Підручник Фізика 8 клас - А. М. Сердюченко - Освіта 2016 рік

СЛОВНИК ФІЗИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Абсолютне видовження — величина, яку визначають різницею довжини зразка в кінцевому та початковому станах.

Абсолютний нуль — початок відліку абсолютної температури за термодинамічною шкалою Кельвіна; за шкалою Цельсія абсолютний нуль дорівнює -273,15 С.

Акумулятор — джерело струму періодичної дії, здатне накопичувати електричну енергію внаслідок пропускання крізь електроліт електричного струму. Акумулятори бувають кислотні та лужні.

Аморфний стан — твердий стан речовини, який характеризується ізотропією властивостей і відсутністю точки плавлення. З підвищенням температури аморфна речовина розм’якшується й переходить у рідкий стан поступово.

Ампер (1 А) — одиниця сили струму в СІ. Дорівнює силі постійного струму, який, протікаючи у двох паралельних прямолінійних провідниках нескінченної довжини, розташованих у вакуумі на відстані 1 м, викликає між ними силу взаємодії 2 ∙ 10⁷Н на кожній ділянці довжиною 1 м.

Амперметр — прилад для вимірювання сили струму. Амперметр вмикають послідовно з ділянкою кола, у якій вимірюють силу струму.

Броунівський рух — невпорядкований рух завислих маленьких частинок у рідині чи газі, викликаний зіткненнями з цими частинками молекул рідини або газу.

Вакансія — дефект кристалічних ґрат, у яких у певних вузлах відсутні структурні мікрочастинки.

Вакуум — простір, вільний від речовини; середовище, що містить газ, тиск якого набагато менший за атмосферний.

Ват (1 Вт) — одиниця потужності у системі СІ. Дорівнює потужності, за якої робота 1 Дж здійснюється за 1 с.

Ватметр — прилад, призначений для вимірювання потужності електричного струму.

Вольт (1В) — одиниця електричної напруги в СІ. Дорівнює електричній напрузі на ділянці електричного кола з постійним струмом силою 1 А і опором 1 Ом.

Вольтметр — прилад для вимірювання електричної напруги.

Взаємодія — дія тіл одне на одного, яке супроводжується змінами стану їх руху. Взаємодії поділяються на види: гравітаційні, електромагнітні, сильні та слабкі.

Випаровування — процес переходу рідини у газовий стан.

Власна провідність напівпровідників — це провідність хімічно чистих напівпровідників.

Газ — агрегатний стан речовини, в якому вона не здатна зберігати ані форми, ані об'єму. Характеризується слабкою взаємодією частинок речовини між собою.

Гальванічний елемент — джерело струму, в якому енергія хімічної реакції перетворюється на енергію електричного поля.

Гальванометр — прилад для вимірювання малих струмів і кількостей електрики.

Градус Цельсія (1 °С) — позасистемна одиниця температури. Названа на честь шведського астронома А. Цельсія.

Двигун — машина для перетворення різних видів енергії в механічну енергію.

Деформація — будь-які зміни форми та об’єму' тіла.

Джерело струму — пристрій, призначений для створення та підтримування електричного поля всередині провідника.

Джоуль (1 Дж) — одиниця роботи в СІ. 1 Дж — це робота, яку виконує сила 1 Н під час переміщення тіла на 1 м у напрямку дії сили.

Дифузія — явище самовільного змішування речовин внаслідок взаємного проникнення молекул однієї речовини у міжмолекулярні проміжки іншої.

Діелектрик — речовина, яка не здатна проводити електричний струм. Це речовина, в якій відсутні вільні заряди.

Діод напівпровідниковий — кристал з електронно-дірковим переходом, до протилежних областей якого під’єднані контакти для ввімкнення в коло.

Дірка — умовна позитивно заряджена частинка (квазічастинка) у напівпровіднику, відповідає відсутності електрона у ковалентному зв’язку.

Домішка акцепторна — домішка з меншою валентністю, здатна легко приймати електрони. Наявність акцепторное домішки у напівпровіднику приводить до того, що кількість дірок у кристалі набагато перевищує кількість вільних електронів, тому в такому напівпровіднику дірки є основними носіями заряду. Кристал з акцепторною домішкою називають напівпровідником р-типу.

Домішка донорна — домішка з більшою валентністю, здатна легко віддавати електрони. Якщо у напівпровіднику присутня донорна домішка, кількість вільних електронів набагато перевищує кількість дірок, отже, в такому кристалі вільні електрони є основними носіями заряду. Такий напівпровідник називають напівпровідником n-типу.

Домішкова провідність напівпровідників — провідність, зумовлена наявністю домішок у напівпровідниковому кристалі.

Дуговий розряд — самостійний електричний розряд у газі, що виникає за великої густини електричного струму. Дуговий розряд існує за незначної напруги (30/100 В) внаслідок інтенсивної емісії термоелектронного розжареного катода (температура понад 3000 К). Дуговий розряд використовують як сильні джерела світла (дугові лампи), у дугових печах для виплавляння металів, під час електрозварювання.

Електризація — процес, у результаті якого тіло набуває електричного заряду.

Електричне коло — джерело струму, з’єднане провідниками з різними електроприладами та споживачами електричної енергії.

Електричне поле — особливий вид матерії, який не сприймається органами чуття і здійснює взаємодію між електричними зарядами.

Електричний заряд — фізична величина, яка характеризує властивість тіл вступати в електромагнітні взаємодії.

Електричний опір — фізична величина, що характеризує протидію провідника чи електричного кола електричному струмові.

Електричний розряд (у газі) — проходження електричного струму в газовому середовищі. Оскільки гази за звичайних умов є діелектриками, то, щоб вони стали електропровідниками, їх потрібно іонізувати. Якщо електричний розряд відбувається лише під дією стороннього чинника іонізації — іонізатора, то його називають несамостійним.

Електричний струм — впорядкований рух заряджених частинок.

Електроліз — проходження струму через розчин електроліту, яке супроводжується виділенням речовин на електродах.

Електроліт — речовина, розчин або розплав якого проводить електричний струм.

Електролітична дисоціація — розпад молекул електролітів (наприклад, кислот, лугів, солей) на позитивні та негативні іони під дією електричного поля молекул розчинника.

Електролюмінісценція — випромінювання тіла, викликане електричним полем.

Електрометр — прилад для виявлення та вимірювання електричного заряду. Електрометр складається з металевого стержня та стрілки, що обертається навколо горизонтальної осі. Стержень і стрілка вміщені в металевий корпус циліндричної форми, закритий склом.

Електрон — елементарна частинка, яка є носієм найменшого заряду у природі е = 1,6 ∙ 10¹⁹Кл.

Енергія — фізична величина, що характеризує здатність тіла чи системи тіл здійснювати роботу під час зміни свого стану.

Закон збереження енергії — енергія у природі нікуди не зникає й не виникає з нічого, вона тільки переходить від одного тіла до іншого і з одного виду в інший, у рівних кількостях.

Замкнута система — система, на яку не діють зовнішні сили.

Заряд вільний — заряджена частинка, здатна вільно переміщуватися у всьому об’ємі наданого середовища.

Заряд елементарний — найменший електричний заряд, що існує у природі. Носієм елементарного заряду є електрон, заряд якого е = 1,6 ∙ 10^-19Кл.

Заряд точковий — заряди тіл, які взаємодіють між собою на відстанях, набагато більших, ніж їх геометричні розміри.

Іскровий (газовий) розряд — розряд, який виникає, якщо джерело струму не здатне підтримувати самостійний газовий розряд протягом тривалого часу.

Іон — атом, який втратив або набув зайвих електронів.

Іонізація — процес відокремлення електронів від молекул газу, в результаті якого в ньому утворюються вільні носії заряду — іони та електрони.

Калориметр — прилад для вимірювання кількості теплоти, яка виділяється чи поглинається під час якогось фізичного, хімічного чи біологічного процесу.

Кипіння — процес пароутворення як з усього об’єму рідини, так і з її поверхні за постійної температури.

Кількість теплоти — енергія, яку тіло віддало чи отримало під час теплопередачі.

Коронний розряд — форма самостійного газового розряду, який виникає в сильно неоднорідних електричних полях.

Кристалізація — процес переходу рідини з рідкого у твердий кристалічний стан.

Кристалічні ґрати — просторове періодичне розташування атомів та іонів у кристалі.

Кулон — одиниця вимірювання електричного заряду. 1 Кл — це кількість електрики, яка проходить крізь поперечний переріз провідника за 1 с за сили струму 1 А.

Матеріальна точка — тіло, розмірами та формою якого в умовах даної задачі можна знехтувати.

Міжнародна система одиниць (СІ) — система одиниць фізичних величин, прийнята XI Генеральною конференцією з мір і вати 1960 р. Міжнародну систему одиниць було розроблено, щоб замінити складну сукупність систем одиниць і окремих позасистемних одиниць, які склалися на основі метричної системи мір, і спростити користування одиницями. Основними одиницями вимірювання фізичних величин у СІ є метр М (м), кілограм (кг), секунда (с), ампер (А), кельвін (К), моль (моль), кандела (кд) і дві додаткові одиниці: радіан (рад) і стерадіан (ср). Перевагами СІ є її універсальність (охоплює всі галузі науки і техніки) й узгодженість похідних одиниць, які утворюються за рівняннями, що не містять коефіцієнтів пропорційності.

Молекула — найменша структурна частина речовини, яка складається з атомів одного чи кількох видів і є носієм основних хімічних властивостей даної речовини.

Монокристал — кристал, який має макроскопічно впорядковані кристалічні ґрати.

Надпровідник — речовина, в якої за температури, яка нижча за деяку характерну для даної речовини, електричний опір дорівнює нулю.

Надпровідність — явище повної втрати металом електричного опору за характерної для нього температури.

Напівпровідник — речовина, яка за певних умов проводить електричний струм, а за інших — ні. Провідність напівпровідників залежить значним чином від таких факторів, як температура, освітленість, наявність домішок.

Напруга — фізична величина, яку визначають роботою сил електростатичного поля по переміщенню одиничного позитивного заряду між даними двома точками.

Несамостійний газовий розряд — явище протікання електричного струму через газ, яке спостерігають тільки під дією іонізаторів.

Нормальні умови — стандартні фізичні умови, які характеризуються тиском р = 101325 Па (760 мм рт. ст.) і температурою Т = 273,15 К (1 К = 0 °С).

Ом (1 Ом) — одиниця вимірювання електричного опору. Опір провідника дорівнює 1 Ом, якщо за різниці потенціалів на його кінцях, рівній 1 В, сила струму в ньому дорівнює 1 А.

Омметр — прилад, призначений для вимірювання електричного опору.

Опір провідника — фізична величина, яка характеризує властивість провідника чинити опір струму, який ним проходить. Опір провідника залежить від його розмірів, роду речовини, температури.

Паралельне з’єднання провідників — з’єднання провідників, за якого початки усіх провідників збираються в один вузол, а кінці — у другий вузол, а вузли вмикають в коло.

Пароутворення — процес, у результаті якого речовина переходить з рідкого стану в газовий.

Питома теплоємність — величина, яку визначають кількістю теплоти, яка необхідна для того, щоб змінити температуру 1 кг даної речовини на 1 К.

Питома теплота згоряння палива — величина, яку визначають кількістю теплоти, яка виділяється за повного згоряння 1 кг даного виду палива.

Питома теплота плавлення — величина яку визначають кількістю теплоти, яка необхідна для того, щоб розплавити 1 кг даної речовини за температури плавлення.

Плавлення — перехід твердої кристалічної речовини в рідкий стан, який відбувається з поглинанням теплоти. Характеризується температурою плавлення, яка залежить від природи речовини і тиску, і питомою теплотою плавлення.

Послідовне з’єднання провідників — з’єднання, за якого кінець одного провідника приєднують до початку другого провідника.

Потужність — робота, яка виконується за одиницю часу.

Провідник — 1. Тіло, здатне проводити електричний струм. 2. Речовина, яка містить вільні заряджені частинки. 3. Відрізок дроту для з’єднання елементів електричного кола.

Променевий теплообмін — теплообмін, який здійснюється тілами за рахунок випромінювання частини своєї внутрішньої енергії та перетворення поглинутої енергії у внутрішню.

Рекомбінація — об’єднання іонів різного знака в нейтральні молекули — процес, протилежний дисоціації.

Рідина — агрегатний стан речовини, в якому вона здатна зберігати свій об’єм, але не зберігає форми.

Рух тепловий — безперервний невпорядкований рух частинок речовини.

Самостійний газовий розряд — розряд у газах, який не припиняється після припинення дії зовнішнього іонізатора.

Сила струму — фізична величина, яку визначають зарядом, що проходить через поперечний переріз провідника за одиницю часу.

Тверде тіло — агрегатний стан речовини, який характеризується сталістю форми та характером руху атомів, які здійснюють малі коливання навколо положення рівноваги.

Температура кипіння — температура, за якої відбувається кипіння рідини, що знаходиться за сталого тиску.

Температура плавлення — температура, за якої кристалічне тверде тіло переходить у рідкий стан.

Теплове розширення — зміна розмірів тіла у процесі його нагрівання.

Теплообмін (теплопередача) — процес передачі енергії без виконання механічної роботи.

Теплопровідність — передача теплоти від більш нагрітих ділянок тіла до менш нагрітих завдяки взаємодії теплопровідності частинок речовини; вид теплопередачі, за якої передача внутрішньої енергії від одних до інших відбувається під час їх контакту й зумовлена взаємодією атомів і молекул.

Термометр — прилад для вимірювання температури. В основу роботи термометра покладено залежність якоїсь характеристики речовини від температури (об’єму, опору тощо).

Тліючий розряд — один із видів самостійного розряду, в якому катод випускає електрони внаслідок його бомбардування позитивними іонами й за рахунок фотоемісії.

Фотоелемент — прилад, який перетворює енергію світла в енергію електричного струму.

Шкала Цельсія — температурна шкала, в якій інтервал між температурами танення льоду і кипіння води при нормальному атмосферному тиску поділений на 100 рівних частин.