Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Фонетика. Графіка. Орфоепія
Графіка. Письмо
§ 9. Графічні засоби

Графіка (від грецького grafo — пишу, креслю, малюю) — це розділ мовознавства, який вивчає сукупність умовних знаків для передачі на письмі усного мовлення. Під цим терміном також розуміють систему співвідношень між звуками і буквами.

Букви алфавіту

Графічний знак, що служить для позначення на письмі звука, називають буквою, або літерою (від латинського lit(t)ега), або графемою.

Увага!

Звуки ми вимовляємо й чуємо. Букви — пишемо й бачимо.

Неалфавітні графічні знаки

✵ Знаки, що використовуються при написанні слів:

✵ апостроф [’]: м'яч, від’їжджати, комп' ютер;

✵ дефіс [-]: хто-небудь, із-за, пліч-о-пліч;

✵ риска (знак переносу слів): східно-слов’ян ський;

✵ проміжок між буквами: день_у день, рік_у_рік.

✵ Розділові (пунктуаційні) знаки:

[.] — крапка;

[,] — кома;

[;] — крапка з комою;

[:] — двокрапка;

[—] — тире;

[...] — три крапки;

[?] — знак питання;

[!] — знак оклику;

[()] — дужки;

[« »] — лапки.

✵ Іноді для розрізнення лексичного і граматичного значення слів може вживатися знак наголосу (а́): за́мок — замо́к, а́тлас — атла́с, се́стри — сестри́.

✵ У спеціальному виді письма — транскрипції — можуть застосовуватися й інші графічні знаки: знак м’якшення [н’], подовження [т:] тощо.

Ідеографічні знаки:

✵ математичні формули,

✵ фізичні формули,

✵ хімічні формули.

Цифрові знаки: арабська й римська система цифр.

Різні прийоми скорочення слів, позначення відступів при абзацах, усіх можливих підкреслень і схем, а в друкарському відтворенні тексту — шрифтових виділень.

Український алфавіт

Сукупність букв, розміщених в усталеному для певної мови порядку, називають алфавітом (азбукою, абеткою).

Походження термінів

Алфавіт — від назв перших двох букв грецького алфавіту: альфа і бета (по новогрецьки — віта).

Азбука — від назв перших двох букв старослов’янського алфавіту: аз і буки.

Абетка — від назв перших двох букв українського алфавіту: а і бе.

Увага!

Ці слова — абсолютні синоніми.

З історії українського алфавіту

Сучасний український алфавіт — це видозмінена давня слов’янська азбука, яку називають кирилицею. Таку назву вона дістала від імені Кирила, грецького місіонера, що разом зі своїм братом Мефодієм склав цю азбуку (IX ст.). Брати та їхні послідовники перекладали грецькі релігійні книги старослов’янською мовою. Кирилиця лягла в основу болгарського, македонського, українського, російського, білоруського та сербського письма. Інші ж слов’яни (поляки, чехи, словаки, хорвати, словенці, лужичани) використовують латиницю.

У Київській Русі ця азбука особливо поширилася після офіційного прийняття християнства в 988 р. Кириличний алфавіт складався із 43-х літер, що моли словесні назви.

Історична довідка

За тисячолітнє існування кирилиці в український алфавіт уведено лише кілька додаткових літер — й, ї, г. е.

Сучасна українська кирилиця проти первісної кириличної системи змінила звукову вартість літер г (укр. [h], а не (g]), є (укр. [je], а не [e]), и (укр. звук високо-середнього підняття, а не (і), щ (укр. (шч], а не [шт]), ь (знак м'якшення, а не короткий голосний переднього ряду).

Буква і, хоч і відома з літописних пам’яток давніх часів як позначення звука [і], у сучасному алфавітному значенні вживається з кінця XIX ст. Літери ю, я графічно видозмінені букви (юс малий) і (юс великий), тому їх не вважають новими. У зв’язку з тим, що в кириличній азбуці було вісім грецьких літер, які не відповідали звуковому складові української мови, їх вилучено з алфавіту. Це літери — (омега), — (ксі), — (псі). — (фіта), — (іжиця). Літери з (земля) і (зело) передавали один звук, тому залишилася тільки одна літера. Зайвими в українській графіці виявилися літери (єр (йор)) і (єри (йори)).

Пізніше замість довгих назв літер були прийняті сучасні — короткі: «а», «бе», «ве» тощо [33, с. 31-32].

Сучасний український алфавіт складається з 33 букв, кожна з яких має своє місце, свою форму (буває великою і малою, писаною і друкованою) та назву.

Український алфавіт

Кожній людині треба знати алфавіт з абсолютною точністю, оскільки він має практичне значення. Насамперед це засіб довідки, адже всі словники, каталоги в бібліотеках, різні списки осіб укладаються строго за алфавітом.

При цьому враховується як зовнішній (початкові букви), так і внутрішній алфавіт (друга, третя... літери). Його використовують і як засіб обліку: значення літери відповідає її алфавітному порядкові: А (а) — «перший», Б (б) — «другий» і т. д.

Увага!

Апостроф (') і дефіс (-) при розташуванні слів за алфавітом не враховуються. Розміщення літер в алфавіті традиційне, ніякої закономірності в цьому немає. Тому алфавіт треба просто запам’ятати.

До 1993 року буква ь стояла в алфавіті останньою, тепер її переставлено на третє місце від кінця.

Нормами орфоепії передбачене правильне називання літер, особливо в складі абревіатур, які набули сьогодні великого поширення: УРП (y ep пe), ТСН (те ес ен ), ХТЗ (ха те зе).

Отже, алфавіт є засобом буквеного читання.

Правильно вживайте літеру Ґ ґ

Третє видання «Українського правопису» 1990 року повернуло в українську абетку літеру Ґ ґ («ґе»), вилучену 1933 року. До українського алфавіту її уперше ввів 1619 року Мелетій Смотрицький (до цього часу звук [ґ] передавали буквосполученням (кг). Літера передає на письмі задньоязиковий проривний приголосний звук [ґ], що трапляється у власне українських і давно запозичених словах.

Запам’ятайте слова!

аґу — вигук

аґрус — кущова рослина, ягоди

ґава — ворона

ґазда — господар

ґандж — вада

ґанок — прибудова біля входу в будинок

ґатунок — сорт, розряд виробу

ґвалт — крик, галас

ґгедзь — двокрила комаха, що живиться кров’ю тварин і соком рослин

ґелготати — видавати звуки, властиві гусям; незрозуміло розмовляти, галасувати

ґерлига і ґирлига — ціпок

ґлей — загуслий сік

ґогель-могель — напій

ґрасувати — вистругувати, розчищати

ґречний — увічливий

ґринджоли — дитячі сани

ґрунт — верхній щар землі

ґудзик — застібка на одязі

ґуля — наріст на тілі від удару

джиґун — баламут

дзиґа — дитяча іграшка

дзиґарі— годинник

дзиґлик — стільчик

зиґзаґ — ламана лінія

леґінь — парубок

мамалиґа — кукурудзяна каша

фіґлі-міґлі — витівки

та інші.

Деякі власні назви:

Ґудзь, Ґалаґан, Дзиґа — (прізвища);

Великий Ґрунь — (гора в Карпатах).

Слова з варіантним написанням:

біґос і бігос

хурдиґа і хурдига

ґуральня і гуральня

У власних назвах іншомовного походження — у вимові:

Ґданськ і Гданськ

Ґете і Гете

Ґібралтар і Гібралтар

Слова з різним значенням:

ґніт (у лампі) і гніт (експлуатація)

ґрати (іменник) і грати (дієслово).

Примітка. Латинська літера g у варваризмах, які можуть передаватися й засобами української графіки, позначається ґ:

фата морґана — марево

персона нонґграта — небажана особа

альтер еґо — друге «я»

ґуд бай — до побачення!