Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Складне речення
§ 148. Складнопідрядні речення

Складнопідрядним називають таке складне речення, у якому одне просте речення за змістом та граматично залежить від іншого і з’єднується з ним за допомогою підрядних сполучників або сполучних слів. Наприклад:

Лиш ті держави здатні ставати великими, в яких великі малі люди (О. Довженко ).

Коли в людини є народ.

Тоді вона уже людина.

Л. Костенко.

Хвала тому, хто людям у приполі

Несе слова, подібні хлібу й солі,

І співи, гідні слави сіяча.

М. Рильський.

Почало здаватись, що за чорною смугою хмари то здіймається, то падає... хвиля вогняного моря (М. Коцюбинський).

Будова складнопідрядного речення

Складнопідрядне речення складається з частин, що виконують різні функції стосовно одна до одної. Незалежну частину речення називають головною, або головним реченням. Частину складнопідрядного речення, яка підпорядкована головній, пояснює її і залежить від неї, називають підрядною, або підрядним реченням.

Від головного речення до підрядного (в більшості випадків) можна поставити питання:

Ти знаєш (що?), що ти людина? (В.Симоненко).

Хоч на щастя життя багате (незважаючи на що?), але кожну людину ждуть і печалі, і біль, і втрати (В. Симоненко).

Людина відчуває свою слабкість тоді (коли? за якої умови?), коли її покидають надії (Б. Харчук).

Як сумно тій людині жить (якій?), яка в житті не знала суму! (М. Рильський).

Підрядне речення може пояснювати головне речення в цілому або один з його членів.

Поклін тому, хто вносить чесну злагоду в людські серця, одверті і незлі (А. Малишко).

Як не буде птахів, то і серце людське зачерствіє (М. Стельмах).

У першому реченні підрядна частина стоїть після головної, відповідає на питання кому?, пояснює в головній додаток, виражений займенником тому. У другому — підрядна частина вказує на умову дії головної частини, відповідає на питання коли? за якої умови? і пояснює головне речення в цілому.

Місце підрядного речення

У побудові складнопідрядного речення важливу роль відіграє розміщення його частин. Підрядна частина може стояти перед головною, у її середині або після неї. В усіх випадках вона відділяється від головної комами. Розглянемо це на прикладах речень. Умовні графічні позначення:

[ ] — головне речення,

( ) — підрядне речення.

1. Підрядне речення стоїть після головного (постпозиція):

Люблю людей землі моєї,

Бо й я землі своєї син.

В. Сосюра.

Схема речення:

2. Підрядне речення стоїть перед головним (препозиція):

Щоб пізнати людину, потрібно її полюбити (Фейербах).

3. Підрядне речення стоїть у середині головного (інтерпозиція):

Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо й наліво, по моєму, мусять відчути себе злидарями (О. Гончар).

Примітка. У складнопідрядному реченні буває не одна, а кілька підрядних частин, які можуть залежати від головного речення або ж одна від одної.

Засоби зв’язку між головною і підрядною частиною

1. Підрядні сполучники є основним засобом поєднання підрядної частини з головною. За будовою, як відомо, вони поділяються на прості (що, як, бо, хоч, мов, наче, коли та ін.) і складені (тому що, через те що, так що, дарма що, для того щоб, незважаючи на те що та ін.).

2. Сполучні слова. У ролі сполучних слів виступають:

✵ відносні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки (у всіх відмінках);

✵ прислівники: де, коли, куди, звідки, поки, як та ін.

Займенники й прислівники є самостійними повнозначними словами, тому вони не лише з’єднують підрядне речення з головним, а й виступають членами підрядного речення.

Увага!

Зверніть увагу на те, що під час креслення схем складнопідрядних речень сполучники підрядності розміщуємо між дужками (їхня службова роль), а сполучні слова — у круглих дужках члени підрядних частин.

Щоб розрізнити сполучники і сполучні слова, треба пам’ятати такі способи розпізнавання:

Сполучне слово.

✵ є членом підрядного речення;

✵ до нього можна поставити питання-

✵ на нього падає логічний наголос;

✵ його не можна опустити, тому що речення втрачає зміст;

✵ його, як правило, можна замінити іншим сполучним словом або іншою самостійною частиною мови:

У слові рідному велика сила є,

Що розбива граніт і золото кує.

М. Рильський.

Благословенна та ясна година, коли дитя читає «Кобзаря» (Д. Павличко ).

Сполучник:

✵ не виступає членом речення, а лише виконує службову функцію;

✵ до нього не можна поставити питання;

✵ на нього не падає логічний наголос;

✵ його можна опустити, при цьому смисл речення зберігається;

✵ його можна замінити лише сполучником:

Либонь, запізно зрозумів я, що слово треба берегти (Л. Дмитерко).

[ = — ], що ( = ).

Кола слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво (Б.-І. Антонич).

Коли (— = ),[ = ].

Практичні прийоми розрізнення омонімічних сполучників і сполучних слів

Лише три слова «що», «коли» і «як» можуть бути і сполучниками, і сполучними словами.

Що:

. коли що можна замінити відносними займенниками який, котрий — то це сполучне слово:

Я честь віддам титану Прометею,

Що не творив людей своїх рабами (який не творив...). Леся Українка.

✵ коли на що не падає логічний наголос — то це сполучник.

У реченні Я знаю, що ти скажеш залежно від того, де зробити логічний наголос, що може виступати і сполучником, і сполучним словом:

Я знаю, що (якесь повідомлення) ти скажеш — сполучне слово;

Я знаю, що ти (а не хтось інший) скажеш (а не промовиш) — сполучник.

Порівняйте роль слова що і в таких реченнях:

Пахнуть хлібом слова,

Що мене їх навчила мати.

Пахне хлібом земля.

Що дала мені сонце й крила.

Д. Павличко.

У першому реченні «що» — сполучник, у другому — сполучне слово (яка дала крила).

Коли:

✵ якщо коли приєднує підрядне часу, умови — то це сполучник:

Смутно і сумно людині (за якої умови?), коли висихає і сліпне уява... (О. Довженко).

✵ якщо коли приєднує підрядне означальне, з’ясувальне — то це сполучне слово:

Як я люблю оці години праці (які?), коли усе навколо затиха (Леся Українка ).

Як:

✵ коли як приєднує підрядне часу, умови, порівняльне — то це сполучник:

Розум без книжки, як птах без крил (Нар. тв.)

✵ коли як приєднує підрядне з’ясувальне, способу дії — то це сполучне слово:

Книга вчить (чого?), як на світі жить (Нар. тв.).

Співвідносні слова

Сполучникам і сполучним словам у головній частині можуть відповідати відносні займенники або займенникові прислівники. їх називають співвідносними або вказівними словами: такий, той, там. тоді, звідти, стільки та ін.

Співвідносні слова разом із сполучними словами утворюють сполучникові пари:

такий — який, так — як, там — де, тоді — коли, той — хто тощо:

Коли німують живі людські душі,

Тоді і роси кам'яніють на землі.

Т. Осьмачка.

А де нема любові і страждання,

Там не живе, не б'ється і життя.

Олександр Олесь.

В житті не помилявся той ніколи,

Хто доброго нічого не зробив.

В. Вихрущ.

Види складнопідрядних речень

В основу класифікації складнопідрядних речень покладено структурно-семантичний принцип, який полягає в тому, що складне речення розглядається як єдине ціле із взаємозв’язком складових частин — головної і підрядної.

За значенням і будовою складнопідрядне речення діляться на три групи:

1. Складнопідрядні речення з підрядними означальними (власне-означальні і займенниково-означальні).

2. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.

3. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними:

✵ місця

✵ часу

✵ способу дії

✵ міри або ступеня дії

✵ порівняльними

✵ причини

✵ мети

✵ умови

✵ наслідковими

✵ допустовими

✵ супровідними

Складнопідрядні речення з підрядними означальними

Складнопідрядним реченням з підрядним означальним називають таке складне речення, у якому підрядна частина виражає ознаку предмета, що названий у головній частині.

Підрядні означальні речення пояснюють член головного речення, виражений іменником (або іншою частиною мови в значенні іменника), і відповідають на питання який? Вони з’єднуються з головним за допомогою сполучних слів (займенників і прислівників) який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли та підрядних сполучників що, щоб, ніби, наче як тощо:

Я виростав серед пісень,

Які співала тихо мати.

І. Світличний.

Чуєш, ненько моя, вічна пісня та, що з дитинства несу через літа (М. Ткач).

Увага!

Підрядні означальні речення завжди стоять після головного або ж у середині головного речення, але обов’язково після пояснюваного іменника:

Немає в світі бурі, щоб огонь

Могла задути вічний та правдивий.

І. Кочерга.

Як тяжко жити в ті похмурі дні,

Коли нема де серцю відпочити.

М. Вороний.

І несуть мене по полю,

Де здобув я нашу волю,

Коні вороні.

П. Воронько.

Підрядна частина може відноситися й до іменника, що не є членом речення, зокрема до звертань:

Оспівані омріяні каштани.

Що пелюстками застелили брук,

Пишнота ваша, знаю, не зів’яне.

Є. Доломан.

Привіт тобі, зелений саду,

Що в затишку колись ховав

Моє життя, мою відраду

І тихо думи навівав.

Олександр Олесь.

До підрядних власне-означальних близькі займенниково- означальні підрядні речення, що відносяться до члена головного речення, вираженого займенником.

Вони відповідають на питання хто саме? що саме?:

Хто любить людей, того й люди люблять (Нар. тв.).

Лиш той пророк, хто має серце чисте

І зла в народ ні краплі не несе.

І. Кочерга.

Не може при добрі той жить.

Хто хоче злу й добру служить...

І. Франко.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

Котрі нічим не осквернили душу.

Л. Костенко.

Займенниково-означальні підрядні частини найчастіше відносяться до вказівних та означальних займенників той, такий, кожний, усякий, усе і конкретизують їхній зміст.

Займенниково-означальні речення можуть займати різну позицію щодо головного й пояснювати в ньому:

✵ підмет:

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього (М. Рильський);

✵ присудок:

Я не такий, щоб зрадити людину (Леся Українка).

Я єсть той, який щоденно на будові, на посту (П. Тичина);

✵ додаток:

У кого серце мудрістю багате.

Тому глибини всякі перейти.

А. Малишко.

Добре тому жить, чия душа і дума

Добро навчилися любить.

Т. Шевченко.

Тим загибелі нема.

Кому світять ідеали.

П. Грабовський.

Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними

Складопідрядним реченням з підрядним з’ясувальним називають таке складне речення, у якому підрядна частина пояснює зміст того слова в головній частині, що потребує додаткового з’ясування, і відповідає на питання всіх відмінків.

Підрядні з’ясувальні приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як та сполучників що, як, щоб, ніби, мов, наче тощо.

Присудок головного речення виражається здебільшого дієсловами із значеннями:

✵ мовлення, передачі інформації (говорити, казати, повідомляти, оголошувати, доповідати, зауважувати ):

Говорять, що матері сльози гарячі і тверде міцнеє каміння проймають (Леся Українка);

✵ мислення, процесів розумової діяльності (думати, гадати, міркувати, розуміти, усвідомити, збагнути, вважати, передбачити):

І не збагну ніколи, як вмістилося моє життя в маленькім слові «хліб» (Д. Павличко).

Маючи друзів, уважай, що ти володієш скарбом (Г. Сковорода)

Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем (О. Довженко)

✵ волевиявлення, спонукання (хотіти, бажати, прагнути, просити радити, вимагати, забороняти застерігати, наказувати):

Я просто хочу, щоб до наступної ери з кожного сьогоднішнього злочину не виросло завтрашніх двісті (Л. Костенко);

✵ почуття і його виявлення (радіти, сумувати, шкодувати, соромитися, сумніватися, ображатися, пишатися, дивуватися ):

Я долі дякую, що виросла в селі,

Та ще в сім’ї подільських хліборобів.

Г. Чубач.

О, не дивуйсь, що ніч така блакитна... (Олександр Олесь);

✵ сподівання, віри (чекати, ждати, сподіватися, вірити, довіряти, впевнюватися ):

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт

І. Франко.

✵ буття, виявлення (бувати, траплятися, виявлятися, статися, з'ясовуватися ):

Хіба не буває, що в одному-єдиному вчинку людина розкривається в усій своїй душевній красі? (А. Головко),

✵ сприймання, відчуття (бачити, чути, стежити, помічати, уявляти, спостерігати):

Ти не чуєш, як солов’ї весільним співом дзвонять? (Леся Українка).

Ось чому в жару й на холоді

Все ввижається мені,

Що струмує наша молодість

У тужавому зерні.

М. Сингаївський.

Досить поширені складнопідрядні речення, у яких з’ясувальна підрядна частина відноситься до прислівників або слів категорії стану головної частини (відомо, очевидно, зрозуміло, добре, важливо, зручно, вигідно, видно, помітно, шкода, жаль, соромно, приємно, треба, слід, можна, необхідно):

Людині треба, щоб її робота залишалась після неї самої жити (Ю. Яновський ).

Добре, коли людина вміє добре мріяти (В. Минко).

Немає гірше, як в неволі

Про волю згадувать.

Т. Шевченко.

Розрізняйте!

1. Іноді в головній частині може бути при опорному слові займенниково-співвідносне слово те, що передбачає обов’язковість підрядної частини. Можливість пропущення цього займенника відрізняє підрядні з’ясувальні від підрядних займенниково-означальних, де він структурно необхідний:

В пісні важко передати те, чим крилиться душа (Б.-І. Антонич).

Це складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним, займенник те можна опустити.

Шелестять дощі про те,

Чого не вимовиш словами.

М. Луків.

Це складнопідрядне з підрядним займенниково-означальним, до займенника те відноситься сполучне слово чого.

2. Якщо підрядна частина залежить від дієслівних іменників (чутка, уява, думка, згадка, звістка), при яких у головній частині немає вказівного слова той (та, те, ті), то таке речення є підрядним означальним. Якщо ж у головній частині при цих іменниках з’являються такі вказівні слова, то підрядну частину треба вважати з’ясувальною:

У княжий табір вісник вість приніс (яку?), що меч тевтона над Волинню звис (М. Бажан).

Пройшла чутка (яка?), щоКармель отаманує в Чорному лісі (Марко Вовчок).

Вісник приніс вість про те, що меч тевтона над Волинню звис.

Пройшла чутка про те, щоКармель отаманує в Чорному лісі.

Складнопідрядні речення з підрядними місця

Складнопідрядним реченням з підрядним місця називають таке речення, у якому підрядна частина вказує на місце, простір, напрям дії, про які говориться в головній частині, і відповідає на питання де? куди? звідки?

З головним підрядне речення поєднується сполучними словами де, куди, звідки (звідкіля), яким у головному можуть відповідати співвідносні слова-прислівники тут, там, туди, десь, звідти, звідтіля, кудись. Наприклад:

А де нема любові і страждання.

Там не живе, не б’ється і життя.

Олександр Олесь.

Там, де ти колись ішла,

Диво-стежка зацвіла матіолою,

Житом долею світанковою.

Б. Олійник.

Тепер я скрізь, де світло і любов (П. Филипович).

Куди голова задумала, туди й ноги несуть (Нар. тв.).

Звідки вітер, звідти й щастя (Нар. тв.).

Розрізняйте

Підрядне речення місця безпосередньо або через співвідносне слово відноситься тільки до присудка двоскладного або односкладного головного речення.

Якщо ж воно відноситься до підмета, додатка або обставини, вираженої іменником з прийменником, то, незважаючи на наявність сполучних слів де, куди, звідки, є підрядним означальним:

Повій, вітре, но Вкраїну (яку?),

Де покинув я дівчину.

В. Петренко.

Ще в дитинстві я ходив у трави,

В гомінливі трепетні ліси (які?),

Де дуби мовчали величаво

У краплинах ранньої роси.

І. Світличний.

Складнопідрядні речення з підрядними часу

Складнопідрядним реченням з підрядним часу називають речення, підрядна частина якого вказує на час дії або стану, про які йдеться в головному реченні, і відповідає на питання коли? доки? відколи? як довго? на який час?

З головною частиною такі підрядні з’єднуються за допомогою сполучних слів коли, поки, доки, а також сполучників як, як тільки:

Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

В. Симоненко.

Лиш доти варто в світі жити, поки живеш і квітнеш ти, Україно (Т. Петриненко).

Уночі, як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле, вийди на Дніпро! (П. Тичина).

Мене ліси здоров’ям напували,

Коли ходив у їхній гущині.

В. Симоненко.

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Д. Павличко.

Підрядна частина співвідноситься з усім головним реченням, але пояснює безпосередньо або через співвідносне слово (тоді, доти) тільки присудок у ньому, до інших членів її відносити не можна. Саме тому не можна вважати часовими речення, підрядна частина яких у головному реченні пояснює обставину, виражену іменником з прийменником. Передусім це стосується речень з розчленованим складним сполучником: до (після) того як — до ( після) того, як; у той час як — у той час, як. До того часу (якого?), як заграють сурми, спортсмени можуть стояти вільно (з підрядним означальним).

До того як заграють сурми, спортсмени можуть стояти вільно (з підрядним часу).

Підрядні частини часу можуть стоять перед головною частиною, після неї і в середині її. Наприклад:

Коли зібралися всі учні, тоді директор запросив до класу гостей. — Директор запросив до класу гостей, коли зібралися всі учні. — Тоді, коли зібралися всі учні, директор запросив до класу гостей.

Розрізняйте!

1. Підрядні частини часу не можна визначати лише за характером сполучників та сполучних слів, оскільки слова коли, поки можуть приєднувати до головних ще й підрядні умовні, означальні та з’ясувальні:

Настав час (який?), коли полтавська Богданівна стала мистецькою столицею Катерини Білонур (О. Гончар) — підрядне означальне.

Я так люблю (що?), коли круг соняхів над золотавими Ух скронями бурштинних бджіл рої гудуть (Г. Світлична) — підрядне з’ясувальне.

Чого б не зробили словами окрилені люди (при якій умові?), коли б не ганьбили їх трепетних слів словоблуди (І. Муратов) —підрядне умови.

Люблю (що?), коли виводить літо останні грози на парад (М. Братан) — підрядне з'ясувальне.

2. Інколи в підрядній частині зі сполучним словом коли поєднується два значення — часу й умови, тому важко визначити, якого типу таке підрядне речення. Наприклад:

Тоді пізнається цінність часу, коли він утрачений (Г. Сковорода).

Наведене підрядне речення може відповідати на питання коли? і за якої умови? Отже, у таких складнопідрядних реченнях умовно-часові відношення і підрядну частину можна трактувати як підрядну часу або умови.

Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри або

порівняльними

Серед складнопідрядних речень з підрядними обставинними є група конструкцій, у яких підрядна частина вказує на якісні чи кількісні ознаки дії або стану, про які говориться в головній частині.

Залежно від структури, значення, наявності опорних слів та сполучних засобів такі складнопідрядні речення будуються за трьома основними моделями.

1. Складнопідрядним реченням з підрядним способу дії називають складне речення, підрядна частина якого вказує на спосіб перебігу дії або стану головної частини і відповідає на питання як? яким способом?

З головним реченням підрядні способу дії поєднуються сполучниками як, що, щоб, мов, немов, мовби, наче, ніби і сполучним словом як. Сполучному слову й сполучникам (за винятком ніж) у головному може відповідати співвідносне слово так, що виступає в ролі обставини способу дії:

І рости, і діяти нам треба так.

Щоб аж гриміло з краю в край.

П. Тичина.

Я хочу так життя прожити,

Віддати днів тугий налив,

Щоб зло, страшне й несамовите.

Останній подих спопелив.

А. Малишко.

Як будеш робити, так буде і земля родити (Нар. тв.).

2. Складнопідрядним реченням з підрядним міри або ступеня називають складне речення, у якому підрядна частина вказує на міру чи ступінь вияву дії головної частини або на ступінь вияву ознаки, якості, вираженої прикметником, прислівником або іменником у головному реченні, тобто дає кількісну характеристику, і відповідає на питання наскільки? якою мірою? до якої міри?:

На леваді за верболозами тепер зібралося стільки синяви, що можна в ній брести по коліна, як водою (М. Стельмах).

Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти (М. Коцюбинський).

Повітря вже вигріто до тієї міри, що аж ніби пронизує наскрізь (В. Барка ).

А зоряно так, що, здається, зорями в вічі сипле (Марко Вовчок).

Підрядні міри або ступеня поєднуються з головною частиною сполучниками щоб, як, що, мов, наче, мов немовби, начебто та сполучними словами скільки, наскільки, яким у головній частині відповідають співвідносні слова так, стільки, настільки, такий, такою мірою, парними сполучниками що...то, чим...тим:

Пісенність Шевченкової лірики настільки приваблива і природна, що багато його поезій стало народними піснями (О.Гончар).

Серпневий день такий погожий, мов перший день життя (М. Драй-Хмара ).

Чим вище дерево, тим корінь глибше (Нар. тв.).

Що далі йшли, то все частіше зупинялися.

Скільки зір у високому небі,

Стільки співів у серці моїм.

В. Сосюра.

Вигострю, виточу зброю іскристу.

Скільки достане снаги мені й хисту.

Леся Українка.

3. Складнопідрядним реченням з підрядним порівняльним називають складне речення, підрядна частина якого пояснює головну шляхом порівняння, зіставлення на основі будь-яких асоціацій і відповідає на питання як саме?:

І блідий місяць на ту пору

З-за хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина.

З тв. Т. Шевченка.

Гаснуть вогні у місті, ніби в безодню моря падають зорі янтарні (М. Рильський).

Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці (М. Коцюбинський).

А тепер у серці щось тремтить і грає,

Як тремтить на сонці гілка золота.

М. Рильський.

Неповні порівняльні речення.

Часто підрядні порівняльні речення бувають неповні, тобто мають лише один головний член — підмет або присудок, який і виконує порівняльну функцію.

Особливістю складнопідрядних речень з підрядними порівняльними є те, що в них порівнюється той самий предмет (особа) за різними ознаками (діями) або різні предмети (особи) за однаковою ознакою (дією).

Звичайно, назви предметів або дій головної частини пропускаються в підрядній, щоб не переобтяжувати речення повторенням тих самих слів.

Тому неповних речень серед порівняльних більше, ніж серед інших.

Найбільшу складність щодо визначення типу синтаксичної одиниці становлять порівняльні конструкції, які складаються лише з іменника в називному відмінку з пояснювальними словами або без них:

Чумаки летять у даль серцями, як чайки (М. Рильський ).

Наша молодість, наче природа.

Колосистим ще літом доспіє.

Б.-І.Антонич.

А дні летять, як вітер (М. Зеров).

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

В. Симоненко.

Порівняльні звороти такого типу можуть у реченні виконувати роль означення, обставини, прикладки, уточнювати значення іменної частини складеного присудка, обставини.

Такі іменники не виконують ролі підмета, бо є назвою не конкретного предмета як носія комплексу ознак, властивостей, а тому порівняльні звороти є другорядними членами речення:

Там місяць, наче вартовий,

На промінь сперся, мов на кий.

Б. І. Антонич.

Зникає все, а рідне слово вічне,

Його я, як молитву, прокажу...

В. Артамонова.

Однак називний відмінок іменника може означати цілком конкретний предмет, з яким порівнюється інший, тобто виступати носієм певної дії. ознаки, що названа в основній частині.

У такому випадку він виконує роль головного члена підрядного речення — підмета, присудок при якому пропущено:

Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь (О. Гончар).

Осінь танула, як воскова свічка, ставала все прозорішою й легшою (М. Коцюбинський).

Як відрізнити неповне підрядне порівняльне речення у складнопідрядному і порівняльний зворот у простому реченні?

Просте речення з порівняльним зворотом:

1. Якщо в порівняльній конструкції с іменник у формі непрямого відмінка:

Поволі повертаємось у землю, як в колиску (Б. І. Антонич).

Щасливих днів п'янку любов, як пісню, серцем вимрію (Д. Луценко).

Зорі мигтіли, як перед дощем (О. Гончар).

І грає арфи, мов у сні,

Про щось солодке і болюче.

Олександр Олесь.

На світі більше куль, аніж сердець.

На світі більше мін, ніж томиків поезій.

Д. Павличко.

2. Якщо в конструкції є порівняльний сполучник і прикметник у різних відмінкових формах:

І земля тоді теж дивилася на нього, як жива (М. Стельмах).

Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в’ється гадюкою Раставиця... (І. Нечуй-Левицький).

3. Якщо в конструкції є дієприкметник чи дієприслівник:

Степи лежать, мов зачаровані, залиті сяйвом голубим (М. Луків).

Сонце, немов утопившись, стало сідати, і з поля повіяло свіжим повітрям (В. Винниченко).

4. Якщо в порівняльній конструкції стрижневим словом є прислівник:

Все записуй в серці молодому,

Буде це як знахідка тобі,

Коли в старість прийдеш, як додому.

М. Рильський.

5. Якщо в порівняльній конструкції є фразеологічне словосполучення:

О, де порятунку шукати мені, коли я один мов перст (Б. Олійник).

І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина (О. Довженко).

6. Якщо порівняльна конструкція виступає означенням до будь-якого члена головного речення:

У покосах та між покосами горіли зорі, як червоні суниці(С. Васильченко ).

о синіх скелях поезій волею й розумом я обтесую слово, мов камінь тверде (В. Забаштанський).

Слово наше пребагате і пахуче, ніби м’ята (В. Кочевський).

Складнопідрядне речення з неповним порівняльним реченням:

1. Якщо в конструкції є іменник у називному відмінку з конкретним значенням (підмет):

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

М. Рильський.

Пізно я повертався додому, приходив обвіяний духом полів, як дика квітка (М. Коцюбинський).

2. Якщо стрижневим словом у конструкції є займенник (він завжди вказує на конкретний предмет):

Ти така ж втомлена, земле, як і я (М. Коцюбинський ).

І, як ніхто, я добре знав, що книга ця прадавня (А. Кичинський).

3. Якщо в конструкції наявний тільки присудок (підмет зрозумілий з головного речення):

Журавель сумно поскрипує, ніби співчуває чоловікові (М. Стельмах).

4. Якщо в конструкції є додатки й обставини, що залежать від пропущеного присудка:

Душа моя розкрита для кожного, як квітка для роси (М. Коцюбинський).

Людині потрібна довіра,

Як золоту точна міра,

Як житові повен колос.

Як птиці щасливий голос.

Є. Летюк.

Вже над містом вогні розцвіли.

Як у лузі ромашки.

Д. Луценко.

За структурою неповні порівняльні речення поділяються на:

✵ речення з пропущеним підметом: дія підрядної частини порівнюється з дією головної при спільному підметові (порівнюються різні дії, що виконує одна й та са,ма дійова особа):

Ллється море,

Плеще в берег,

Б'ється в сірі скелі.

Мов з кайданів хоче вийти

На степи веселі.

Олександр Олесь.

Чайка скиглить літаючи.

Мов за дітьми плаче.

Т. Шевченко.

І зозуля десь кує остання.

Мов цвяхи у тишу забиває.

К. Дрок.

Увага!

У порівняльних підрядних частинах цього типу підметів немає, вони пропущен,, але їх легко встановити з головних частин.

✵ речення з пропущеним присудком: підмет підрядної частини порівнюється з підметом головної при спільному присудкові (порівнюється виконання однієї і тієї самої дії різними підметами):

Надо мною в’ються хмари.

Як над чайкою орли.

Олександр Олесь.

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Д. Павличко.

Як батько сина, вчить мене Тарас

Вростати в землю жилавим корінням.

Д. Луценко.

Увага!

У реченнях цього типу пропущені присудки, які є однаковими з присудками головної частини. Їх теж легко відновити, якщо в підрядній частині є додаток або обставина.

Примітка. У мовознавстві існують різні погляди на класифікацію порівняльних конструкцій зі сполучниками як, мов, ніби, наче та ін.

Складнопідрядні речення з підрядними причини

Складнопідрядним реченням з підрядним причини називають речення, у якому підрядна частина вказує на причину того, про що йдеться в головному реченні, і відповідає на питання чому? через що? з якої причини?

Підрядні речення причини пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками бо, тому що. через те що, оскільки, від того що, позаяк:

Не зневажай душі своєї цвіту,

Бо з нього виросло кохання наше.

Не гідна ти дочкою лісу зватись.

Бо в тебе дух не вільний, лісовий

А хатній, рабський.

Я щастя не маю і в мріях не бачу

Бо іншії мрії у серці ношу.

З тв. Лесі Українки.

Підрядні речення зі сполучником бо завжди стоять тільки після головної частини:

Душа летить в дитинство, як у вирій,

Бо їй на світі тепло тільки там.

Л. Костенко.

Сполучник бо може стояти на початку нового речення, оскільки причина може бути висловлена окремо від наслідку. У таких випадках сполучник бо набуває додаткового приєднувального значення:

І так необхідно, щоб кожен щомиті світився для когось!

Бо так необачно себе лише гріти

(А. Листопад).

Підрядні причини з іншими сполучниками можуть стояти й перед головним реченням і після нього:

Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, не відкидай повчання матері твоєї, позаяк навчання і є світло.

Оскільки дражливе слово викликає лютощі, людина гаряча здіймає сварку.

Людина лагідна незгоду втихомиряє, тому що розважлива відповідь гасить гнів.

Ніколи не прагни товариства людей злих, через те що серця їхні привчені до насильства (3 Біблії).

Складені сполучники тому що, тим що, через те що, затим що можуть розчленовуватися або стояти в підрядному реченні. При розчленовуванні цих сполучників на дві частини слова тому, тим, затим, через те входять до складу головного речення й виконують роль співвідносних слів, а підрядне з’єднується з ним сполучником що:

Земля прекрасна тому, що на ній живуть дзвінкоголосі малюки (Ю. Бедзик).

А через те, що в них була тільки латка землі, ніхто довго не слав старостів (М. Стельмах).

На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара (О. Донченко ).

Причиновий сполучник затим що в сучасній літературній мові майже не вживається. Він засвідчений здебільшого в художніх творах XIX ст.:

А більший меншого тусає та ще й б’є, затим що сила є (Л.Глібов).

Підрядні причинові частини можуть приєднуватися до головної і за допомогою сполучника що, особливо тоді, коли в головному реченні говориться не про дію, а про стан:

Щасливий я, що народився на твоєму березі [Десни], що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду (О.Довженко).

Тільки смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись (Леся Українка).

В обох реченнях присудок (щасливий, смутно) вказує не на дію, на стан. До підрядних частин ставимо питання чому? з якої причини?

Складнопідрядні речення з підрядними мети

Складнопідрядним реченням з підрядним мети називають речення, у якому підрядна частина вказує на мету того, про що йдеться в головному реченні, і відповідає на питання для чого? з якою метою? навіщо?

Підрядні мети стосуються всього головного речення й приєднуються за допомогою сполучників щоб, для того щоб, з тим щоб, аби:

Я воскрес, щоб із вами жити

Під шаленством весняних злив.

Світ зігрів він своєю любов'ю.

Переміряв шляхи вікові.

Щоб ніколи конвалії кров’ю

Не ридали ніде в траві.

І миті жодної не можна повернути.

Щоб заново, по-іншому прожить.

З тв. В. Симоненка.

У головному реченні можуть бути співвідносні сполучникам вказівні слова для того, за тим, з тим, на те, з якими співвідносяться сполучники щоб, аби:

Ми у світі покликані для того,

Щоб усе зробити навпаки.

Л. Кисельов.

Для того щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі (Ю. Мушкетик).

Для того щоб любити власний народ. не треба нам ненавидіти інший народ (О Кобилянська).

Підрядна частина може займати будь-яке місце щодо головної, але здебільшого стоїть після неї, зрідка — перед:

Зерно в землю теж кладуть, щоб воно воскресло в житі (Б. Олійник).

І зерно мусить вмерти, щоб дати в життєдавчому житті — Життя (Є. Маланюк).

Земле, засійся зерном золотим,

Щоб колосилася нива зелена.

В. Грінчак.

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський).

Щоб зворушувати інших, треба бути самому зворушеним (О. Довженко ).

Сполучник щоб — найпоширеніший у складнопідрядних реченнях з підрядними мети. Вживається він у всіх стилях української мови.

Розрізняйте!

Складнопідрядне речення з підрядним мети не можна визначити лише за характером сполучників, адже сполучник щоб використовується і в складнопідрядних реченнях інших типів:

Треба (чого?), щоб слова з багатих не зробилися вбогі — підрядне з’ясувальне.

І в ночі сил таких немає (яких?), щоб наше сонце погасить — підрядне означальне.

Так би впасти (як?), щоб серце жаль востаннє стис — підрядне способу дії.

Як сонце, перейти хотів би я по світі (навіщо?), щоб з усміхом зайти за мідний небосхил До слова слово хай перелетить (з якою метою?), щоб через море брат озвався брати — підрядне мети (3 тв. М. Рильського).

За допомогою сполучника аби приєднуються підрядні речення мети переважно в розмовній мові:

Готовий я зробити все. для вас, аби не бачить вас в такім одчаї (Леся Українка ).

Сполучники для того щоб, з тією метою щоб уживаються в науковому та публіцистичному стилях:

З тією метою щоб одержати чистий метал, оксид молібдену відновлюють воднем (3 підручника).

У ролі сполучника мети може виступати також частка нехай:

Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Леся Українка ).

Складнопідрядні речення з підрядними умови

Складнопідрядним реченням з підрядним умови називають складне речення, підрядна частина якого вказує на реальну чи нереальну (тобто бажану або можливу) умову, за якої відбувається чи могла б відбутися дія головного речення.

Підрядне умовне речення відповідає на питання за якої умови? і з’єднується з головним сполучниками якщо, якже, коли, як, раз (коли виражається реальна дія), коли б, якби, аби, чи _І(коли виражається нереальна дія):

Коли вже народився ти поетом,

За все відповідай у цім житті.

Б. Олійник.

Як мовчанням душу уяремлю,

То який же в біса я поет?

Л. Костенко.

Якби не поезії дивнії чари,

Убогі жили б ми, понурі, як хмари.

І. Франко.

Як в нації вождя нема,

Тоді вожді її — поети.

Є. Маланюк.

Якщо підрядна умовна частина стоїть перед головною і з’єднується з нею сполучниками якщо, якби, коли, то в головному реченні з’являється співвідносне до сполучника слово то:

Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само вас знайде (К. Ушинський ).

Як нема в голові, то й на базарі не купиш.

Як голова сивіє, то чоловік мудрішає.

Коли сам добре не знаєш, то не говори.

Коли хліб на возі, то нема біди в дорозі (3 Нар. тв.).

Сполучники якщо, коли, як у таких реченнях синонімічні між собою і тому здатні заміняти один одного.

Сполучник якби можна замінити сполучниками коли і якщо лише з часткою б:

Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Нар. тв.) — Коли б мені черевики, то пішла б я на музики.

Потрібно розрізняти за значенням і сполучники якщо і якби. Сполучник якщо вживається в реченнях з реальною умовою, а якби — з нереальною:

Життя не кінчається смертю,

Якщо залишається сад

(В. Терен).

Якби я турбувався лиш про себе,

Вже б онімів давно від самоти.

Д. Павличко.

Визначення умовної підрядної частини нерідко ускладнюється тим, що вона може мати додаткове значення:

✵ відтінок причини:

Не злякає Страшний божий суд, якщо (бо) не злякав людський ( О. Довженко );

✵ допусту:

У відкритім бою, якщо й поранено, то тебе врятують товариші (О. Гончар).

Розрізняйте!

Особливо виразно відчувається умовно-часовий зв’язок, якщо підрядна частина приєднується до головної сполучником коли.

Звертайте увагу на форму присудка: якщо він стоїть у теперішньому часі, то умовний відтінок переважає, а якщо присудок у формі минулого часу, то підрядна частина має часове значення. І ще: якщо коли можна замінити на якщо, а коли б — на якби, то це будуть складнопідрядні речення з підрядним умови:

Коли (якщо) ти впав на полі бою

В тяжкому, ватному труді,

Тоді безсмертя над тобою

Здіймає крила молоді.

П. Воронько.

Які б то звуки розітнулись,

Коли б (якби) ви дивних струн торкнулись.

Л. Костенко.

Усе до крихти я з людьми ділив,

Коли міста, і села, і дороги

Вкривались полум'ям свинцевих злив.

І. Савич.

Коли звук завмирав, глухнув, тоді тиша, здавалось, нашорошувала — настовбурчувала свої чутливі вуха (Є Гуцало).

Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими

Складнопідрядним реченням з підрядним наслідковим називають речення, підрядна частина якого вказує на наслідок того, про що говориться в головній:

Вночі йти гірською стежкою було небезпечно, так що туристи вирішили зупинитися на відпочинок (3 газети).

На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися вели кого дощу (Н. Рибак).

Місяць, підводячись вгору, пірнає в загустілу хмару, так що видніється лише срібний край (М. Стельмах).

Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопили в ньому (М. Коцюбинський).

Здоровенний дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно було (М. Коцюбинський).

Підрядне наслідку відноситься до головного речення в цілому й приєднується сполучником так що, який не має в головному співвідносного слова.

Підрядні наслідкові на питання не відповідають і завжди стоять після головної частини.

Розрізняйте!

Складнопідрядне речення з підрядним наслідку та способу дії, у якому в головній частині є співвідносне слово так, а підрядна приєднується до головного сполучником що. Відмінність між ними шукайте на межі головної і підрядної частини: якщо сполучник так що не розчленовується, а слово так не може змінювати місця, то підрядна частина є наслідковою (кома ставиться перед сполучником так що).

Якщо слово так належить до головної частини, то підрядна є обставиною способу дії.

Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси (О. Довженко) — складнопідрядне з підрядним способу дії.

Часом Десна розливалася пишно, так що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси — з підрядними наслідку.

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів (Ю. Яновський).

Сонце так пекло, що й уночі степ пашів.

Сонце пекло, так що й уночі степ пашів.

Розквітло нове життя так, що старому нема вороття.

Так розквітло нове життя, що старому нема вороття.

Розквітло нове життя, так шо старому нема вороття.

Складнопідрядні речення з підрядними допустовими

Складнопідрядним реченням з підрядним допустовим називають складне речення, підрядна частина якого виражає дію, незважаючи на яку або всупереч якій відбувається дія в головному реченні, і відповідає на питання незважаючи на що?:

Хай сміються громи, ми не звернем з своєї дороги.

І хай відносин наших світ погасне,

А спогади все ж будуть жить в мені.

Люблю! Яке перший раз люблю,

Хоч це любов моя остання.

З тв. Олександра Олеся.

Підрядні допустові речення відносяться до головного в цілому й з’єднуються сполучниками незважаючи на те що, хоч (хоча), хай (нехай), дарма що:

Хоч не одного там калічили ті скали.

Ми далі йшли...

І. Франко.

Твій дух не став приниженим і плюсклим,

Хоч слала доля чорні килими.

Л. Костенко.

Даю тобі цей меч.

Дарма що ти не сильна.

Леся Українка.

Підрядні допустові можуть стояти перед головним, у середині та після нього:

Хоч мінлива наша мода.

Та не згубиться ніколи

Чарівна слов'янська врода,

В. Крищенко.

Хотілось всім, хоча й гнітила втома.

Зібрати лан рясний до колоска.

Д. Луценко.

Захопило літо вересень в полон...

Ще ультрамаринове тчеться полотно.

Хоч в разках калинових луг горить давно.

І. Драч.

Увага!

Якщо допустова підрядна частина стоїть перед головною, то на початку головної здебільшого вживаються протиставні сполучники а, та, але, зате, проте, однак:

Як не мудруй, о правди ніде діти (Л. Глібов).

Де б я не був, о все ж думками лечу в Донеччину свою (В. Сосюра).

Нехай я отруєна злою журбою, mа в пісні на всяку отруту є лік (Леся Українка).

Хоч тяжко душу берегти

Під небом цим полуднем,

А треба йти, а треба йти

Щосвятом і щобуднем.

В. Стус.

Якщо підрядна частина має узагальнювальне значення, то сполучними засобами виступають поєднання сполучних слів (відносних займенників і прислівників) з підсилювальною часткою не: хто не, що не, куди не, скільки не або поєднання підсилювальної частки хоч з тими самими словами: хоч хто, хоч який, хоч скільки, хоч як:

І де б я не був за далекою даллю,

Тебе ж, Україно, завжди пізнаю.

А. Малишко.

І скільки не беруть живлющої водиці —

Немає дна в Езоповій криниці.

М. Годованець.

Складнопідрядні супровідні речення

Складнопідрядним реченням з підрядним супровідним (або приєднувальним) називають речення, підрядна частина якого містить у собі додаткове повідомлення, пояснення з приводу того, про що говориться в головному реченні:

Вони стояли обнявшись, чого б раніше не дозволили собі на людях (О. Гончар).

Народу зібралося дуже багато, чого ніхто не сподівався (М. Коцюбинський ).

Вода в несамовитій течії б'ється об це каміння, причому хвиля вкриває його кучерявою піною (Ю. Сірий).

Специфікою цих речень є те, що головна частина з погляду структури й змісту є цілком завершеною, самостійною і не вимагає підрядної. Підрядна ж частина є несамостійною. Вона переважно розміщена після головної і приєднується до неї сполучним словом що (у різних відмінках з прийменниками і без них), рідше —- де, куди, звідки, навіщо, причому, як.

Так, у складнопідрядному реченні: На вікнах висіли кремові штори, від чого в кабінеті панували сутінки і прохолода (В. Винниченко) — виділяються дві частини. Перша з них є завершеною: на вікнах висіли кремові штори (вона не потребує поширення або конкретизації). Щодо залежної частини, то в ній тільки наявність сполучного слова від чого створює синтаксичну незавершеність речення: від чого в кабінеті панували сутінки і прохолода.

Деякі підрядні супровідні набули характеру сталих висловів: що й треба було довести, чого і слід було сподіватися, про що говорилося раніше, з чим вас і вітаємо:

Розбуркала мене, як і треба було сподіватися, весна (М. Хвильовий).

Головні ознаки таких складнопідрядних речень:

✵ підрядна частина не відповідає ні на яке питання;

✵ стоїть, як правило, після головної;

✵ поєднується з головною сполучним словом — відносним займенником що в усіх відмінкових формах.

Примітка. Виділяються ще складнопідрядні речення з пояснювальними відношеннями (одна з частин пояснює другу, конкретизує її значення). Підрядна пояснювальна частина приєднується до головної (пояснювальної) за допомогою сполучників тобто, а саме, як-от і завжди стоїть після неї. У ролі приєднувального сполучника іноді використовуються вставні слова (правда, точніше, слоном, тільки, майже, зокрема, навіть), при цьому кома після них не ставиться:

Планета існує для всіх в однаковій мірі, принаймні так повинно бути (О. Гончар).

Я тебе, батьку, і не бачив навіть, тільки на збільшеній фотокарточці у рушнику (В. Голобородько ).

Це слід так поводитися і висловлюватись, тим паче при дітях (Ю. Борисенко).

Розділові знаки у складнопідрядному реченні

У складнопідрядному реченні між головною та підрядною частиною ставляться такі розділові знаки: кома, тире, крапка з комою, кома та тире.

Ставимо кому:

✵ у складнопідрядному реченні після головної частини (якщо вона стоїть після підрядної).

✵ коли підрядна частина стоїть у середині головної, то вона виділяється з обох боків комами:

Мова і пісня — дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони (Г. Нудьга).

Без пісні, що мені співала тихо мати, я навіть дня прожити би не зміг (В.Вихрущ)

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

М. Рильський.

Примітки.

1. При складених сполучниках кома ставиться один раз. Коли складений сполучник не членується, то кому ставимо перед ним. Це стосується сполучників тоді як, в той час як, тим часом як, між тим як, ніби як, подібно тому як:

З того часу як почалися боїв Будапешті, гармати супроводження йшли поряд штурмових груп (О. Гончар).

У середині речення складений сполучник може членуватися на дві частини: перший компонент (займенниковий чи прислівниковий) уходить до головної частини, а другий — до підрядної. У цьому випадку кому ставимо перед другою частиною:

День був душний та жаркий незважаючи на те, що краплі рясного вранішнього дощу іскрилися на траві (Марко Вовчок).

У природі ніч існує для того, щоб у тиші росло усяке зілля... (М. Стельмах).

2. Коли підрядне речення мети стоїть перед головним, то складені сполучники для того щоб, з тим щоб комою не розділяються:

Для того щоб бути щасливим, треба мріяти завжди ( М. Сом).

3. Якщо сполучник так що членується, то змінюється значення підрядної частини:

Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли (Г. Тютюнник ) — підрядне наслідкове речення.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задушливому мареві (Ю. Яновський) — підрядне речення міри й ступеня дії.

Не ставимо коми:

1. Якщо перед сполучником чи сполучним словом стоять частки не або і:

І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська (О. Довженко).

Він думає не як його зустрінуть, а як швидше дібратися до села, їх цікавило не що тут збудують, а що зруйнували перед цим.

Але:

Хоробро билися запорожці, навіть коли вже були поранені (частки навіть, тільки, лише, хіба що перед підрядними сполучниками не відділяються).

2. Якщо підрядна частина складається тільки зі сполучника чи сполучного слова:

У Івася немає тата.

Не питайте тільки чому.

В. Симоненко.

Але:

якщо підрядна частина є прямим запитанням, кому ставимо:

Ти знаєш, де він є? Скажи, де?

Іноді перед підрядними сполучними словами використовується інтонаційне тире:

Ми хотіли й не знали — чого (В. Сосюра ).

3. У фразеологічних зворотах з підрядним сполучником (вони не є складнопідрядним реченням):

Бог його знає що, куди, коли, звідки;

Куди не кинь оком;

Куди очі дивляться;

Мов кіт наплакав;

Мов води в рот набрав;

Мов у воду канути тощо.

Ставимо тире:

У складнопідрядному реченні для того, щоб інтонаційно відокремити головну частину від підрядної. У цьому випадку підрядна частина стоїть перед головною.

Найчастіше за допомогою тире відділяються підрядні з’ясувальні, часу, умови, мети, допустові, займенниково-означальні:

Хто волю хоче вбить — загине (Д.Павличко).

Як весна настала — зацвіли льони (І. Зінченко).

Якщо ти за своє життя не посадив жодного дерева — плати за чисте повітря (О. Довженко).

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

П. Тичина.

Хоч земля вся укрита снігами — моє серце в цвіту (В. Сосюра).

Увага!

У художніх творах для цього часто використовують не лише тире, а кому й тире:

А хто від правди ступить на півметра, —

Душа у нього сіра й напівмертва.

Л. Костенко.

Двокрапку ставимо (дуже рідко), якщо підрядна з’ясувальна частина відноситься до слова в головному реченні, яке вимагає роз’яснення (при відповідному інтонаційному попередженні про наступне пояснення):

А я ж іще й досі не вивів

найважчу формулу:

Як повернуть вам [учителю]

розгублені в класах літа

Б. Олійник.

Порівняйте!

Їм не важить, якого роду й лиця,

Їм важливо: яке в тебе серце.

Б. Олійник.