Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Дієслово
§ 109. Дієприкметник як форма дієслова

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? (у називному відмінку однини чоловічого роду):

Як не любити любов’ю наснажених,

Мудрістю сповнених книг!

М. Рильський.

Мій перший вірш написаний в окопі,

На тій сипкій од вибухів стіні,

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство, вбите навійні

Л. Костенко.

Геній — це великий талант, помножений на каторжну працю й поділений на безжалісну вимогли вість до себе (В. Герасимчук).

Розрізняйте!

Дієслово — вказує на дію: підсолодити, підвощити, працювати, білити;

Прикметник — указує на постійну ознаку: солодкий, високий, працьовитий, білий;

Дієприкметник — указує на ознаку за дією: підсолоджений, підвищений, працюючий, побілений.

Дієприкметник поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника. Ознаки дієслова

1. Вид:

✵ недоконаний — іржавіючий, палаючий, сяючий;

✵ доконаний — скошений, виголошений, відкритий, загороджений;

2. Час:

✵ теперішній — читаючий, ходячий;

✵ минулий — заморожений, звільнений, збудований, позеленілий, викинутий (лише два часи).

3. Стан:

✵ активний — виконуючий, лежачий, почорнілий;

✵ акивний — створений, побачений, напоєний, доглянутий, споруджений.

4. Може мати залежні слова (іменник, займенник, прислівник): вирощений у теплиці, змужнілий в експедиції, переможений нами, домальований давно.

Ознаки прикметника

1. Указує на ознаку предмета й відповідає на питання який? яка? яке? які?

2. Змінюються за родами, числами та відмінками: запрошений — запрошена, запрошене, запрошені; запрошеного, запрошеному, запрошеного, запрошеним, на запрошеному.

3. Узгоджуються з пояснюваним іменником у роді, числі та відмінку: засіяний лан, засіяна нива, засіяне поле.

4- У реченні виступає:

✵ означенням

Вдаль голубими вітрами

Весни за обрій пливли.

Радо мене зустрічала

Мамина вишня в саду.

Д. Луценко.

✵ частиною складеного іменного Присудка

Чорна ніч інкрустована ніжністю (Л. Костенко).

Тепле повітр'я було напоєне пахощами запашних квітів (О. Гончар).

Примітка. Дієприкметники можуть переходити в іменники, тоді вони виконують синтаксичну роль підмета і додатка.

Битий небитого везе.

Не питай ученого, а питай бувалого (Нар. тв.).

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називають дієприкметниковим зворотом. Дієприкметниковий зворот виконує в реченні роль поширеного означення:

Настане день, обтяжений плодами.

Не страшно їм ні слави, ні хули.

Мої суцвіття, биті холодами,

Ви добру зав'язь все-таки дали.

Л. Костенко.

Дієприкметниковий зворот може стояти після пояснюваного слова і перед ним. Якщо стоїть після пояснюваного слова, то в усному мовленні виділяється паузою, а на письмі — комою:

Налиті пурпуром плоди

Звисають тяжко з віт зелених.

М. Рильський.

І розкриває день свою зелену книгу.

Друковану вночі хмаринами небес.

А. Малишко.

Кожне дерево, зрубане на землі, показує, що щось природне підтято вже і в людській душі (В. Підмогильний).

Активні та пасивні дієприкметники, їхнє творення

Дієприкметники за своїм значенням поділяються на дві групи: активні та пасивні.

Активні дієприкметники. Такі дієприкметники виражають ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета: листок позеленів — позеленілий листок; листя зів'яло — зів’яле листя.

Активні дієприкметники мають форми теперішнього (достигаючі вишні, палаючий обрій, лежачий камінь, терпляча бабуся) і минулого часу (розквітле дерево, зарослий ставок, засохлий пеньок, розчервонілий від бігу ).

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу неперехідних і перехідних (зрідка) дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів:

✵ -уч-.-юч- — від дієслів І дієвідміни: ріжуть —ріжучий; крокують — крокуючий;

✵ -ач-, -яч- — для дієслів II дієвідміни: лежать — лежачий; дрижать — дрижачий; ходять — ходячий,

Потонули всі вогні

В сиве марево тремтяче.

С.Горлач.

Коли весною зацвіте трава

В палаючих серпанках,

В степ на курган крутий іде

Старенька зморена журавка.

Д. Луценко.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива (лише неперехідних дієслів доконаного виду) за допомогою суфікса -л-: почорніти — почорнілий; посивіти — посивілий; ожити — ожилий; пригоріти — пригорілий; змарніти — змарнілий.

В зів’ялих листочках

Хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

І. Франко.

І хай сердець розквітлих чисті звуки

Мелодією щастя прозвучать.

Л. Забашта.

Увага!

До особливостей творення таких дієприкметників належить утрата суфікса -ну- інфінітивної основи й випадіння кінцевого приголосного (с) основи: збліднути — зблідлий; замерзнути — замерзлий; розцвісти — розцвілий; присісти — присілий.

Щодо використання активних дієприкметників, то потрібно пам’ятати:

1. Активні дієприкметники тепершнього часу в сучасній українській мові маловживані. Їх характеризують як книжні витвори, не властиві художній літературі та живомовній стихії.

Значна кількість давніх активних дієприкметників трансформувалася в якісні прикметники: плавучий, живучий, співучий, плакучий, родючий, кусючий, тямущий, видющий, цілющий, лежачий, ходячий тощо.

Лежачий камінь у траві лежить.

Вода під камінь, кажуть, не біжить.

Лежаче в цього каменя життя.

Отож лежачі в нього почуття.

Є. Гуцало.

2. Активних дієприкметників минулого часу із суфіксами --ш(ий), -вш(ий) в українській мові немає. Натомість в українській мові використовуються інші засоби, зокрема підрядні речення:

полюбивший (рос.) — той, що полюбив; победивший (рос.) — той, що переміг; заснувший (рос.) — той, що заснув.

3. Від багатьох дієслів узагалі не можна утворити активних дієприкметників, наприклад, від синити.

Не утворються дієприкметники й від дієслів з часткою -ся: змагатися, турбуватися, годитися.

Пасивні дієприкметники. Такі дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета:

написаний твір — хтось написав твір;

посаджений сад — хтось посадив сад або ж зумовлену зворотною дією того самого предмета:

умитий хлопець — хлопець умився;

усміхнена дівчина — дівчина усміхнулася.

Не вам мій спів, уквітчані герої

Кривавих справ, не вам мій голос, ні!

П. Грабовський.

О, як я ненавиджу зліплені з глини

Холодні і мертві, байдужі серця!

Л. Первомайський.

Народе мій, коли тобі проститься крик передсмертний і гірка сльоза розстріляних, замучених, забитих по соловках, сибірах, магаданах? (В. Стус ).

Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів. Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть (Б. Олійник).

Пасивні дієприкметники мають форми тільки .минулого часу і бувають доконаного та (рідше) недоконаного виду.

Примітка. На ґрунті української мови пасивні дієприкметники з суфіксом -м- утратили давні форми теперішнього часу.

Це сучасні прикметники: відомий, знайомий. любимий, терпимий.

Пасивні дієприкметники творяться

від основи інфінітива за допомогою суфіксів -н(ий), -ен (ий), -єн(ий) і -т(ий): сказати — сказаний; зв'язати — зв'язаний; бажати — бажаний; мити — митий; терти — тертий; привезти — привезений; засвоїти — засвоєний; викроїти — викроєний.

Від дієслів, основа яких закінчується на -и-, пасивні дієприкметники утворюються за допомогою суфікса -ен (ий): пояснити — пояснений; побачити — побачений; зловити — зловлений.

Примітка. Існують випадки варіантного творення дієприкметників за допомогою суфіксів -т- і -ен- (від дієслів із суфіксом -ну- та буквосполученням -оло-): молоти — молотий і мелений; полоти — полотий і полений; одягнути — одягнутий і одягнений; замкнути — замкнутий і замкнений; зігнути — зігнутий і зігнений; вернути — вернутий і вернений тощо. Використовуючи пасивні дієприкметники, треба пам’ятати:

1. При творенні пасивних дієприкметників кінцеві приголосні інфінітива зазнають чергування: виїздити — виїжджати; виходити — виходжений; народити — народжений; погасити — погашений; заморозити — заморожений; пустити — пущений; зловити — зловлений; приголубити — приголублений.

2. У суфіксах пасивних дієприкметників завжди пишемо одну букву -н: осяяний, загартований, запрошений, змащений, загороджений.

3. Дві букви -нн пишемо в прикметниках дієприкметникового походження, коли на суфікс падає наголос: нездоланний, невблаганний, несказанний, нездійсненний, але: нездоланий, несказаний, нездійснений, незлічений.

Відмінювання дієприкметників

Дієприкметники відмінюються, як прикметники твердої групи — за родами, числами й відмінками: замріяний юнак, замріяна юнь, замріяне юнацтво, замріяні люди.

У знахідному відмінку однини дієприкметники можуть мати паралельні форми, залежно від іменника, з яким вони узгоджуються. Якщо іменник належить до назв істот, дієприкметник має форму родового відмінка, а якщо неістот — називного: (бачу) пожовтілий листок, достиглі вишні, але: скривдженого хлопця, утомлених шахтарів.

У місцевому відмінку однини дієприкметники можуть мати паралельні закінчення -ому та -ім: на примерзлому ґрунті — на примерзлім ґрунті; у посивілому волоссі — у посивілім волоссі.

Перехід дієприкметників у прикметники та іменники

В українській мові дієприкметники можуть утрачати властиві їм дієслівні ознаки й переходити до розряду прикметників. При цьому вони вже виражають постійну ознаку предмета й не мають залежних слів.

У сполученнях смажена риба, квашена капуста, парене молоко слова смажена, квашена, парене - прикметники, бо вони виражають постійну ознаку предмета.

У висловах риба, смажена на олії; молоко, парене в печі; у діжці квашена капуста ті самі слова — дієприкметники, оскільки виражають ознаку предмета за дією й мають залежні слова.

Отже, для того щоб визначити, до якої частини мови належить слово, що має форму дієприкметника, треба його розглядати в контексті. Якщо дієприкметник, виконуючи роль означення чи іменної частини складеного присудка, утрачає здатність при собі мати залежний іменник, то це є свідченням переходу його в прикметники.

Дієприкметники і прикметники дієприкметникового походження можна розрізняти за низкою ознак:

1. У прикметниках наголошується суфікс, у дієприкметниках — корінь: варе́ний — ва́рений; пече́ний — пе́чений; уче́ний — у́чений; невпізна́нний — невпі́знаний; незрівня́нний — незрі́вняний.

2. Завжди переходять у прикметники пасивні дієприкметники минулого часу, вжиті без залежних слів у переносному значенні: налякані (неспокійні) очі, але налякані (трагічними подіями), люди; піднесений (гарний) настрій; стримані (коректні) рухи, пекучий (пронизливий) погляд.

3. Завжди переходить у прикметники пасивні дієприкметники, що не мають залежних слів і в сполученні з іменниками називають одне поняття (як правило, страву, продукт або матеріал): сіяне борошно, смажена картопля, збирана сметана, квашена капуста. солоні кавуни.

Деякі дієприкметники можуть переходити в іменники (субстантивуватися). У цьому випадку вони втрачають ознаки дієслова, але й не виражають ознак предмета (як іменники), вони називають предмети й виконують синтаксичні функції підметів і додатків: полонений ворогами солдат — полонений (хто?).

Полонених відправлено в глибокий тил.

Поранені лікуються у військовому госпіталі.

4. Прикметники не керують іменниками й не можуть мати пояснюваних слів: битий шлях — битий вітром колос; вихована людина — вихована в сім'ї дитина.

5. Дієприкметники, що перейшли в прикметники, втрачають дієслівні суфікси:

6. Крім того, варто пам’ятати:

✵ переходять у прикметники активні дієприкметники теперішнього часу, утворені від дієслів, що називають стан, у якому перебуває предмет: сидяча робота, стояча вода, спляча царівна, мисляча людина, люблячий син; а також ті, що в сполученні з іменником називають одне поняття (найчастіше це терміни): шиплячі і свистячі звуки; не- встигаючі учні;

✵ активні дієприкметники минулого часу не переходять у прикметники. їх треба відрізняти від прикметників, утворених від дієслів недоконаного виду за допомогою суфікса -л- (активні дієприкметники творяться лише від дієслів доконаного виду): стиглий (дієприкметник достиглий); гнилий (дієприкметник зігнилий). прілий (дієприкметник зіпрілий)-

Безособові форми на -но, -то

Безособові форми на но, -то це незмінювані дієслівні форми,

які утворені лід пасивних дієприкметників минулого часу з суфіксами -н(ий), -т(ий) шляхом заміни закінчень на суфікс -о: збудований міст — збудовано міст, зораний степ — зорано степ, вирощений сад — вирощено сад, вкритий росою — вкрито росою, прожитий вік — прожито вік, вишита сорочка — сорочку вишито.

Ці форми виражають дію невідомої або неназваної особи й уживаються в значенні «хтось щось зробив»:

Тепло, пишно і велично у козацькій хаті,

А простором не зрівнятись і царській палаті.

Вквітчано її гаями, вислано лугами

І закрашено Дунаєм, його берегами.

П. Куліш.

Білу хату, червону калину, луги, береги — все у спадок мені заповідано з роду до роду (І. Бердник).

Довічну мудрість зосереджено у непохитний припис цей: немає у житті середини, є тільки фланги, и тільки — центр (Б. Олійник).

На відміну від дієприкметників, безособові форми не вказують на ознаку за дією, а самі виражають дію, яка поширюється на якийсь предмет. При них обов’язково стоїть додаток у західному відмінку без прийменника (тобто прямий додаток):

Хай буде все небачене побачено.

Хай буде все пробачене пробачено.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Л. Костенко.

При безособових формах на -но, -то суб’єкт дії може бути виражений субстантивованим словом або іменником в орудному відмінку:

Ой у полі жито копитами збито.

Під білою березою козаченька вбито.

Ой, убито, вбито, затягнено в жито,

Червоною китайкою личенько накрито.

Нар. тв.