Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Лексикологія
§ 39. Лексика української мови зі стилістичного погляду

Слова різняться не тільки лексичним значенням і граматичними ознаками, а й стилістично, тобто сферою й частотністю вживання, своєю належністю до певного стилю (стилів) мови, емоційним забарвленням чи нейтральністю.

Стилістично забарвлена лексика поділяється на певні шари (групи).

Загальновживана лексика

Вона охоплює слова, якими користуються всі носії мови незалежно від віку, освіти, посади, віросповідання. Така лексика пов’язана з повсякденним життям, її лексеми означають життєво необхідні поняття, а тому зрозумілі кожному. Вони називають речі, рослини, тварини, явища природи й суспільного життя, ознаки кількостей, якостей, почувань людей тощо.

Цю лексику кваліфікують як стилістично нейтральну й називають ще міжстильовою.

Виробничо-професійна лексика

Ця лексика охоплює кількісно велику групу слів, що вживаються на позначення знарядь і матеріалів праці, процесів виробництва, характерних для різних професій і спеціальностей. Наприклад: боронування, обмолот, косовиця, хімічні добрива (у працівників сільського господарства); домна, мартен, вагранка (у металургів), штрек, антрацит, вуглекомбайн (у шахтарів), бетон, риштування (у будівельників), камбуз, такелаж, докер, рея (у моряків), педрада, клас, журнал, оцінка, дошка, семестр (у педагогів).

Окрему групу виробничо-професійної лексики становлять терміни і слова, що мають чітко окреслене спеціальне значення й називають поняття з різних галузей науки, техніки, мистецтва, як-от: звук, морфема, присудок, займенник, пряма мова (мовознавчі терміни); швидкість, ом, ампер (фізичні); кіль, палуба, лінкор (морські). Сукупність термінів, уживаних у певній галузі, називають термінологією.

Офіційно-ділова лексика

Така лексика містить слова, що використовуються в ділових паперах і в усному діловому мовленні (в установах та організаціях, у публічних виступах).

Значна частина ділової лексики вже стала загальновживаною: автобіографія, акт, довідка, угода, доручення, закон, заява, звіт, квитанція, наказ, наряд, об’ява, план, постанова, резолюція, референдум, декларація, телеграма, характеристика, протокол тощо. Для неї характерна термінологічна чіткість, відсутність емоційного забарвлення, чітко визначена сфера використання, а часто — позиція й місце в тексті.

Науково-термінологічна лексика

У кожної наукової дисципліни є великий запас своєї термінології, яка повністю відома тільки спеціалістам.

Термінами називають спеціальні ^слова, які вживаються для точного

найменування певного поняття науки. Термін позбавлений емоційно- експресивного забарвлення. Серед термінологічної лексики багато запозичених слів. І саме слово «термін» є запозиченням з латинської мови, де означає «кінець, кордон», тобто це слово вказує на чітку межу значення.

Кожній галузі науки й мистецтва властиві свої терміни: синус, косинус, трикутник, теорема, аксіома (математика); молекула, атом, ядро (біологія); відмінок, присудок, речення, дієслово, орфоепія (мовознавство); реакція, апендицит, грип, аспірин (медицина).

Специфічно-побутова лексика

Включає слова, що відображають побут різних соціальних груп населення (одяг, житло, їжа, звичаї, господарство). Широко використовується в літературі при історичних описах і в художньому зображенні умов життя представників окремих груп населення.

Емоційна лексика

До неї належать слова, які у своєму значенні мають позитивну або негативну емоційність і служать для вираження почуттів людини (радість, горе, смуток, любов, ніжність). Виділяють:

✵ органічно емоційні слова, що містять емоційне забарвлення (позитивне чи негативне) у значенні: кохання, здоров'я, щастя, дружба, милий, любий, щирий, ласкавий, порядний, радісно, весело; ненависть. ворог, боягуз, злодій, бандит, жахливий;

✵ слова, у лексичне значення яких емоційність уносять суфікси та префікси: дівчинка, дівчинонька, дівчатко; стежечка, яблучко, носик, чорнявенький, білявенький; землиця, вітрюга, хлопчисько;

✵ слова дитячої мови: цяця (іграшка), спатки, їстоньки.

До цього шару лексики входять всі лайливі слова.

Просторічна лексика

Просторічна лексика об’єднує:

✵ слова нелітературні (уживані без дотримання лексичних, граматичних, орфоепічних норм): сюдою, тудою, ма, мо, тепера, тра, тута (замість мама, може, тепер, треба, тут), сота (шосе), невдобно і т. ін.

✵ слова, яким властивий відтінок зниженості, фамільярності, безцеремонності чи якесь інше негативне забарвлення: читалка (читальний зал), роздягалка (приміщення для роздягання), оперативка (оперативна нарада); роботяга, друзяка, братва, хитрюга, шантрапа.

Основне сфера вживання цих слів — розмовна мова.

Вузьковживана лексика

Діалектизми. Діалект, або наріччя —великий підрозділ мови, що об’єднує групу говірок, пов’язаних низкою спільних мовних ознак, невідомих іншим говіркам.

Українська національна мова має три наріччя: північне, південно- західне, південно-східне, які різняться між собою, а також від літературної норми, фонетичними, граматичними й лексичними ознаками.

Діалектизми — це слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя.

Діалектизми бувають:

1. Лексичні — діалектні слова, що називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові використовуються інші назви: бараболя — картопля, когут — півень, блават — волошка, тайстра — торба, ляскавиця — грім, нецьки — ночви, банітувати — лаяти, ачей — може.

2. Етнографічні діалектизми представлені тематичними групами слів, що позначають:

✵ назви одягу і взуття: гуня — жіноча свитка, каптур — очіпок, черес — широкий шкірний пояс, бекешка — вид кофти, гачі — вовняні або полотняні штани, керсетка — жіночий одяг без рукавів, кобеняк — верхній одяг без рукавів;

✵ назви страв: жур — страва з вівсяного борошна, каварма — страва з баранини, плачинда — різновид печива, потрібка — страва з подрібненої печінки;

✵ назви житлових і господарських приміщень, знарядь праці, предметів побуту: колиба — чабанська хатина, обора комора, папера — великий кошик з верболозу, підря — полиця;

✵ назви, пов’язані з мистецтвом (дримба, трембіта, флояра), місцевою демонологією (мольфар, арідник, мавка).

3. Семантичні діалектизми — слова загальнонародної мови, які в діалектах відрізняються значеннями: вага — колодязний журавель, пасіка — просіка, губа — гриб, вино — виноград, берег — гора, іти — їхати, гірчиця — перець тощо.

Діалектна лексика виступає дуже важливим джерелом поповнення словникового складу української літературної мови. Сфера функціонування — художня література, де вона вживається для відображення місцевого побуту, колориту, для мовної характеристики героїв. Яскравий приклад — творчість І. Франка, В. Стефаника, Марка Черемшини, М. Коцюбинського, Лесі Українки, М. Стельмаха, О. Гончара.

Проте без потреби вживати діалектну лексику не треба, оскільки вона засмічує літературну мову, робить її незрозумілою, важкою для сприйняття.

Жаргонізми — це специфічні літературні й напівлітературні слова та вирази, властиві мовленню певної соціальної чи професійної групи людей. Словами, що вживаються в жаргоні — соціальному діалекті мови, користуються люди, об’єднані спільними інтересами, захопленням, професією, віком, обставинами.

Жаргонізми використовуються не для приховування інформації від чужих, а для надання експресивного забарвлення назвам предметів і явищ, важливих для членів соціальної групи. Наприклад, кльово, кайфово, супер (добре, гарно), бабки (гроші), прикид (манера одягатися), тусовка (місце збору, спілкування), на шару (задарма), бухати, квасити (пити), чорнило (червоне вино).

Існують також професійні жаргонізми: лабух (музикант), лабати (грати), конса (консерваторія), фанера (фонограма).

Різновидом жаргонізмів виступають арготизми — слова й вирази, які в мовленні (арго) декласованих елементів уживаються для засекречення своїх думок, для того, щоб зробити її незрозумілою для інших. Арготизмами послуговуються злочинці, раніше ними користувалися ремісники, мандрівні крамарі, лірники, жебраки.

Наприклад, у злодійському арго слово бан означає вокзал, кафедра — могила, помити —украсти, замочити— убити.

Письменники зрідка використовують арготизми в художніх творах для характеристики персонажів або створення гумористичного ефекту.

За певних обставин спілкування також уживаються:

✵ варваризми — іншомовні слова й звороти, що не цілком відповідають нормам певної мови й не до кінця засвоєні нею: авеню, клерк, денді, кюре, мадам, мосьє, місіс, фрау, хобі.

У тексті варваризми вживаються як у написанні мовою оригіналу, так і в кириличній транскрипції: tete-a-tete і тет-а-тет (сам на сам), happy end і хепі енд (щасливий кінець), modus vivendi і модус вівенді (спосіб життя);

✵ вульгаризми — грубі чи лайливі слова, не прийняті в літературній мові;

✵ екзогизми — слова, що для нас незвичні, дещо дивні, походять з інших мов, часто маловідомих.

Екзотизмами можуть бути:

✵ назви установ (хурал, бундестаг);

✵ посад, професій (полісмен, шериф, тореадор, гейша);

✵ грошових одиниць: (динар, пенні, юань);

✵ житла, поселень: (аул, кишлак, вігвам);

✵ предметів одягу: (паранджа, кімоно);

✵ страв, напоїв: (саке, ракія);

✵ явищ культури (байрам, сир такі, харакірі).