Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Дієслово
§ 100. Способи дієслів

Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності.

В українській мові є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.

Дійсний спосіб виражає реальну дію, яка відбувається (теперішній час), відбулася (минулий час), відбувалася в минулому поперед іншої минулої дії чи процесу (давноминулий час) або відбудеться (майбутній час):

Любила сад квітучий навесні.

Любила літо сонечком в зеніті.

Любити буду і осінні дні

Листком останнім на осіннім вітті.

Прийде зима, пригорнуся до слів,

А не впаду зотлілою зорею.

Почну ділитись радістю снігів

І тішитись розрадою своєю:

Що я на цій округленій землі

Тоненька гілка світу гомінкого.

Мене приніс метелик на крилі

У людний простір з неба голубого.

А сам помер. У пам’яті моїй

Тремтять і досі мерехтливі крила.

І почуття упевнених надій

В моїй душі собі гніздечко звили.

Г. Чубач.

Дієслова дійсного способу змінюються за часами (ходить, ходив, буде ходити), числами (ходить — ходять), у теперішньому й майбутньому часі — за особами (я — ходжу, ходитиму; ти — ходиш, ходитимеш; він — ходить, ходитиме; ми — ходимо, ходитимемо...), у минулому й давноминулому часі — за родами (ходив, ходила, ходило; ходив був, ходила була, ходило було).

Наказовий спосіб у формі наказу. заклику, побажання, прохання, поради виражає спонукання до дії. Дія реально ще не існує і не існувала, але той, хто говорить, сподівається, вона повинна відбутися:

Не дуріте самі себе,

Учітеся, читайте.

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь!

Праведная душе!

Прийми мою мову не мудру, та щиру.

Прийми, привітай.

Не кинь сиротою, як кинув діброви,

Прилинь же до мене хоч на одно слово

Та про Україну мені заспівай.

Поховайте та вставайте.

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

І всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли!

З тв. Т. Шевченка.

Дієслова наказового способу не мають категорії часу, але вони змінюються за особами й числами.

Форми наказового способу утворюються від основи теперішнього часу за допомогою закінчень:

2-а ос. одн. -и (скажи, зітри, винеси) або нульового закінчення (ночуй, святкуй, сип, ріж);

1-а ос. мн. -імо (-ім), мо (скажімо, зітрімо, винесімо, святкуймо, сипмо, ріжмо);

2-а ос. мн. -іть (-іте), -те (скажіть, зітріть, винесіть, святкуйте, сипте, ріжте).

Закінчення -и, -імо ( ім), -іть ( іте) вживаються в таких випадках:

✵ якщо наголос падає на закінчення: несуть — неси, несімо, несіть;

✵ якщо основа закінчується збігом двох приголосних: гукнути — гукни, гукнімо, гукніть.

Інші приклади:

похвал-и похвал-імо похвал-іть

вибер-и вибер-імо вибер-іть

береж-и береж-імо береж-іть

стрибн-и стрибн-імо стрибн-іть.

В інших дієсловах з основою на -j, д, т, з, с, л, н, які пом’якшуються, на б, п, в, м, ж, ч, ш, р наказовий спосіб виражається в 2-ій ос. однини нульовим закінченням (сій, мрій, стань, дозволь, злізь, порадь, сип, плач, удар, облиш, приголуб).

Спеціальної форми 3-ої особи наказовий спосіб не має. Якщо треба передати наказ (прохання, пораду тощо) у 3-ій особі, то вживаються частки хай, нехай і форма 3-ої особи дійсного способу: хай (нехай) заграє, хай (нехай) пояснює, хай (нехай) почекають. Це т. зв. описова (аналітична) форма наказового способу:

Хай не розбудить смутку телефон.

Нехай печаль не зрушиться листами.

Хай буде легко. Це був тільки сон.

Що ледь торкнувся пам'яті вустами.

Нехай тендітні пальці етики

Торкнуть вам серце і уста.

З тв. Л. Костенко.

Деколи замість дієслова в наказовому способі вживається неозначена форма дієслова (інфінітив) для підсилення наказу:

Сидіти! Ні відступати! Підняти прапор!

Перед вживанням воду кип’ятити!

Умовний спосіб означає дію, можливу тільки за певних умов або бажану:

Я хотів би, як ти, прожити.

Щоб не тліти, а завжди горіть.

Я б побажав тобі когось отак любити.

Як я тебе люблю.

Але певен, що жодного разу

У вагання і сумнівів час

Дріб'язкові хмарки образи

Не закрили б сонце від нас.

Бо тебе і мене б судила

Не образа, не гнів — любов.

В душі щедро вона б світила,

Оновляла їх знов і знов.

З тв. В. Симоненка.

Умовний спосіб твориться від дієслів минулого часу за допомогою частки би (б).

Частка би вживається після дієслів, які закінчуються на приголосний (летів би, садив би, прославив би, беріг би).

Увага!

Частку би (б) з дієсловами завжди пишемо окремо, вона може стояти як безпосередньо після дієслова, так і після будь-якого повнозначного слова:

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

A. Малишко.

Коли б усі одурені прозріли,

Коли б усі убиті ожили,

То небо, від прокльонів посіріле,

Напевне б, репнуло від сорому й хули.

B. Симоненко.

Коли б і нас небесних розлучили —

Загинули б не тільки ти і я:

Не вийшло б сонце на альпійські схили,

Спинилася б дніпрова течія.

М. Руденко.

Дієслова умовного способу мають лише категорії роду й числа. Форма особи визначається за допомогою займенників, а категорії часу взагалі немає.