Підручник з Права 10 клас
Частина перша
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ
§ 4. Особа, суспільство, держава
2. Поняття «громадянство».
З курсу правознавства 9 класу пригадайте, що таке громадянство та які ознаки воно має.
Громадянство — це юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок між особою й певною державою, що визначає їхні взаємні права й обов’язки.

Кожна держава самостійно встановлює норми, які регулюють відносини, пов’язані з громадянством. В Україні прийнято та діє Закон України «Про громадянство». Саме цим законом визначено порядок набуття й припинення громадянства нашої держави.
Пригадайте, який порядок набуття громадянства встановлено цим законом, які підстави набуття громадянства України. У яких випадках може бути припинено громадянство України?
Однак на території будь-якої держави можуть знаходитися не лише її громадяни. Нині люди багато подорожують, вирушають до інших держав у справах, на навчання, у відпустку, на лікування. Особи, які не є громадянами держави, у якій вони знаходяться, уважаються іноземцями. Більшість із них має громадянство чи підданство інших держав. Однак іноді виникає ситуація, коли людина не належить до громадянства жодної держави. Людину, яка не має громадянства жодної держави, називають особою без громадянства — апатридом.
Деякі держави світу — зокрема Росія, Ізраїль тощо — дозволяють своїм громадянам мати подвійне громадянство, таких осіб називають біпатридами. Такі ситуації виникають унаслідок різних причин. З одного боку — це є наслідком різних норм законодавства щодо отримання громадянства. Так, у деяких державах будь-яка людина, котра народилася на її території, отримує право на громадянство (такий порядок надання громадянства має назву «принцип землі»), в інших — вирішальним є громадянство батьків — саме його успадковує дитина (це — «принцип крові»).
Пригадайте, який із цих принципів визначення громадянства взято за основу норм українського законодавства про громадянство.
Якщо в державі, яка закріпила у своєму законодавстві «принцип землі», народиться дитина, батьки якої іноземці з держави, що у своїх законах передбачила «принцип крові», ця дитина матиме одночасно право на громадянство обох держав. Деякі держави також не вимагають припинення іноземного громадянства при вступі до свого громадянства.
Конституція України визначає, що іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (тобто з відповідним дозволом державних органів України), користуються тими самими правами й свободами, що й громадяни України, за окремими винятками, передбаченими Конституцією й законами України. Вони мають особисті права в повному обсязі — на життя, свободу, на повагу до своєї честі й гідності, на особисту недоторканність тощо. Іноземці (з певними обмеженнями) мають право на охорону здоров’я, освіту, на власність.
Висловіть думку, які права й обов’язки, гарантовані громадянам України, не стосуються іноземців, у чому вони обмежені.
Іноземці не мають права брати участь в управлінні державою — обирати й бути обраними до органів місцевого самоврядування й парламенту, вони не залучаються на військову чи альтернативну службу. Лише громадяни можуть стати державними службовцями. Існують і деякі інші обмеження — наприклад, в Україні іноземці не мають права бути власниками землі сільськогосподарського призначення.
Це цікаво
В окремих державах, де проживає багато іноземців і держава зацікавлена у використанні їхньої праці, передбачають надання їм деяких політичних прав. Так, у Німеччині й Туреччині іноземцям, які постійно легально проживають у цих країнах, працюють і сплачують відповідні податки, надають право брати участь у виборах органів місцевого самоврядування. Однак навіть при цьому вони не можуть бути обраними до цих органів.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.