Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Орфографія
§ 26. Правопис слів іншомовного походження

У словниковому складі сучасної літературної мови є значна частина слів, запозичених з інших мов (10%). У правописі іншомовних слів поєднуються різні принципи української орфографії — фонетичний, традиційний, морфологічний.

Написання и, і, ї

Пишемо и:

1. У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж (дж), р перед наступними приголосними (т. зв. «правило дев’ятки», словесна формула якого «Де ти з’їси цю чашу жиру?»): директор, диспут, директива, диригент, кредит, диплом, дистанція; тактика, інститут, титул, фортисимо; позиція, фізика, музика; симфонія, сигнал, силует, синтаксис, таксист; цирк, цистерна, цифра, циклон, циферблат; речитатив, шифер, шифр; пейзажист, режим, жирафа, джинси; риторика, історичний, гітарист.

2. У географічних власних назвах з кінцевими -ида-, -ика-: Антарктида, Атлантида, Флорида; Адріатика, Антарктика, Арктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика.

3. У географічних назвах та прізвищах після шиплячих ж, дж, ч, ш і ц перед приголосними: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Чилі, Чикаго, Лейпциг, Сан-Франциско; Цицерон, Чиковані, Шиллер, Чингісхан, Джигарханян, але: Тиціан, Жіоно (перед голосним).

4. У географічних назвах із буквосполученням -ри- перед приголосними (крім й): Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, Цюрих, але: Австрія, Ріо-де-Жанейро (перед голосним, йотованим зокрема).

5. У ряді географічних назв після приголосних д, т і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Бразилія, Братислава, Ватикан, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет та в похідних від цих слів загальних назвах: бразилець, бразильський та ін.

Пишемо і:

1. На початку слова: ідея, ілюзія, імунітет, інженер, інструкція, Індія, Італія.

2. Після усіх приголосних перед голосними буквами та й: аксіома, аварійний, біографія, діагональ, діорама, дієта, ієрарх, ієрей, ієрогліф (але єна — грошова одиниця Японії), радіус, радій, тріумф, тіара, еволюція, ерудиція, історія, соціологія, цивілізація.

3. У кінці незмінюваних загальних назв: таксі, шасі, попурі, пенальті, поні, візаві, жалюзі, мерсі.

4. Після губних б, п, в, м, ф, гортанного г, передньоязикових л, н та задньоязикових к, х перед наступними приголосними: архів, академічний, банкір, бізнес, ванілін, вітамін, гімн, гімназія, гіпербола, графік, гуманізм, кіно, ліцей, ліцензія, міграція, мікроскоп, мімоза, мітинг, німфа, фінанси, фініш, хірург, хімія.

Примітка. Як виняток, після цих же приголосних пишемо и відповідно до вимови:

✵ у давно запозичених словах: бинт, бурмистер (хоч бургомістр), вимпел, графин, кит, лимон, миля, скипидар, спирт та ін.;

✵ у словах, запозичених зі східних мов, зокрема з тюркських: башкир, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кумис;

✵ у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, митра, митрополит, християнство.

5. У власних назвах після б, п, в, м, ф, к, х, г, н, л, з, с та похідних від них словах: Батумі, Бірма, Вільнюс, Кіпр, Ліван, Ніл, Ніцца, Памір, Сідней, Філіппіни, Хібіни; Дідро, Грімм, Кіплінг, Лессінг, Овідій, Паганіні, Россіні, Шекспір.

Увага!

Треба розмежовувати правопис слів-прізвищ і загальних назв, що походять від них:

Дізель, але дизель.

Пишемо ї:

Після голосного: архаїзм, героїка, інтуїція, мозаїка, сюїта, «Енеїда», Ізмаїл, Ізраїль. Примітка. У складних словах та після префіксів пишемо і: новоірландський, антиісторичний, дезінфекція, дезінформація.

Написання е, є

Пишемо е:

1. На початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екзамен, енергія, ескалатор, естафета; коефіцієнт, дуель, дует, поет, менует, проект, проекція, але: траєкторія.

2. В іншомовних префіксах де-, ре-: декваліфікація, деблокування, деескалація, реевакуація, реабілітація, реконструкція, а також у слові діез.

Увага!

У багатьох словах іншомовного походження написання е, и в ненаголошених складах не можна перевірити наголосом: декрет, декада, декламація, репетитор, секретар та ін.

Правильне їх написання треба запам’ятати, а при потребі звертатися до «Орфографічного словника української мови» чи до «Словника іншомовних слів».

Пишемо є:

1. На початку давно запозичених слів: Європа, Єгипет, Єрусалим, Євангеліє, єпископ, єзуїт, єресь, єгер.

2. Після букв і, е, й, ь (м’якого знака) та апострофа: абітурієнт, гігієна, орієнтир; конвеєр, реєстр, феєрія, феєрверк, фойє, Фейєрбах; ательє, модельєр, портьєра, віньєтка; прем’єра, інтер’єр, кар’єра, Руж'є, Фур’є.

Написання у

У словах, запозичених із фран цузької мови, після шиплячих ж, ш відповідно до французького и пишемо українське у, а не ю: брошура, журі, парашутист, Жуль Верн, а також парфуми, парфумерія

Примітка. Про правопис знака м’якшення в словах іншомовного походження див §18, апостроф — §17, подвоєних приголосних — §24.