Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Дієслово
§ 103. Дієвідмінювання дієслів

Зміну дієслів за особами й числами називають дієвідмінюванням.

За особовими закінченнями дієслова в теперішньому часі та в простій формі майбутнього часу поділяються на два типи дієвідмінювання — першу і другу дієвідміни.

Практично дієвідміни розрізняються за закінченнями 3-ої особи множини теперішнього часу (вони).

До І дієвідміни належать дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення -уть, -ють: в’яжуть, квітнуть, бережуть, ростуть, сивіють, фотографують, дихають, одягаються.

До II дієвідміни належать дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення -ать, -ять: лежать, біжать, сушать, учаться, косять, стоять, летять, мастять, лагодять.

Засобом розрізнення двох дієвідмін є голосний звук, що виступає в особових закінченнях:

✵ у І дієвідміні — -е (є): в'яжеш, в'яже, в'яжемо, в’яжете; шиєш, шиє, шиємо, шиєте;

✵ у II дієвідміні — -и (-ї): летиш, летить, летимо, летите; стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте.

Дієвідміну можна визначити й за неозначеною формою дієслова (інфінітивом). Для цього треба відкинути суфікс -ти (ть).

І дієвідміна охоплює дієслова:

1. з односкладовою основою на голосний: лити, мити, бити, шити, вити;

2. із суфіксами -а , -і- (що не випадають в особових формах), -ува-,-ну: писати, біліти, будувати, кинути;

3. з основою на -оро-, оло-: боротися, колоти, пороти, молоти, полоти;

4. з односкладовою основою на приголосний: везти, нести, могти;

5. слова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти.

II дієвідміна включає дієслова:

1. із суфіксами -и-, -і- (-ї-), що випадають в особових формах: любити, хотіти, горіти, клеїти;

2. із суфіксом -а- (після шиплячих та j), що випадає в особових формах: мовчати, кричати, стояти;

3. слова спати, бігти, боятися.

Дієвідмінювання дієслів теперішнього часу

Правопис дієслів теперішнього часу при дієвідмінюванні

1. У 3-ій особі однини дієслова І дієвідміни мають закінчення -е (-є), а II дієвідміни -ить (-їть).

2. Закінчення 1-ої особи множини може скорочуватися (така форма вживається рідко):

Затиснем біль рукою...

Посіємо жита над мерзлотою.

Розбудим фей.

Народимо дітей.

І. Жиленко.

3. В особових формах дієслів відбувається чергування приголосних основи інфінітива: г, з ж; к, т ч; х, с ш; ск, cт щ; д дж; зд ждж: берегти — бережу, бережемо; казати — кажу, кажем; плакати — плачу, плаче; світити — свічу; колихати — колишу, колишемо; просити — прошу; мостити — мощу; садити — саджу; їздити — їжджу.

У дієсловах І дієвідміни чергування приголосних відбувається в усіх особах: берегти — бережу, бережеш, береже, бережемо, бережете, бережуть; плескати — плещу, плещеш, плеще, плещемо, плещете, плещуть.

У дієсловах II дієвідміни чергування приголосних відбувається лише в 1-ій особі однини: ходити — ходжу, ходиш, ходимо, ходите, ходять; мастити — мащу, мастиш, мастить, мастимо, мастите, мастять.

4. У дієсловах з кінцевим губним основи (б, п, в, м, ф) у 1-ій особі однини та 3-ій особі множини з’являється л : ловити — ловлю, ловлять; любити — люблю, люблять; ломити — ломлю, ломлять; графити — графлю, графлять.

5. Чергування голосних о — а, е — і, е —и в коренях дієслів: допомогти — допомагати; мести —вимітати; вмерти — вмирати.

6. Суфікс основи інфінітива -ува- ( юва ) в особових формах теперішнього часу втрачає -ва: сумувати — сумую, сумуєш, сумує.

Увага!

Щоб не помилитися в написанні дієслів на -шся, -ться, користуйтесь питаннями. Якщо в питанні є м 'який знак, то й у дієслові пишемо м’який знак, якщо нема — не пишемо.

Турбуються — що роблять?

Турбуєшся — що робиш?

Милуються — що роблять?

Милуєшся — що робиш?

Дієвідмінювання дієслів майбутнього часу