Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - Т. М. Філіпенко - Генеза 2018 рік

Розділ III. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Тема 1. Поняття конституційного права України

Сучасна держава заснована на компромісі, і конституція кожної окремої держави є компромісом, що примирює різні погляди найвпливовіших соціальних груп у конкретній державі.

Богдан Кістяківський, український філософ і правознавець XIX - початку XX cm.

§ 57. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1. Загальна характеристика конституційного права України

Конституційне право України - це провідна галузь національного права, що є сукупністю правових норм, які регулюють відносини народовладдя, встановлюючи організацію публічної влади та гарантії основних прав і свобод людини і громадянина.

Предметом конституційного права є особливе коло суспільних відносин, які виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства у зв’язку з організацією та здійсненням публічної влади. Традиційно вирізняють дві взаємопов’язані групи відносин:

• відносини між людиною, громадянином і державою, іншими інститутами публічної влади;

• відносини, що визначають устрій держави та організацію державної влади.

Методом конституційно-правового регулювання є сукупність способів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини. У конституційній державі можуть застосовуватися виключно правові методи впливу. Зокрема, у конституційно-правовому регулюванні використовуються такі методи, як установлення прав учасників суспільних відносин, покладання обов’язків і відповідальності, дозвіл або заборона здійснювати ті чи інші дії тощо.

Конкретні методи визначаються характером припису конституційних норм.

Методи конституційно-правового регулювання

№	Назва	Характеристика	Приклади з Конституції України
1	Метод установлення	Закріплює повноваження відповідних суб’єктів	Ст. 98. «Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата»
2	Метод зобов’язання	Зобов’язує суб’єкти визначати свою поведінку відповідно до встановленого припису	Ст. 68. «Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей»
3	Метод дозволяння	Дає можливість відповідному суб’єктові діяти за тих чи інших обставин на свій розсуд	Ст. 87. «Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри КМУ»
4	Метод заборони	Суб’єктам конституційного права забороняються відповідні дії	Ч. 3 ст. 15. «Цензура заборонена» Ч. 6 ст. 17. «На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом» Ст. 74. «Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії»

2. Джерела конституційного права

У сучасній науці вирізняють дві основні сфери джерел конституційного права: природне право та позитивне право.

Природне право відображає загальнолюдські уявлення про свободу, справедливість, невідчужуваність прав людини. Природне право є критерієм демократизму всієї правової системи України. У Конституції України закріплено всі найважливіші природні права (право на життя, на недоторканність особи, честь і гідність тощо).

Джерела позитивного конституційного права України систематизуються за їхньою юридичною силою. До них належать:

На окрему увагу заслуговує питання щодо можливості належності до кола джерел конституційного права рішень Конституційного Суду України, які, з одного боку, мають ненормативний характер, а з іншого - є обов’язковими до виконання на території України.

Перша публікація: 01/01/2018

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
редакційне упорядкування змісту;
уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.