Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Синтаксис. Пунктуація
Речення
§ 138. Тире між підметом і присудком

Між підметом (групою підмета) і присудком (групою присудка) з усіх розділових знаків уживається тільки тире. Найчастіше ставиться на місці пропущеної в теперішньому часі дієслова-зв’язки бути (є) при складеному іменному присудку.

Тире ставимо:

✵ Якщо підмет та іменна частина складеного присудка виражені іменниками в називному відмінку:

Краса душі, краса любові —

Найвища на землі краса. В. Сосюра.

Праця людини — окраса і слава,

Праця людини — безсмертя її.

В. Симоненко.

Мій рідний дім — душі свята основа,

Життя мого безсмертне джерело.

А. Семенюк.

✵ Коли підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова:

Лиш боротись — значить жить (І. Франко).

Вік прожити — не ниву пройти гомінку (А. Малишко).

Жити — це лицедіяти: кожен з нас грає якусь роль (В. Дрозд).

Життя прожити — потоптати сум,

Єством своїм прославити Людину!

А. М’ястківський.

✵ Якщо один з головних членів речення виражений інфінітивом, а другий — іменником у називному відмінку:

Стояти над своїм життям — це велика честь ( Ю. Яновський ).

Мислити і творити — це для письменника його фах, його повсякденність (О. Гончар).

Сприймати світ всерйоз — це твоя повинність (І. Драч).

Найвище уміння — почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе (Л. Костенко).

✵ Якщо обидва головні члени виражені числівниками:

Два на п’ять — десять.

✵ Якщо перед присудком стоять частки це, то, ось, значить:

Поезія — це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Л. Костенко.

Червоне — то любов, а чорне — то журба (Д. Павличко).

Тире не ставимо:

✵ Якщо іменна частина складеного присудка виражена прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, порядковим числівником:

Ніч прекрасна. Море тихе і спокійне.

Небо високе-високе, синє та холодне. Небо закрите хмарами.

Сірим серпанком заслані поля.

Він наш, а ми твої. У списку я перший.

Але для смислового та інтонаційного виділення перед таким присудком можна ставити тире:

Люди — прекрасні (В. Симоненко).

Людина смертна, а народ — безсмертний (С. Крижанівський).

✵ Якщо підмет виражений займенником:

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм (О. Довженко). Україно!

Ти моя молитва, ти моя розпука вікова (В. Симоненко).

Якщо ж на підмет-займенник падає логічний наголос, тире ставимо.

Порівняйте:

—Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

—Хто ж ти така?

—Я — Мавка лісова.

З тв. Лесі Українки.

Пісня! Вона — серце народу, його душа, його крила (В. Качкан).

✵ Якщо перед присудком, що має порівняльне значення, стоять сполучники як, мов, ніби, наче та ін., тире ставимо лише при логічно наголошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком (авторський знак):

Промені як вії сонячних очей (П. Тичина).

Вечірня радість — мов далекі дзвони.

Мов відголос, мов спомин, мов луни. М. Рильський.

Весна — неначе карусель (Б.-І. Антонич ).

Ніч — мов криниця без дна (М. Рильський ).

Місто — немов сузір’я (Ю. Андрухович ).

✵ Якщо підмет виражений словами це, то, тире ставимо залежно від логічного наголосу на ньому:

Ця дівчина не просто так Маруся.

Це — голос наш. Це — пісня.

Це — душа.

Л. Костенко.

✵ Якщо перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь. Молодість — буйність, а старість не радість (Нар. тв.).

✵ Якщо присудок стоїть перед підметом:

Хороша-таки штука життя (А. Головко ).

Воістину прекрасен світ вночі ( Є. Плужник ).

Найчистіша душа незрадлива (В. Симоненко).

✵ Якщо присудок виражений іменником чи займенником у непрямих відмінках:

Я від коріння. Я із первовіку (Б. Олійник).