Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфеміка. Словотвір
Морфеміка
§ 42. Історичні зміни в будові слова

У процесі історичного розвитку мови первинний морфемний склад частини слів зазнав змін. Цьому також сприяють чергування звуків, явища уподібнення, випадання окремих звуків та їх установлення.

Розрізняють такі зміни в морфемній будові слів: спрощення, ускладнення, перерозклад.

Спрощення — це такі зміни в будові слова, коли окремі морфеми втрачають своє самостійне значення й зливаються з іншими, тобто слово втрачає здатність ділитися, основа стає непохідною. Наприклад, у словах сучасний, пагінець, посуд, обруч уже не виділяються префікси су-, па-, по-, об-: вони зрослися з коренями. Так само іменники жир, мило, біло, вікно вже сприймаються як безсуфіксні, хоч у давні часи вони були похідні, утворені суфіксами р , -л-, н .

Перерозклад — це переміщення меж морфем у слові: до кореня приєднуються префікси чи суфікси, зливаючись з ним, або навпаки (кос/ин/к/а — косин/к/а, вуд/л/ищ/е — вудл/ищ/е). Так, у словах вісник, робітник суфікс -н- злився із суфіксом -ик; перерозкладом є злиття двох префіксів (недоплата, небезпека). Це відбувається із словами іншомовного походження, при засвоєнні яких частина кореня збігається з наявним в українській мові суфіксом. Наприклад, у засвоєному з німецької мови слові зонтик (der Zondek) на українському грунті сполучення звуків ик збіглося за звучанням із типовими для іменників суфіксами -ик- (ножик, хвостик). Непохідні слова почали сприйматися як похідні, з’явилося слово зонт з обірваним коренем, що нагадує в українській мові утворення (ніж — ножик, хвіст — хвостик). Тільки в поданому прикладі все відбулося навпаки: зонтик — зонт, єхидна (з грецької мови) — єхиди.

Ускладнення — процес, при якому непохідна основа перетворюється на похідну, а неподільна морфема стає подільною.

Так, в іншомовному слові марка (від німецького der Mark) суфікса к- немає, але в українській мові за аналогією до слів ручка, нірка и ньому стали виділяти суфікс к- (звідси — марочний). У слові лекція (від латинського lectio — читання) з появою слова лектор стали виділяти корінь лекц- (лект-).

Спостерігаються також зміни на стику морфем у слові довгобразий (зник другий кореневий о — довгообразий); у словах паризький, козацький, чеський, одеський суфікс -ськ- злився з кінцевим приголосним кореня (ж, к, х, с).

Як робити морфемний аналіз слова?

При розборі слова за будовою треба дотримуватися такого порядку:

1. Визначити: змінюване чи незмінюване слово. Якщо можна утворити кілька його словоформ — значить змінюване.

2. Якщо слово змінюване, то виділити закінчення та основу, у незмінюваному — тільки основу (усе слово).

3. Визначити морфеми: кореневу та службові: префікс, суфікс, інтерфікс, постфікс. Для визначення кореня треба підібрати кілька споріднених слів.

4. Схарактеризувати закінчення (повне чи нульове) та основу (похідна ~~ непохідна, чиста).

5. Пояснити фонетичні зміни на межі морфем та в будові слова (якщо вони є).

Схема морфемного аналізу