Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - Т. М. Філіпенко - Генеза 2018 рік

Розділ II. ПРАВО

Тема 2. Система права

§ 32. НОРМА ПРАВА

1. Норма права та її структура

Норма права - це загальнообов’язкове, формально визначене, установлене або санкціоноване правило поведінки, яке впливає на суспільні відносини з метою їх упорядкування.

Повне наукове визначення поняття передбачає з’ясування притаманних нормі права специфічних ознак. Правова норма:

• є загальним правилом поведінки, тобто зразком, еталоном поведінки людей, їх колективів;

• має державно-владний характер;

• є загальнообов’язковим правилом поведінки, яке походить від держави (народу в ході референдуму), охороняється нею, закріплює за учасниками суспільних відносин юридичні права і покладає на них юридичні обов’язки;

• характеризується формальною визначеністю норми права, тобто має письмову, документальну форму, яка дає всім виконавцям норми права чітке уявлення про зміст, межі дії норми та інші необхідні відомості;

• є явищем широким, багатоплановим і в той самий час конкретним за змістом.

Для правової норми характерні єдність, цілісність, неподільність, особлива структура.

Структура норми права - це внутрішня будова норми права, яка характеризується єдністю і взаємодією її

складових частин.

Складові частини норми права

Способи викладення норм права у приписах, розташованих у статтях нормативно-правових актів, можна класифікувати залежно від повноти викладу:

2. Види правових норм

Класифікація норм права передбачає виявлення їхніх регулятивних властивостей, установлення взаємозв’язків. Найбільш загальними підставами класифікації є поділ правових норм на види за такими ознаками:

• за галузевою ознакою, тобто за предметом і методом правового регулювання всі норми класифікують за інститутами і галузями права:

• за юридичною силою правового акта, до якого належать норми:

• за ступенем узагальнення змісту:

• за формою виразу припису:

• за способом установлення правил поведінки норми права поділяють на імперативні та диспозитивні. Перші формулюють певне правило поведінки, виключають будь-який вибір, хоч можуть мати як заборону, так і дозвіл. Другі дають можливість суб’єктам самим визначати конкретний зміст своїх прав і обов’язків, у межах законних засобів урегульовувати їх на свій розсуд;

• залежно від характеру правовідносин, що врегульовуються правовими нормами, розрізняють норми матеріального і норми процесуального права. Матеріальні правові норми визначають права і обов’язки учасників правовідносин, наприклад норми цивільного, трудового права. Процесуальні норми визначають порядок (процедуру) реалізації прав і обов’язків, установлених матеріальними правовими нормами.

Наведений перелік видів правових норм не є вичерпним.