Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Прислівник
§ 117. Правопис прислівників

Пишемо разом

1. Прислівники, утворені поєднанням:

✵ прийменника з прислівником: віднині, відтепер, забагато, навічно, надовго, надалі, назавжди, наскрізь, насправді, отак, отут, повсюди, позавчора, поза торік, потроху, утричі;

✵ прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, допізна, замолоду, заново, звисока, згарячу, зліва, знову, зрідка, нашвидку, помалу, сповна, спроста, але: в основному, в цілому, в головному — повна форма;

✵ прийменника з числівником: удвоє, утроє, уп’ятеро, уперше, удруге, усьоме, удвох, утрьох, ушістьох, водно, заодно, поодинці, спершу;

✵ прийменника із займенником: унічию, утім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому, але: до чого, за віщо, за що (у ролі додатків).

Порівняйте із займенниками: ні на що, ні за що;

✵ кількох прийменників із будь-якою частиною мови: удосвіта, завбільшки, завдовжки, знадвору, навздогін, навзнак, навкруг, навмисне, навпаки, навприсядки, навпростець, навстіж, наосліп, напоготові, позавчора, попідтинню, спідлоба;

✵ кількох основ (з прийменником чи без нього): босоніж, ліворуч, мимоволі, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обіруч, очевидно, повсякчас, привселюдно, стрімголов, тимчасово.

1. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови: абиколи, абияк, аніскільки, анітелень, анічичирк, анітрохи, дедалі, деінде, декуди, чимало, щоночі, щодня, щороку, щодуху, щонайвище, щонайдужчий, щоправда, щоразу, якомога, якраз, якнайбільше, якнайдужче, але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що.

Пишемо через дефіс

1. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по- та суфіксів -ому, -єму, -и: по-українському, по-козацькому, по-братньому, по-київськи, по-господарськи, по-нашому, по-вашому, по-моєму, по-твоєму, по-іншому, по-їхньому.

Увага!

У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по: по-соціалдемократичному.

2. Прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє, по- п'яте, по-сьоме, по-десяте.

3. Прислівники, утворені за допомогою часток будь-, небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, як-небудь, казна-звідки, казна-коли, так-то, аби-то, хтозна- як, хтозна-скільки.

4. Прислівники, утворені складанням одного й того самого слова, синонімічних чи антонімічних пар: довго довго, ледве-ледве, ось-ось, часто-густо, любо-дорого, тишком-нишком, більш-менш, рано- вранці, видимо-невидимо, без кін- ця-краю, зроду-віку, з давніх-давен, не сьогодні-завтра, врешті-решт.

5. Через два дефіси пишемо прислівники (їх треба запам’ятати): де-не-де, десь-не-десь, пліч-о-пліч, віч-на-віч, коли-не-коли, як не як, будь-що-будь, хоч-не-хоч, всього-на- всього, тет-а-тет^•

Запам’ятайте!

Правопис таких прислівників:

✵ все одно, тим часом, у стократ, з усіх усюд, сам на сам, один на один, але: сам-один, сам-самісінький;

✵ по-латині, на-гора, геть-чисто, десь-інде, десь-інколи, де-факто, де-юре;

✵ навіки, на віки, повік-віки, навік-віки, на віки вічні.

Пишемо окремо

1. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму (між прийменником і керованим ним іменником можна вставити означення до іменника).

Найуживаніші прислівникові сполучення:

Без

без відома, без жалю, без кінця, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину;

в

в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості;

до

до вподоби, до діла, до загину, до запитання, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до останку, до пари, до пуття, до речі, до решти, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні; за (з)

за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з переляку, з радості, з розгону;

на

на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на відмінно, на віку, на голову, на диво, на жаль, на зло, на мить, на око, на поруки, на прощання, на радість, на руку, на скаку, на славу, на сміх, на совість, на ходу;

під (по)

під боком, під силу, під гору, по закону, по змозі, по можливості, по правді, по совісті, по сусідству, по супі, по щирості;

у(уві)

у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ.

2, Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

3. Сполучники, що мають значення прислівника й складаються з кількох іменників та одного чи двох прийменників (або без них), а повторюване змінне слово стоїть у різних відмінках:

Рік у рік, раз у раз, день у день, день при дні, слово в слово, час від часу, з ранку до вечора, один одинцем, один на один, один по одному, рука в руку, лице в лице, нога за ногою, з краю в край, з боку на бік, з роду в рід, з року в рік, з кінця в кінець, з усіх усюд, кінець кінцем, сама самотою.

Правопис -н-, -нн- у прислівниках

1. Якщо в прикметнику чи дієприкметнику, від яких утворився прислівник, пишеться -н-, то в прислівнику також буде -н-: шалений — шалено, юний — юно, сумний — сумно, нежданий — неждано, бажаний — бажано, вихований — виховано, замріяний —замріяно, відданий — віддано.

2. З -нн- пишуться прислівники, утворені від прикметників з подвоєнням: старанний — старанно, туманний — туманно, законний — законно, щоденний — щоденно, невблаганний — невблаганно, несказанний — несказанно, натхненний — натхненно.

3. В окремих прислівниках пишемо -нн- (їх треба запам’ятати): зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

Правопис -і та -и в кінці прислівників

1. У кінці прислівників після г, к, х завжди пишемо -и: навкруги, верхи, трохи, навіки, пішки, мовчки, звідки, дибки, по- чеськи, по-французьки, по-козацьки.

2. -и пишемо у прислівниках: безвісти, восени, почасти.

3. Після ж, ч у кінці прислівників може писатися и або і:

✵ -и пишемо лише в прислівниках з префіксом по- та у віддієприслівникових прислівниках на -ачи (-ячи): по-вовчи, пo-заячи, по-лисячи, по-ведмежи, стоячи, лежачи, ідучи, нехотячи;

✵ у решті випадків після ж, ч пишемо і: двічі, тричі, вночі, опівночі, позаочі, насторожі.

Зверніть увагу на правопис голосних і приголосних у таких прислівниках: нашвидкуруч (на швидку руку), навсібіч (на всі боки), мимохідь (ходити мимо), мимохіть, са мохіть, несамохіть (хотіти), натщесерце, впереміж, а також на варіанти написання таких прислівників: звідкіля і звідки, звідкіль; наздогад і навздогад, навдогад; навмисне і навмисно; наприсядки і навприсядки, навприсідки; навколішки і навколішках; навпроти і напроти; наздогін і навздогін; навипередки і наввипередки; навстіж і настіж.