Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Складне речення
§ 151. Складне безсполучникове речення

Безсполучниковим складним називають таке речення, частини якого поєднуються в одне ціле за смисле та інтонацією, а не сполучниками і сполучними словами:

Реве та стогне Дніпр широкий

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі.

Горами хвилю підійма.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата.

З тв. Т. Шевченка.

У першому реченні дві граматичні основи, у другому — чотири.

Схеми речень такі:

1. [ = та = —],[— =, =, = ].

2. [—], [— = ].[ — = ].[ = —].

Основним засобом зв’язку предикативних частин у безсполучниковому реченні є інтонація: перелічувальна, зіставна, зумовленості, пояснювальна.

Інтонація переліку виражає логічну однорідність і характеризується невеликою паузою між реченнями: на початку вимовляється з піднесенням голосу, а перед паузою — з пониженням:

Інтонація зіставлення-протиставлення характеризується виразнішою паузою між реченнями, причому перша частина вимовляється підвищеним тоном, а друга — зниженим.

На слова, що зіставляються, падає логічний наголос:

Інтонація зумовленості, виражаючи умовні, часові, наслідкові, допустові відношення, наближається до зіставної інтонації.

Особливість інтонування: спочатку тон підвищується, потім різко знижується; значна пауза між частинами, логічний наголос у реченнях не симетричний:

Пояснювальна інтонація членує речення на дві частини, які відповідають смисловому поділу. Тон знижується в напрямку до кінця першого речення, друге речення вимовляється рівним тоном, але зі зниженням на останньому слові (інтонація кінця речення); між двома смисловими частинами витримується виразна пауза; у кожній з них виділяється логічно наближене слово:

Групи безсполучникових речень

За характером синтаксичних і смислових зв’язків між простими реченнями безсполучникові складні речення поділяють на дві основні групи — з однотипними та різнотипними частинами.

Безсполучникові речення з однотипними частинами (є синонімічними до складносурядних речень):

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза.

В. Симоненко.

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла.

Душа причастилася кротості трав.

П. Тичина.

Смислові відношення в таких реченнях:

1. Одночасність дій, явищ:

Тихесенько вітер віє.

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Зорі сяють; серед неба

Горить білолиций.

З тв. Т. Шевченка.

2.Часова послідовність дій, явищ:

Минають дні, минають ночі,

Минає літо.

Попрощалось ясне сонце

З чорною землею,

Виступає круглий місяць

З сестрою зорею.

З тв. Т. Шевченка.

3. Зіставлення змісту одного речення зі змістом іншого або їх протиставлення:

Ще сонячні промені сплять —

Досвітні огні вже горять...

Пан гуляв у себе в замку —

У ярмі стогнали люди.

З тв. Лесі Українки.

Такі речення поширені в розмовному стилі, часто використовуються в приказках, афоризмах, сентенціях:

Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає (Нар. тв.).

Життя, кажуть, зжити — не поле перейти (Панас Мирний).

Життя коротке — мистецтво вічне (Гіпократ).

Безсполучниковими складними реченнями з неоднорідними (різнотипними) частинами називають так безсполучникові речення, у яких оді на частина залежить від іншої семантично та інтонаційно (є синонімічними до складнопідрядних речень).

Смислові відношення у таких реченнях:

✵ часові:

Зайде сонце — Катерина

По садочку ходить.

Зійде сонце — утру сльози,

Ніхто й не побачить.

З тв. Т. Шевченка.

✵ умовні:

Защебече соловейко

В лузі на калині, —

Заспіває козаченько,

Ходя по долині.

Т. Шевченко.

✵ з’ясувальні (пояснювальні):

І досі сниться: під горою

Між вербами та над водою

Біленька хаточка.

Т. Шевченко.

✵ наслідкові:

Підняв шапку — човни стали.

Грає кобзар, виспівує —

Аж лихо сміється.

З тв. Т. Шевченка.

✵ причинові:

Добре тому багатому:

Його люди знають...

Не жди сподіваної волі: вона заснула-

З тв. Т. Шевченка.

✵ порівняні:

Засіяли карі очі — зорі серед ночі (Т.. Шевченко).

Розділові знаки в безсполучниковому реченні

у складному безсполучниковому реченні ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка і тире. Їхнє вживання залежить від смислових відношень між частинами речень цього типу.

Ставимо кому, якщо частини безсполучникового речення виражають одночасність, послідовність чи спільність дій або явищ (можна вставити сполучник і) та тісно зв’язані між собою за змістом:

Обгоріли, погасли останні огні,

Облетіло жоржиною літо.

В. Сосюра.

Сади стоять, обдмухані вітрами,

Листки летять, киваючи гіллю.

Л. Костенко.

Минула осінь, одвіяла, одхурделила зима, настала бентежна пора рясту — пора зацвітань і одцвітань (М. Стельмах).

Співає Маланці колос, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси кличуть городи, синім сочистим листом тучна земля диха на неї теплом (М. Коцюбинський).

На білу гречку впали роси.

Веселі бджоли одгули,

Замовкло поле стоголосе

В обіймах золотої мли.

М. Рильський.

Крапку з комою ставимо:

Якщо окремі частини безсполучникового речення:

✵ ускладнені і мають свої розділові знаки (коми);

✵ не мають тісного зв’язку у змісті (зберігають певну смислову самостійність). Наприклад:

Глибоке зоряне небо; місяць-князь високо стоїть на ясній оболоні й блідне перед наступаючим ранком; східний край неба вже побілів і пройнявся рожевим серпанком... (М. Старицький ).

Білі акації будуть цвісти

В місячні ночі жагучі;

Промінь морями заллє золотий

Річку, і верби, і кручі.

В. Сосюра.

Річка мов пояс; лісу смуга;

Мов повінь, трави обнялись.

Б.-І.Антонич.

Ходять хмари, ходять хвилі

На північнім небосхилі.

Чорні хмари непрозорі

Затулили ясні зорі;

Все заснуло в сірій млі;

Ніч царює на землі.

Г. Чупринка.

Двокрапку ставимо:

1. Якщо друга частина доповнює зміст першої (можна вставити сполучник що):

Я знаю: моя Укрита

Воскресне на поклик добра!

Д. Павличко.

Слухай: Батьківщина свого сина клине найпростішим, неповторним вічним словом (Б.-І. Антонич).

Ми смертні. Та знайте:

Народ не вмира.

Б. Олійник.

2. Якщо друга частина пояснює зміст першої (можна вставити тобто, а саме):

Здається, вчора я відкрив

Простої істини коріння:

Життя тримає двоє крил —

Закоханість і устремління.

М. Подолян.

Така судьба усіх співців чудових:

Їх тернами увінчує життя.

І. Кочерга.

Така пора: кому — любить,

Кому — згадать колишнє.

М. Луків.

Я додам вам раду щиру:

І при щасті майте міру.

Л. Глібов.

3. Якщо в першій частині є слово, що означає дію (вийти, подивитися, прислухатися, відкрити), а дієслова сприйняття (побачити, почути, зрозуміти) немає, але його можна вставити: «і побачив, що», «і зрозумів, що», «і почув, що»:

Он глянь: вже лицарі летять

Народ з неволі визволять.

Олександр Олесь.

Вийду: а обрій — шипшинний

Гляну: а небо — як ти

В. Сосюра.

Поглянь у себе: море там вирує піниться і грає (С. Горлач).

4. Якщо друга частина вказує на причину того, про що йдеться в першій (можна вставити сполучники бо, тому що):

Не бійтесь заглядати у словник

Це пишний яр, а не сумне провалля.

М. Рильський.

Ні, не можу заснути:

На столику диха чебрець.

Є. Маланюк.

Не повертайтесь на круги своя:

Нічого це, крім болю, не приносить.

М. Луків.

Налагодь струни золоті:

Весна бенкет справляє.

Олександр Олесь.

Тире ставимо:

1. Якщо зміст частин зіставляється чи протиставляється (можна вставити сполучники а, але, проте):

Діла добрих оновлюються —

Діла злих гинуть.

Т. Шевченко.

Ораторів у нас уже тьма-тьмуща —

Оратаїв, на жаль, іще замало.

В. Кочевський

Голубими очима вдивляється в небо дитя —

Голубими дорогами одпливає, одходить життя.

В. Свідзинський.

Мало прожити життя —

Треба життя зрозуміти.

Є. Плужник.

2. Якшо в першій частині вказується на час, умову дії, про яку йдеться у другій частині (можна вставити сполучник коли, якщо):

Посієш учинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю. Здобудеш освіту — побачиш більше світу.

Зобов’язався словом — закріпи ділом.

Нар. тв.

У товаристві лад —

Усяк тому радіє.

Л. Глібов.

Забудеш рідний край —

Тобі твій корінь всохне.

П. Тичина.

3. Коли хоча б одна частина побудована як еліптичне речення (це різновид неповного):

Заходимо в перший намет — на столі польові квіти (М. Коцюбинський).

4. Якщо друга частина виражає наслідок чи висновок з того, про що йдеться в першій (можна вставити через те, тому, тоді):

Гаї шумлять — я слухаю.

Хмарки біжать — милуюся.

П. Тичина.

Заспіваєш — аж світяться ранки (А. Малишко).

За добро добром спіши воздати —

Мудрість завше доброю була.

М. Луків.

Добро втратити — небагато втратити!

Мужність втратити — втратити все!

(О. Гончар).

5. Якщо зміст другої частини порівнюється зі змістом першої (можна вставити сполучники мов, ніби, наче):

Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина).

Гляне — холодною водою обіллє (Марко Вовчок).

Треба мати на увазі, що в художніх творах розділові знаки між частинами складного безсполучникового речення часом поставлені не за правилом, а відповідно до інтонації:

Я вірю — (за правилом потрібна двокрапка: доповнення) удвох нам не відати горя (В. Коротич).

Дивлюсь у воду — (за правилом потрібна двокрапка: пропущено і бачу) місяць у воді сміється (О. Довженко).

Сумління людське, виявляється, схоже на вулик, (за правилом потрібна або двокрапка: причина, або тире: висновок) його теж можна розтривожити (О. Гончар).

Синтаксичний розбір складного безсполучникового речення

Схема розбору:

1. Назвати предикативні частини, з яких складається речення.

2. Визначити спосіб зв'язку.

3. З’ясувати смислові зв’язки між частинами (однорідні, неоднорідні).

4. Зробити аналіз кожного простого речення за схемою розбору простого речення.

5. Пояснити розділові знаки.

6. Накреслити схему речення.

Зразок аналізу:

Чую ваш голос простий і ласкавий,

Предки безсмертні мої:

Праця людини — окраса і слава,

Праця людини — безсмертя її.

В. Симоненко.

1. Речення за будовою складне, тому що містить три предикативні центри.

2. Прості речення поєднані без сполучників, а за змістом та інтонацією. Отже, речення складне, безсполучникове.

3. Дане речення має неоднорідні (різнотипні) частини. Друге й третє прості речення пояснюють, розкривають зміст першого, тому ставимо двокрапку між ними.

4. Перше просте речення — односкладне, означено-особове, поширене, повне, ускладнене поширеним звертанням. Друге — двоскладне, поширене, повне, ускладц_е. не однорідними присудками. Трете — двоскладне, поширене, повне неускладнене.

Схема речення:

[ = ]; [ - = ]. [ - = ]