Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Пряма і непряма мова
§ 157. Синтаксичний розбір речення з прямою мовою

Пряма мова може виражатися простим чи складним реченням або текстом. У зв’язку з цим під час синтаксичного розбору пряма мова та слова автора характеризуються як самостійні, синтаксично не зв’язані частини.

Порядок розбору:

1. Зазначити, що речення з прямою мовою.

2. Визначити слово автора і пряму мову.

3. З’ясувати, чим виражені слова автора і пряма мово — простими чи складними реченнями (пряма мова може виражатися й текстом).

4. Накреслити схему речення з прямою мовою.

5. Дати повну синтаксичну характеристику кожного речення, з яких складаються пряма мова і слова автора (див. зразки синтаксичного розбору простого і складного речення).

Зразок розбору:

Коли я крицею зроблюсь на тім вогні, скажіть тоді: «Нова людина народилась! »

Леся Українка.

Це речення з прямою мовою. Воно складається з двох частин — слів автора: Коли я крицею зроблюсь на тім вогні, скажіть тоді і прямої мови- «Нова людина народилась!».

Перша частина — слова автора — це складнопідрядне речення: головне скажіть тоді; підрядне: коли я крицею зроблюсь на тім вогні; воно відповідає на питання коли? і є підрядним обставинним часу. Стоїть перед головним, з яким з’єднується сполучним словом коли.

Друга частина — пряма мова — речення просте, розповідне, окличне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.

Після слів автора перед прямою мовою ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки. У словах автора на межі головного і підрядного речень ставиться кома. Речення прямої мови емоційно забарвлене, тому в кінці ставиться знак оклику.

Схема конструкції з прямою мовою: А: «П!».





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.