Підручник з Права 10 клас

Частина четверта ОСНОВИ ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 28. Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна

1. Робочий час працівника.

Протягом багатьох років працівники вели боротьбу за поліпшення умов праці, зокрема за скорочення тривалості робочого часу. В XIX ст. він становив іноді 10-12 годин, лише порівняно нещодавно в більшості країн світу було встановлено 8-годинний робочий день. Робочий час — це встановлений законом або угодою, укладеною на підставі закону, час, протягом якого працівники зобов'язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. Про важливість установлення робочого часу свідчить визначення його не лише в Кодексі законів України про працю, а й у Конституції України. Нині в Україні встановлено максимальну тривалість робочого часу, яка не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Більшість працівників має п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними, на деяких підприємствах може бути встановлено шестиденний робочий тиждень (це визначають власник і профспілковий комітет з урахуванням умов праці та характеру роботи).

В окремих випадках законодавство встановлює скорочену тривалість робочого часу.

Ознайомтеся з витягом із Кодексу законів про працю України й обгрунтуйте, чому саме цим категоріям працівників надається скорочений робочий час.

Із Кодексу законів про працю України

Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком віл 15 до 16 років (учнів віком віл 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку:

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу дія окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Стаття 53. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів

Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. Стаття 54. Тривалість роботи в нічний час При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема в безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Право на скорочений робочий час передбачено законом, власник підприємства зобов’язаний дотримуватися його, незалежно від будь-яких умов. При цьому заробітна плата не зменшується. Закон також передбачає випадки, коли працюють неповний робочий час, що має певні відмінності від скороченого робочого часу.

Скорочений і неповний робочий час

Іноді на виробництві виникає потреба в додатковій роботі працівників, яку неможливо було передбачити. Роботу понад установлену тривалість робочого часу вважають надурочною. Вона пов'язана з додатковим навантаженням для працівників, через те закон обмежує можливості її використання. Надурочні роботи можна організовувати лише для відвернення аварії чи стихійного лиха або ліквідації їх наслідків, усунення пошкоджень опалення, водопостачання, каналізації, транспортної мережі, зв'язку, коли з технічних причин складно зупинити той чи інший механізм або процес, для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, якщо не прийшов працівник на зміну (наприклад, водій трамвая, зупинка якого на колії призведе до припинення руху всіх трамваїв на лінії). Надурочні роботи для кожного працівника не повинні перевищувати чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Згоду на надурочні роботи має давати профспілковий комітет.