кінець (імен.) — сидів кінець столу (прийм.).

Міркуйте так!

Порівняймо два речення:

Черговий учень витер дошки.

Черговий витер дошку.

У першому реченні черговий — прикметник, називає ознаку предмета (який?), що вживається у формі Н. в. одн., чол. р.; виконує синтаксичну функцію означення.

У другому черговий — іменник, називає предмет (особу), відповідає на питання хто?, мас форму Н. в. одн., чол. р. і виступає в ролі .підмета

Лексико-синтаксичний. Спосіб творення нових слів шляхом злиття (зрощення) словосполучень або повнозначних слів із службовими в одне слово: на швидку руку — нашвидкуруч; ні се ні те — нісенітниця; цього дня — сьогодні; перекоти поле — перекотиполе; верни дуб — Вернидуб (прізвище); п'ять десятків — п'ятдесят; мимо волі — мимоволі; попід тином — попідтинню.

Увага!

Спосіб зрощення слів в одне слово треба відрізняти від способу складання основ за допомогою сполучних голосних о, е, є. Істотна різниця полягає в тому, що при складанні слів та основ одне або два слова втрачають закінчення, а з ними й граматичне значення, а при злитті — обидва слова поєднуються цілком і закінчення зберігається в новому слові.

Лексико-семантичний. Спосіб творення нових слів шляхом переосмислення наявних у мові слів. Унаслідок цього виникають омоніми. Порівняйте: корінь (дерева) — корінь (у математиці, мовознавстві), схід (сторона світу) — Схід (назва країн Східної Європи), коваль (професія) — Коваль (прізвище), Дніпро (річка) — «Дніпро» (готель).