Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Фразеологія
Фразеологія

Предмет фразеології

Фразеологія (від грецьких phrasis — вираження, вислів та logos — учення) — розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, тобто стійкі сполучення слів.

Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом, називають стійке сполучення слів, яке, позначаючи поняття, відтворюється в мові за традицією, автоматично.

За своїм значенням фразеологізми сприймаються як одне ціле: за тридев'ять земель (далеко); товкти воду в ступі (повторювати одне й те саме), клювати носом (дрімати), ловити ґави (бути неуважним), дати гарбуза (відмовити), ні пари з уст (мовчати), пасти задніх (відставати), зарубати собі на носі (надовго запам’ятати), шукати вітра в полі (безрезультатно шукати кого-небудь).

Основні ознаки фразеологізмів:

1. Усталена (стійка) конструкція словосполучення чи речення.

2. Слова, які є компонентами фразеологізмів, утрачають своє значення й лише разом виражають одне узагальнене поняття.

3. Фразеологізми не створюються в процесі мовлення, а як готові мовні одиниці відтворюються в міру потреби під час спілкування.

4. Характеризуючи позитивно чи негативно особу, предмет, дію або явище, фразеологізми надають тексту певного стилістичного (експресивного) забарвлення.

5-У складі речення фразеологізми виступають одним членом речення (найчастіше присудком, обставиною), оскільки виражають одне лексичне значення.

Фразеологізми можуть формуватися в синонімічні ряди та антонімічні пари.

Гак, про ледарювання можна сказати: байдики бити, лежня справляти, собак ганяти, гулі правити, ні за холодну воду не братися, боки від лежувати тощо.

Утекти можна передати іншим синонімічним рядом: накивати п’ятами, дати драла, дати ходу, дати дьору, ноги на плечі, ноги в руки тощо.

Один з таких синонімічних рядів фразеологізмів знаходимо в повісті М. Стельмаха «Щедрий вечір»:

Там (у церкві) я мав і покаятися . і набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що та кого добра бракувало не тільки мені, але й дорослим. І в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, губилися ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не робило в черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п'яти і на в'язах стирчала макітра.

Антонімічні пари фразеологізмів передають протилежні значення та оцінки: хоч греблю гати (багато) — на макове зерно (мало); ляси точити (говорити) — води в рот набрати (мовчати); топтати ряст (довго жити) — дихати на ладан (животіти).

До фразеології належать також народні прислів’я і приказки, влучні вислови видатних осіб (крилаті слова): Вік живи — вік учись. Учитися ніколи не пізно. Знати мало — нічого не знати. Мудрим ніхто не вродився. Найбільше багатство — розум. Науки не носити за плечима. Розум за гроші не купиш. Свій розум май і людей питай. Не краса красить, а розум. Корінь навчання гіркий, зате плід його солодкий (Нар. тв.). Караюсь, мучуся, але не каюсь! Xто матір забуває, того Бог карає. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Борітеся — поборете! Учітеся, брати мої, думайте, чи тайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Обніміться ж, брити мої. Молю вас, благаю! І оживе добра слава, слава України! Т. Шевченко.

Класифікація фразеологізмів

За злитістю компонентів (слів), які входять до стійких словосполучень, виділяють три групи фразеологічних зворотів (за В. Виноградовим): фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення — це стійкі нерозкладні словосполучення, значення яких не випливає із значень тих слів, що входять до них: варити воду (вередувати), собаку з’їсти (бути майстром), дати березової каші (побити), пекти раки (червоніти), зарубати на носі (запам’ятати), ляси точити (вести пусті розмови), жити на широку ногу (жити у великому достатку).

Такі неподільні словосполучення називають ще ідіомами (від грецького ідіота — особливий, своєрідний зворот).

Слово в ідіомах настільки міцно поєднані одним поняттям, що їх можна вважати зрощеними, злитими.

Ще приклади ідіом: робити з мухи слона (перебільшувати), байдики бити (ледарювати), танцювати під чужу дудку (підкорятися), тримати камінь за пазухою (затаїти образу, бути нещирим), нагріти руки (нажитися), дивитися крізь пальці (не помічати), ряст топтати (жити), за ніс водити (обманювати), попасти пальцем у небо (не вгадати).

Ідіоми можуть уступати між собою в синонімічні зв’язки: Ні пари з уст і тримати язик за зубами — мовчати.

У більшості випадків ідіоми дослівно іншими мовами перекласти не можна, вони мають установлені відповідники.

Українська мова замилювати очі байдики бити розбити глека

Порівняйте!

Фразеологічні єдності — це такі фразеологічні сполучення, загальне значення яких певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них уходять. Наприклад: крапля в морі (небагато), замітати сліди (приховувати), заливатися слізьми (безутішно плакати), товкти воду в ступі (повторювати), згорати від сорому (червоніти).

Фразеологічні єдності не мають такого міцного поєднання слів, як зрощення.

Якщо фразеологічні зрощення неможливо поповнювати іншими компонентами (не можна врізати (високого чи зеленого) дуба), то у фразеологічних єдностях це іноді допускається: зітерти в порошок — (зітерти в дрібний порошок).

Фразеологічні сполучення — це такі стійкі мовні звороти, у яких один з компонентів має самостійне значення, що конкретизується в постійному зв’язку з іншими словами.

Так, слово брати втримує своє лексичне значення, але в поєднанні з різними іменниками виявляє конкретне значення єдиного фразеологізму: нічого в рот не брати(нічого не їсти), брати гору (перемагати когось, щось), брати близько до серця (болісно переживати що-небудь), брати на глум (глузувати), брати рушники (свататися) тощо.

Як бачимо, центральне слово в них є стійким і не може бути замінене іншим, а залежні слова можуть виражатися синонімічним словом: порушити питання (поставити, підняти); здобути перемогу (отримати, одержати); приступити до роботи (розпочати, почати); мати на увазі (брати до уваги, звертати увагу ) тощо.

За класифікацією М. Шанського, виділяють іще фразеологічні вислови — стійкі мовні звороти, які складаються зі слів з вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці.

Фразеологічні вислови (словосполучення) номінативного типу — це мовні кліше, виражені переважно простим словосполученням: звітно-виборча кампанія, охорона здоров'я, ядерна безпека, пленарне засідання, визвольний рух. патріотичне виховання, ринкова економіка, експериментальна ситуація, перехідний період, соціальна програма, боротьба зі злочинністю, коло інтересів тощо.

Поява кліше пов’язана з повторюваністю ситуацій. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір слів, що набувають звичності в називанні й звучанні. Такі сполуки сліп перетворюються на стандартні.

Фразеологічні вислови комунікативного типу (речення): прислів’я, приказки, крилаті вислови.

Прислів’я — це усталений вислів повчального характеру, який в образній формі формулює певну життєву закономірність і виражає переважно етичну ідею.

Особливістю прислів’їв є те, що вони мають здебільшого римовану форму, складаються з двох частин.

Змістом другої частини є протиставлення першій або висновок:

Не копай комусь ями, бо й сам у неї впадеш.

Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.

Здобудеш освіти — побачиш більше світу.

Яке коріння, таке й насіння.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

Як вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

Приказка —сталий народний вислів узагальненого змісту, який часто виконує функцію образної характеристики якогось предмета чи ситуації, але не формулює певного правила:

Кожна квітка по своєму пахне.

І стіни вуха мають.

Пропав ні за цапову душу.

Дружній череді вовк не страшний.

Порожній млин і без вітру меле.

Одного поля ягода.

Друзі пізнаються в біді.

Від прислів’їв приказки відрізняються тим, що в них немає висновків (другої частини вислову).

Крилаті вислови — часто повторювані влучні словесні формули. До них належать вислови видатних політичних діячів та історичних осіб, філософів, письменників:

Мить, зупинись! (Й.-В. Гете)

Бути чи не бути (В. Шекспір)

Герой нашого часу (М. Лєрмонтов)

Людина у футлярі (А. Чехов)

Мовчання — знак згоди (Теренцій).

Крапля камінь точить (Овідій).

Кожен фініш — це, по суті старт (Л. Костенко).

Джерела української фразеології

За своїм походженням фразеологічні одиниці неоднорідні.

Українська фразеологія сформувалася протягом багатовікового історичного розвитку нашого народу, його контактів з іншими народами і їхніми культурами.

Виділяють такі джерела фразеології:

1. Основним джерелом творення п поповнення фразеологічної скарбнці є жива народна мова, з якої використовують влучні вирази, прислів’я, приказки, дотепи, жарти. Такі вислови пов’язані з побутом, звичаями й обрядами народу: дати гарбуза, свиню підкласти, передати куті меду, розбити глека, купувати кота в мішку, витрішки продавати, вусом не моргнути, крутитися на язиці.

2. Значна частина фразеологізмів походить з професійно-виробничої сфери:

✵ з мови кравців: сім раз одміряй, раз одріж, білими нитками шито, тріщати по всіх швах^-,

✵ з мови крамарів: на вагу золота, давати набір, міряти повною мірою, міряти на свій аршин;

✵ з мови ковалів: між молотом і ковадлом, брати в лещата, куй залізо, поки гаряче;

✵ з мови рибалок: змотувати вудки, клювати на живця;

✵ з мови артистів: увіходити в роль, коронний номер, у своєму репертуарі, як по нотах, грати першу скрипку, на високому регістрі, зійти зі сцени;

✵ з мови військових: схрещувати мечі, не нюхати пороху, збивати позиції, брати рубіж.

3. Фразеологізми античного походження: авгієві стайні, дамоклів меч. сізіфова праця, гордіїв вузол, золоте руно, ахіллесова п’ята, гомеричний сміх, езопівська мова, прокрустове ложе, яблуко незгоди, олімпійський спокій, мов фенікс з попелу.

4. Фразеологізми біблійного походження: блудний син, вавилонське стовпотворіння, у поті чола, ноїв ковчег, содом і гоморра, поцілунок Іуди, каїнова печать, манна небес на, терновий вінок, умивати руки, нести свій хрест, земля обітована, дерево пізнання добра і зла.

5. Крилаті слова — це образні вислови, афоризми, що вийшли з відомих літературних чи публіцистичних джерел і зажили своїм життям, стали стислим вираженням важливої ідеї, думки, сентенції:

Здоровий дух — в здоровому тілі (Ювенал).

Мовчання — знак згоди (Теренцій).

У собі самому шукай справжніх благ (Г. Сковорода).

Де нема святої волі, не буде там добра ніколи (Т. Шевченко).

Права без обов'язків — то сваволя (Леся Українка).

Нове життя нового прагне слова (М. Рильський).

Кожен фініш — це. по суті, старт (Л. Костенко).

Фразеологічні словосполучення як один із засобів образності й виразності є ознакою мовного багатства. Вжиті доречно, вони впливають на читача або слухача, оживляють нашу мову, допомагають краще, образніше передати зміст думки, роблять розповідь яскравішою, надають висловленню емоційного забарвлення.