Підручник Фізика 9 клас - В.Д. Сиротюк - Генеза 2017 рік

УКРАЇНА — КОСМІЧНА ДЕРЖАВА

Українські підприємства мають величезний досвід створення космічних апаратів (КА) різного призначення: конструкторами та інженерами галузі за останні півстоліття розроблено понад 70 типів КА, виготовлено й запущено на орбіти понад 400 супутників.

Перший штучний супутник Землі «Космос-1», розроблений українцями у м. Дніпро, було виведено на навколоземну орбіту 16 березня 1962 року.

У незалежній Україні 1995 року виведено на навколоземну орбіту супутник «Січ-1», призначений для дистанційного зондування об’єктів природного середовища, здійснення наукових експериментів з дослідження йоносфери та магнітосфери.

Наступним вітчизняним космічним апаратом став супутник «Океан-О», виведений на орбіту 1999 року. «Океан-О» призначений для оперативного отримання та передачі даних дистанційного зондування поверхні Землі й Світового океану, екологічного моніторингу, попередження й контролю надзвичайних ситуацій.

Для дистанційного зондування Землі українські вчені й конструктори розробили також уніфіковану платформу АУОС (автоматизована універсальна орбітальна станція) для космічних апаратів, орієнтованих на Сонце та призначених для геліофізичних, геофізичних та астрономічних досліджень. У 2001 році ра- кетою-носієм «Циклон-3» виведено на навколоземну орбіту КА «АУОС-СМ-КФ» («Коронас-Ф»), призначений для комплексних спостережень активності Сонця. У 2009 році - апарат для проведення комплексного наукового експерименту з дослідження Сонця «АУОС-СМ-Ф» («Коронас-Фотон»).

2004 року з космодрому Плесецьк запущено в космос супутник спостереження Землі «Січ-1М» та перший український мікросупутник «МС-1-ТК».

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. Янгеля» у співпраці з іншими українськими підприємствами розробило й перший єгипетський супутник дистанційного зондування Землі «ЕgурtSat-1». Його було виведено на орбіту 2007 року українською ракетою-носієм «Дніпро-1».

2011 року було виведено на орбіту космічну систему оптико-електронного спостереження Землі високої розрізнювальної здатності «Січ-2».

У планах Державного космічного агентства України - створення перспективних космічних апаратів «Січ-2-1», «Січ-2М», «Січ-З-О» та «Січ-З-Р», дата готовності яких - 2017 та 2018 роки. У процесі розробки - науково-технічний штучний супутник «Мікросат». Усього до 2022 року Україна планує запустити шість cупутників.

Наземну космічну інфраструктуру в Україні складають Спеціалізовані наземні центри, які входять до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, та Наземна супутникова мережа трансляції телевізійних каналів, яка експлуатується національним оператором супутникового зв’язку - Державним підприємством «Укркосмос».

Наукові космічні дослідження здійснюються в межах Національних космічних програм України та координуються Радою з космічних досліджень Національної академії наук України і Державним космічним агентством України.

Основними напрямками наукових космічних досліджень в Україні визначено: вивчення сонячно-земних зв’язків; астрономічні та астрофізичні дослідження; вивчення ролі мікрогравітації в біологічних і фізико-хімічних процесах; підготовку експериментів на борту орбітальних космічних комплексів.

У міжнародній програмі «Радіоастрон» передбачається використання українських радіотелескопів РТ-70 та РТ-32 для створення наземно-космічного інтерферометра з наддовгою базою.

Україна також бере участь у створенні міжнародної орбітальної астрофізичної обсерваторії «Спектр» для спостережень за об’єктами Всесвіту в ультрафіолетовому діапазоні спектра.

За програмами міжнародних космічних проектів «Коронас-І», «Коронас-Ф» та «Коронас-Фотон» українські вчені беруть активну участь у дослідженнях Сонця. Вивчаються великомасштабні коливання сонячної фотосфери з використанням створеного в Україні фотометра «Діфос».

Україна є повноправним суб’єктом міжнародного космічного права. Наша держава є членом міжнародних організацій, які координують космічну діяльність, у тому числі: Комітету ООН з мирного використання космосу (COPUOS), Всесвітнього комітету з космічних досліджень (COSPAR), Міжагентського комітету з космічного сміття (ІАОС), Всесвітньої організації з супутникових досліджень Землі (GEOS), Міжнародної астронавтичної федерації (IAF).

За роки незалежності українські підприємства стали активно брати участь у міжнародних комерційних космічних проектах. Найзначнішими з них є: «Морський старт», «Наземний старт», «Циклон-4», «Дніпро».

ДКБ «Південне» та ВО «Південмаш» з компаніями «Боїнг» (США), «Кварнер» (Норвегія) і «Енергія» (Росія) створили спільне підприємство «Морський старт» (Sea Launch) у 1995 році для реалізації унікального міжнародного проекту. З цією метою проведено модернізацію української ракети-носія «Зеніт-2» у триступеневу ракету-носій «Зеніт-ЗSL».

«Морський старт»

На сьогодні вже здійснено 33 успішних старти ракети-носія «Зеніт-3SL» з корисним навантаженням - телекомунікаційними супутниками масою до 6 тонн.

Наявний ринок космічних послуг з використанням PH «Зеніт-3SL» дозволив розпочати роботи з розширення можливостей використання ракети-носія «Зеніт» у межах проекту «Наземний старт».

Цей проект передбачає надання пускових послуг з космодрому Байконур з використанням ракет-носіїв «Зеніт-2SLВ» та «Зеніт-ЗSLВ». Обсяг виробництва на БО «Південмаш» та можливості космічного ракетного комплексу «Зеніт-М» на космодромі Байконур потенційно дають змогу здійснювати до 5-6 пусків ракет-носіїв «Зеніт-2SLВ» і «Зеніт-3SLВ» на рік. Однак у 2015 році Росія відмовилася від використання українських ракет, у тому числі й «Зеніту».

Спільний українсько-бразильський проект «Циклон-4» передбачає розробку нового конкурентоспроможного, орієнтованого на довгострокове використання космічного ракетного комплексу і ракети-носія «Циклон-4», а також будівництво наземної інфраструктури на пусковому центрі «Алькантара» в Бразилії.

Ракета-носій «3eніт-3SL»

Ракета-носій «Циклон-4»

Проект «Дніпро» передбачає створення на базі колишніх міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 (SS-18 «Сатана»), розроблених і виготовлених в Україні, конверсійних ракет-носіїв «Дніпро».

Ракета-носій «Дніпро»

Модернізацію ракети-носія і технічне супроводження виконують українські підприємства космічної галузі - ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. Янгеля» і ДП «ВО «Південмаш» ім. О. Макарова». Основу програми «Дніпро» складають більше 150 ракет РС-20, придатних для переобладнання в ракети-носії.

Усього виконано шістнадцять пусків ракети-носія «Дніпро». Загалом ракетою «Дніпро» на навколоземні орбіти виведено 54 космічних апарати 14 країн світу.

Використання на РН «Дніпро» автономного космічного буксира (АКБ) різних конфігурацій дає змогу збільшувати масу корисного навантаження, яке виводиться на колову орбіту, здійснювати запуски невеликих супутників на високоеліптичні орбіти, доставляти корисні навантаження до Місяця та планет Сонячної системи