Підручник з Права 10 клас

Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 21. Кримінальна відповідальність

1. Поняття й підстави кримінальної відповідальності.


Якщо людина скоїла злочин, то виникає питання про притягнення її до відповідальності за скоєне. Невідворотність покарання, неможливість уникнути його — один із найкращих засобів запобігання скоєнню злочинів.

Пригадайте, які види юридичної відповідальності вам відомі, до якого з них може бути притягнуто особу, яка скоїла злочин.

Злочин тягне за собою кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, який полягає в застосуванні судом від імені держави до особи, яка скоїла злочин, державного примусу у формі покарання.

Необхідно зазначити, що визнати особу винною в скоєнні злочину й відповідно притягнути її до кримінальної відповідальності має право лише суд. Кримінальна відповідальність настає тільки в разі скоєння злочину, тобто наявності в діях особи складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Пригадайте, які елементи має склад злочину.

Кримінальна відповідальність має індивідуальний характер — до неї може бути притягнуто лише фізичну особу, яка досягнула

відповідного віку та є осудною (розуміє значення своїх дій і може керувати ними).

Для притягнення особи до кримінальної відповідальності потрібні відповідні підстави.

При цьому ніхто не може бути визнаний винним, поки його вину не доведено в установленому законом порядку й немає обвинувального вироку суду.

Пригадайте, яку назву має цей принцип, закріплений у Конституції України.






Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.