Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Орфографія
§ 18. Вживання м’якого знака

М’який знак (знак м’якшення) ь — єдина буква в українському алфавіті, яка самостійно не позначає звука, а лише передає м’якість попереднього приголосного.

М’який знак пишемо:

В українських словах:

1. Для позначення м’якості приголосних д, т, з, с, ц, л, н («Де ти з'їси ці лини?») у кінці слова або складу перед наступним твердим приголосним: честь, вогонь, зав'язь, вісь, швець, біль, батько, сядьмо, донька, різьба, восьмий, будівельник.

2. У середині слів після цих же букв та р на позначення м’яких приголосних перед о: льон, сьогодні, дзьоб, бадьорість, трьох, сльоза, синьо жовтий, середньовічний.

3. Після л навіть перед наступним м’яким приголосним: учительський, їдальня, пильність, стільці, Ользі, польський.

4. У суфіксах -ськ(ий), -ськість, -зьк(ий), -зькість, -цьк(ий): київський, людськість, запорізький, близькість, донецький, по німецька.

Запам’ятайте!

Баский, в’язкий (в'язкість), різкий (різкість), боязкий (боязкість), ковзкий, плоский, порский. У цих словах м’який знак не пишемо тому, що з, с у сполученні з к не утворюють суфіксів.

5-У суфіксах еньк-, оньк-, есеньк-, ісіньк-, юсіньк-: річенька, зіронька, білесенький, вірнісінький, тонюсінький, малюсінький.

6. У дієсловах після м’яких приголосних перед -ся м’який знак зберігається: змагаються, хвилюються, зглянься, посунься, підносься, але: розріс+ся.

Порівняйте!

-ться,

але: -шся

смієшся

-нься

граєшся

-сься,

закохуєшся


милуєшся

7. У буквосполученнях -ньц . -ньч-, -льц , -льч-, -сьц-, сьч-, якщо вони походять від -ньк-, -льк-, -ськ-: ненька — неньці, неньчин; донька — доньці, доньчин; лялька — ляльці, ляльчин; Галька — Гальці. Гальчин; Ониська — Онисьці, Онисьчин.

Д. і М. відмінок однини іменників та утворені від них присвійні прикметники. але:

Увага!

Дивіться на початкову форму слова!

Порівняйте!

Не відмовте мосьці в ласці-

Не ходити галці по гальці.

У словах іншомовного походження:

1. Після д,т,з, с, ц, л, н передя, ю, є, ї (що позначають два звуки) та йо при роздільній вимові: конферансьє, портьєра, віньєтка, альянс, ательє, барельєф, браконьєр, Ньютон, медальйон, мільйон, компаньйон, більярд, але: мадяр, нюанс, резюме, ілюзія.

2. Відповідно до вимови після л перед приголосним та в кінці слів: фільм, магістраль, Рафаель, але: меморіал, бал, пенал, залп.

М'який знак не пишемо:

1. Після губних (б, п, м, в, ф), шиплячих (ж, ч, ш, щ) приголосних: любов, степ, голуб, верф, сім, ніж, розкіш, облич, нехворощ.

2. Після р у кінці складу й слова: лікар, кобзар, секретар, зірка, чотирма, повірте, Харків, але:Горький (виняток).

3. Після м’яких приголосних (крім л) перед іншими м’якими приголосними: пісня [п’і́сна], кузня [ку́зна], ра́дість [радїст], український [украjі́нскиі], але: різьбяр — бо різьба, тьмяний — бо тьма.

4. Після н перед шиплячими ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, кінчик, інший, доменщик, волинський, громадянство, але: женьшень, Маньчжурія (винятки).

Порівняйте!

Оболонь — оболонський

Умань — Уманщина

камінь — камінчик

промінь — промінчик

5. Між подовженими м’якими приголосними: колосся, узлісся, галуззя, Ілля, тінню, річчю, наллю.

6. Після ц у звуконаслідувальних словах (клац, бац) та в іменниках іншомовного походження: абзац, шприц, принц, матрац.

Проаналізуйте!

неньці — матінці

на вишеньці — на ялинці

Поділ — подільський

століть (від століття) — сторіч (від сторіччя)

Ірпінь — ірпінський

різьблення — креслення

Нью-Йорк — Нюрнберг

барельєф — пєдестал





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.