Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Орфографія
§ 22. Чергування приголосних

У сучасній українській мові часто відбуваються закономірні постійні зміни приголосних звуків при словозміні та словотворенні. Фонетичне явище чергування приголосних зумовлене особливостями історичного розвитку мови й полягає в заміні одних звуків іншими. Це істотно змінює фонетичну й морфемну структуру слова та викликає труднощі в правописі різних частин мови.

Найпоширеніші чергування приголосних

1. При словозміні та словотворенні:

г-ж-з:

нога — ніженька — на нозі, друг — дружний — друзі, Ольга — Ольжин — Ользі;

к-ч-ц:

рука — рученька — у руці, музика — музичний — музиці, Оксанка — Оксанчин — Оксанці;

х-ш-с:

вухо — вушко — на вусі, муха — мушва — мусі, Стеха — Стешин — Стесі.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- та іменників із суфіксом -ств-:

Прага — празький, Волга — волзький, Париж — паризький, Запоріжжя — запорізький, Кавказ — кавказький, киргиз — киргизький, убогий — убозтво, боягуз — боягузтво.

Кременчук — кременчуцький, Вінниця — вінницький; козак — козацький — козацтво, ткач — ткацький — ткацтво.

Іртиш — іртиський, Сиваш — сиваський, Одеса — одеський, птах — птаство, товариш — товариський — товариство.

Увага!

Інші кінцеві приголосні, зокрема д, т, хоч і змінюються у вимові, проте на письмі зберігаються: брат — братський, братство, люд — людський, людство.

Суфікс -к-, що стоїть після приголосного основи, випадає: Чукотка — чукотський, Каховка — каховський.

Запам’ятайте!

Слова, у яких не відбувається чергування приголосних: казахський (від казах), цюрихський (від Цюрих), баскський (від баски), тюркський (від тюрки), нью-йоркський (від Нью-Йорк), меккський (від Мекка), герцогство (від герцог).

3. При творенні іменників із суфіксом -ин- від прикметників з основою на -ськ-. —цьк

:

київський — Київщина, Івано-Франківський — Івано-Франківщина; німецький — Німеччина, кріпацький — кріпаччина, але: донецький — Донеччина, галицький — Галичина.

Примітки:

1. Чергування приголосних спостерігаємо також при творенні прізвищ на —енк-(о), -ук-, де сполучення приголосних —ськ- , -ск-, -зьк- змінюються на —шч- (орф. щ), -жч-: Васько — Ващенко, Ващук; Параска — Паращенко, Паращук; Водолазький — Водолажченко.

2. Зазнають також змін сполучення приголосних —ск-, -шк- перед суфіксом -ан:

пісок (піску) — піщаний, віск — вощаний, дошка — дощаний.

4. При творенні вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за допомогою суфікса -ш-:

дорогий — дорожчий, дорожче; дужий — дужчий, дужче; вузький — вужчий, вужче, легкий — легший, легше; високий — вищий, вище (при ступенюванні прикметників суфікси -oк-, -ек-, -к- випадають).

Увага!

Чергування зберігається в похідних від прикметників дієсловах та іменниках, утворених від цих дієслів: дорожчий — дорожчати — подорожчання; вищий — вищати — підвищення.

5. Чергування приголосних у коренях дієслів при дієвідмінюванні:

д — дж:

ходити — ходжу, ходиш... садити — саджу, садиш...

зд — ждж:

їздити — їжджу, їздиш...

з — ж:

в'язати — в’яжу, в'яжеш... возити — вожу, возиш...

с — ш:

писати — пишу, пишеш... просити — прошу, просиш...

к — ч:

плакати — плачу, плачеш... пекти — печу, печеш...

т — ч:

світити — свічу, світиш... хотіти — хочу, хочеш...

cт — шч (щ):

простити — прощу, простиш...

Увага!

У дієсловах І дієвідміни зміна приголосних перед особовим закінченням відбувається в усіх формах теперішнього та майбутнього часу. У дієсловах II дієвідміни чергування приголосних відбувається лише при творенні 1-ої особи однини теперішнього часу (проаналізуйте наведені приклади).

6. У дієслівних формах губні приголосні чергуються з буквосполученням «губний + л»:

б — бл:

любити — люблю, загубити — загублю;

п — пл:

купити — куплю, топити — топлю;

в — вл:

ловити — ловлю, мовити — мовлю;

м — мл:

ломити — ломлю, гриміти — гримлю;

ф — фл:

графити — графлю.

Примітка. У різних частинах мови може відбуватися чергування губних з буквосполученням «губний + й»: бити — б'є: вити — в’є, в’юн; споминати — пом'янути, пам'ять; верф — верф’ю, верф'яний.

7. При словотворенні приголосні основи к і ц перед суфіксом —н- чергуються з ч:

вік — вічний, місяць — місячний, пшениця — пшеничний.

Запам’ятайте!

Слова, у яких вимовляємо й пишемо -шн-: рушник, рушниця, дворушник (хоч рука), соняшник (хоч сонце), мірошник (хоч мірка), торішній (хоч торік), сердешний (у зн. «бідолашний», хоч серце).