Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Лексикологія
§ 33. Омоніми

Омоніми (від грецьких homos — однаковий і оnymа — ім’я) — слова, які мають однаковий звуковий склад, але різні за лексичним значенням:

Очі в неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лице (І. Сенченко).

Косарі косять, а вітер повіває,

Шовкова трава на коси лягає.

М. Кропивницький.

На піщаній косі, що кинджалом врізалась у море, стояв маяк (В. Шиян).

У першому реченні іменник коса означає довге заплетене волосся, у другому — сільськогосподарське знаряддя, у третьому — сполучену з берегом вузьку смугу суходолу в морі.

Приклади омонімів: захід сонця, організований захід, північний захід; ключ до замка, журавлиний ключ, джерельний ключ; біла чайка, дубова чайка; склад зброї, наголошений склад.

Розрізняйте!

Треба відрізняти омоніми від багатозначних слів. Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного в значенні не мають, а багатозначні слова пов’язані між собою значенням, до того ж одне з цих значень є прямим, а інші вторинними.

Іти — про людину, потяг, лист, годинник, справу, переговори, іспити тощо.

Значення різні, але всі вони зводяться до основного — «рухатися». Отже, це багатозначне слово. Якоюсь мірою допомагає розмежувати омонімію й полісемію підбір антонімів і творення похідних основ.

Так, гучний у словосполученнях гучні струни, гучний голос, гучна вечірка, гучна мова скрізь можна замінити антонімом тихий. Тому це теж багатозначне слово.

Різні слова (омоніми) по-різному творять похідні. Наприклад: клас (суспільна група) — класовий і клас (навчальна кімната) — класний; термін (проміжок часу) — терміновий, терміновість, надтерміновий і термін (слово, яке точно визначає поняття в галузі науки, техніки, мистецтва) — термінований, термінування.

Групи омонімів. За характером тих ознак, що дають змогу констатувати наявність відповідного відношення між двома або більшою кількістю слів, розрізняють омоніми лексичні (повні, абсолютні), граматичні (омоформи) і фонетичні (омофони, омографи).

Лексичні омоніми — це слова, тотожні за звучанням і написанням у всіх граматичних формах: коса — коси — косі — косу — косою — на косі; лава (меблі) — лава (вулканічна) — лава (у зброї) — лава (шеренга); крона (верхня частина дерева) крона (грошова одиниця); рись (тварина) — рись (біг); байка (літературний жанр) байка (тканина); лисичка (тварина) — лисичка (гриб);

Такі слова ще називають абсолютними (повними) омонімами.

Омоніми, що відрізняються окремими формами, є частковими: слати (у значенні застеляти) — слати (посилати), проте ці слова різняться формами теперішнього часу (я стелю, шлю).

Другу групу омонімів становлять слова, що збігаються тільки в частині граматичних форм. Це морфологічні неповні омоніми. Вони поділяються на кілька підгруп:

1. Омоформи — слова, що належать до різних частин мови і збігаються тільки в окремих граматичних формах: три (числівник) — три (дієслово), мати (іменник) — мати (дієслово), поле (іменник) — поле (дієслово), шию (дієслово) — шию (іменник), злий (прикметник) — злий (дієслово). При зміні граматичних форм омонімічність зникає. Початкові форми таких слів, за окремими винятками (мати — мати), різні.

2. Омографи — це однакові за написанням, але різні за вимовою (наголосом) слова: о́рган — орга́н, за́мок — замо́к, сі́м’я — сім'я́, при́клад — прикла́д, бра́ти — брати́, ру́ки — руки́, му́ка — мука́, пла́чу — плачу́, са́па — сапа́, біли́зна — білизна́, на́сип — наси́п, ра́дій — раді́й.

3. Омофони — слова, що однаково звучать, але по-різному пишуться: віра — Віра, прут — Прут, поліщук — Поліщук, віла — вілла, греби — гриби, кленок — клинок, мене — мине, сон це — сонце, вжиті — в житі, погас — по гас, мріяти — мрія ти; зате — за те; спиться [спи́ц :а] — спиця.

Примітка. Не можуть уважатися омонімами т. зв. омонімічні форми слів, лексичне значення яких однакове: школи, книги — родовий відмінок однини і школи, книги — називний та знахідний відмінки множини.

Частина таких форм має різний наголос: о́зера, води́ — родовий відмінок однини озе́ра, во́ди — називний та знахідний множини.

Шляхи виникнення омонімів

1. Збіг власне українського слова й запозиченого: мул (укр., відклади на дні водойми) — мул (лат., тварина); як (укр., прислівник) — як (тиб., тварина); балка (укр., яр) — балка (нім., перекладина).

2. Збіг двох значень: кок (фр., вид зачіски) — кок (голл, кухар на судні); бар (грец., одиниця тиску) — бар(англ., невеликий ресторан); метр (грец., одиниця довжини, віршовий розмір) — метр (фр., учитель, вихователь, шаноблива назва людини).

3. Збіг слів у результаті словотворення: загин (від гинути) — загин (від гнути), злити (від зло) — злити (від лити), обпилювати (від пил) — обпилювати (від пиляти).

4. Збіг слів у результаті історичних фонетичних змін (спрощення, чергування): вити (вию) — , вити (в’ю) ; ніс ( несу) — ніс ( носа ) —

5. Збіг сучасного літературного слова й застарілого або діалектизму: око (орган зору) — око (міра рідини), чайка (птах) — чайка (човен), без (прийменник), голосити, гостинець і діалектні: без (бузок), голосити (поширювати), гостинець (великий битий шлях, шосе).

6. Розпад полісемії, тобто втрата асоціативного зв’язку між значеннями одного слова: порох (пил) — порох (вибухівка), дача (вілла) — дача (давання), лист (у рослини) — лист (послання).

Міжмовна омонімія

Відоме також явище міжмовної омонімії, тобто збігу зовнішньої форми слів двох різних мов. Воно властиве не тільки близькоспорідненим, а й досить віддаленим щодо походження мовам.

Наведемо приклади українсько-російських міжмовних омонімів:

Омоніми широко використовуються в художній літературі, народній творчості, у розмовно-побутовому мовленні як засіб образної передачі думки:

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас, —

Де ж мені вас діти?

Т. Шевченко.

Лукаш: Ой скажи, дай пораду.

Як прожити без долі.

Доля: Як одрізана гілка,

Що валяється долі.

Леся Українка.

Так і літо мине,

Так і осінь мине,

І, можливо, мене

Хтось колись пом'яне.

О. Підсуха.

Погана та мати, що не хоче дітей мати (Нар. тв.)

Часто омонімію використовують як засіб творення дотепів, каламбурів у текстах для дітей:

Песик шишку з лісу ніс

І подряпав нею ніс.

Як тільки світанок настав,

Гусак чимчикує на став.

Проводить він там цілі дні.

Поживи шукає на дні.

Байбаки на варті стали

І в ту ж мить дрімати стали.

Отак ледача варта,

Слова доброго не варта.

Клаптик ситцю я покраю,

Хусточок з нього нашию,

Помережу їх по краю,

Пов'яжу лялькам на шию.

Мама скаже: «Глянуть любо

На твою роботу, Любо!»

Г. Плотников.

Жук пішов у сад за дачу

І розв’язує задачу.

А комар години цілі

Лиш тиняється без цілі.

То з нудьги, без всяких діл,

Полетів з гори у діл,

Повернув за тин до льоху,

Розбудив за сажем льоху,

У смолі липкій зав’яз,

Зачепив крилом за в’яз,

З бузини упав, незграба,

І радіє, що не з граба.

В. Плахотников.