Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Орфографія
§ 24. Подвоєння приголосних

Подвоєння приголосних літер на письмі відображає:

✵ збіг двох однакових приголосних звуків на межі значущих частин слова: відділити, лимонний, годинник;

✵ подовження м’яких і пом’якшених приголосних звуків у певній позиції в результаті уподібнення: знання, середньовіччя, молоддю.

Подвоєння букв на позначення збігу приголосних звуків

Найчастіше приголосні подвоюються при словотворенні, коли збігаються кінцеві та початкові букви різних частин слова.

Збіг на межі морфем:

✵ префікс + корінь роз+зброїти, від+даль, без+змістовний, перед+день, Над+дніпрянщина, з+заду, від+дзеркалений, об+бити;

Порівняйте!

бігти — об+бігти, але добігти, перебігти, підбігти, відбігти.

✵ префікс + префікс на+в+ви+передки, без+за+стережний, з+за+молоду, воз+з'+єднати;

✵ корінь + суфікс осін+ній, родин+ний, безсон+ний, цін+ний, рослин+ний, вітамін+ний, годин+ник;

✵ основа дієслова на -с + частка (постфікс) -ся розріс+ся, возніс+ся, проніс+ся, тряс+ся, пас+ся, підніс+ся, але: піднось+ся (наказовий спосіб дієслова).

Збіг приголосних на межі основ у складноскорочених словах юннат — юний натураліст, міськком — міський комітет, заввідділу — завідувач відділу, спеццех — спеціальний цех.

У прикметниках з наголошеними суфіксами -енн-, -анн- (янн-), якщо слова вказують на неможливість виконання дії або збільшену міру вияву ознаки: нездоланний, незрівнянний, непримиренний, нескінченний, широченний, височенний, здоровенний, але: буквений, пореформений (бо наголос падає на корінь); гречаний, вівсяний, дерев’яний (бо слово не вказує на збільшену міру вияву ознаки).

Треба розрізняти правопис прикметників з наголошеними суфіксами і дієприкметників, утворених від тих самих дієслівних основ.

Порівняйте!

У прикметниках старослов’янського походження (їх треба запам’ятати): священний (але священик), огненний (але вогняний), благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний.

У деяких прикметниках: старанний, притаманний, суверенний, рахманний, захланний.

Унаслідок різних збігів подвоюються приголосні у словах: Ганна, бовван, ввесь (увесь), овва (вигук), лляний (і льняний), ссати та похідних — бовваніти, ссавці.

Не відбувається подвоєння -н-:

У прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ин- (-їн-): орлиний, бджолиний, зміїний.

У дієприкметникових суфіксах (на відміну від російської мови): зроблений, посаджений, улюблений, замріяний, прочитаний.

У деяких прикметниках: шалений, жаданий, довгожданий, обітований.

Запам’ятайте!

У прислівниках та іменниках на -ість пишемо стільки -н- (одну чи дві), скільки їх є у прикметниках чи дієприкметниках, від яких вони утворені: законний — законно, законність; старанний — старанно, старанність; нескінченний — нескінченно, нескінченність, вихований — виховано, вихованість; шалений — шалено, шаленість.

Продовження приголосних звуків

Подовженими можуть бути лише м’які приголосні [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'] та пом’якшені шиплячі [ж’], [ч'], [ш’], якщо вони стоять у позиції між голосними. Подовжений звук у вимові на письмі позначається двома однаковими літерами.

Історична довідка

У давньоруській мові після названих приголосних уживався слабкий зредукований переднього ряду (ьчи і (и)), а в наступному складі початковим виступав приголосний [j]: знаньє(знани), ночию(ночью). Після занепаду зредукованого утворилися нові групи «м’який приголосний + [j]», у яких відбулася повна регресивна асиміляція за способом творення.

Подовження приголосних відбувається:

1. В іменниках середнього роду (II відміна) на -я: світання, знаряддя, колосся, галуззя, багаття, зілля, узбережжя, обличчя, затишшя, але: безсмертя, милосердя, перехрестя (приголосний стоїть не між голосними).

2. В іменниках чоловічого і жіночого роду на -я (І відміна): суддя, Ілля, стаття, рілля (словесна формула: «Суддя Ілля розглянув статтю про ріллю» ).

Примітка. Подовження приголосних вберігається:

✵ в усіх відмінкових формах цих іменників, крім родового відмінка множини з нульовим закінченням: бажань, змагань, суцвіть, сторіч, знарядь, але: відкриттів, почуттів, суддів (наявне закінчення -ів) та статей (закінчення -ей);

✵ у похідних від них словах: гіллястий, насіннєвий, життєрадісний, суддівство, Ілліч.

3. В орудному відмінку однини іменників жіночого роду без закінчень (III відміна): розповіддю, блакиттю, тінню, віссю, міццю, медаллю, памороззю, подорожжю, розкішшю, величчю, але: вдячністю, щедрістю, жовчю, нехворощю (щ = ш + ч).

4. У поодиноких прислівниках: зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню, востаннє (словесна формула: «Я встав зрання, спросоння і навмання востаннє пройшовся попідтинню і попідвіконню»).

5. В особових формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллєшся, ллються, а також у похідних від них: виллємо, переллю.

Проаналізуйте!

✵ Возз'єднання. У слові відбулося одночасно подвоєння (префікс + префікс) і подовження приголосних (іменник середнього роду на -я, II відміна). Окрім того, небуквена орфограма — апостроф.

✵ Чому по-різному пишуться слова Запоріжжя і Поволжя?

Обидва пенники середнього роду на -я, належать до II відміни, але у слові Запоріжжя приголосний ж стоїть між двома голосними, а в слові Поволжя — у позиції «приголосний + голосний».

✵ Гілля і теля. Хоч обидва іменники середнього роду на -я, але другий належить до IV відміни, де подовження не відбувається.

✵ Горобиний і гоообинний. Присвійний прикметник горобиний (чий?) утворився від іменника горобець за допомогою суфікса -ин-, тому подвоєння приголосних немає. Відносний прикметник горобинний (який?) утворився від іменника горобина (дерево) за допомогою суфікса -н-. Отже, тут відбулося подвоєння приголосних на стику морфем: горобин+н+ий.

✵ Проаналізуйте й такі пари слів: журавлиний і журавлинний, у павутинні [від павутиння) та у павутині (від павутина), у житі (жито) і у житті (життя).

Несказане лишилось несказанним (Л. Костенко). Неска́зане — це дієприкметник, що перейшов в іменник (субстантивація), тому пишемо -н-, а несказа́нний — прикметник з наголошеним суфіксом -анн-, що вказує на збільшену міру ознаки (частина складеного іменного присудка).

Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження

Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, підпорядковане фонетичному та морфологічному принципам української орфографії, частково пов’язується з традицією написання й поділом іменників на власні та загальні назви.

Подвоєння в загальних назвах

У загальних назвах іншомовного походження букви, що позначають приголосні звуки, не подвоюються: програма, тераса, траса, маса, шосе, алея, дисидент, коледж, ралі, спагеті, хокей, хобі (порівняйте з правописом у російській мові).

Зверніть особливу увагу на слова, які раніше мали подвоєння: бароко, лібрето, бравісимо, інтермецо, піанісимо, фортисимо, стакато, фін( и ).

Запам’ятайте винятки!

аннали — (у стародавніх єгиптян, китайців) — літописи;

білль — у Великобританії, США та деяких інших країнах — законопроект, що виноситься на розгляд законодавчих органів, а також назви деяких конституційних актів;

але:

біль — іменник чоловічого роду (від боліти);

бонна — вихователька малих дітей у дворянських сім’ях (переважно з іноземців);

брутто — вага товару разом з упакуванням;

булла — папська грамота, послання;

ванна — посудина, кімната;

вілла — розкішна дача за містом чи будинок-особняк;

дурра — тропічна хлібна й кормова рослина, вид сорго;

мадонна— у католиків — Богородиця (Божа Матір з немовлям). Переважно так кажуть про жінку, якій поклоняються або яку кохають;

мірра — ароматична смола;

мотто — дотепний вислів, афоризм, що вживається як епіграф;

мулла — служитель релігійного культу в мусульман;

нетто — вага товару без тари й упакування;

панна — у попередні епохи — дочка заможних батьків; ввічлива форма звертання до молодих незаміжніх дівчат;

пенні — англійська дрібна монета;

примадонна — співачка, що виконує перші партії в опері чи опереті;

тонна — міра ваги.

Подвоєння внаслідок збігу префікс + корінь (якщо в мові вживається паралельно непрефіксальне слово); сюр+реалізм — сюрреалізм, ір+раціональний — ірраціональний, ір+реальний — ірреальний, ін+новація — інновація.

Подвоєння у власних назвах

У власних назвах іншомовного походження подвоєння приголосних букв зберігається. Правопис таких слів треба запам’ятати або звіряти за орфографічним словником, текстами художніх творів (якщо мова йде про імена літературних героїв): Апенніни, Андорра, Бессарабія, Голландія, Дарданелли, Еллада, Канни, Міссісіпі, Оттава, Пруссія, Таллінн, Ахіллес, Аполлон, Вудда, Діккенс, Грімм, Одіссей, Мюллер, Теккерей, Шиллер та ін.

Увага!

Подвоєні приголосні зберігаються і в похідних словах — загальних назвах: Будда — буддизм, буддист; Голландія — голландський, голландець; Таллінн — талліннський, талліннець, але: Ватт (прізвище) — ват (одиниця виміру).

Запам’ятайте!

Правопис власних імен людей: Алла, Белла, Віссаріон, Геннадій, Елла, Жанна,

Інна, Нонна, Сусанна, але: Агнеса, Інеса, Іполит, Кирило, Пилип, Сава.