Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 4. ПІЗНАННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ

§ 4. Знання і віра

Розмірковуючи про релігійну віру і знання І. Кант визначає три види віри.

Прагматична — віра людини у свою правоту в тому чи іншому одиничному випадку; ціна такої віри — один талер.

Доктринальна — це віра в загальні положення. Вона не стійка і її можна заперечити, ціна такої віри — 10 талерів.

Моральну віру ніщо не може порушити, оскільки людина не може відмовитися від моральних принципів. Вірити в Бога, уважає І. Кант, означає не розмірковувати про його буття, а просто бути добрим. Ураховуючи, що філософ ототожнює мораль із релігією («моральний закон усередині нас»), ми повинні розуміти третій тип віри як релігійну віру взагалі. Тільки вона одна з усіх нидів віри має цінність для теорії пізнання.

Істинність релігійного знання ґрунтується не на зовнішньому критерії, а має онтологічну основу в самому існуванні людини. Релігійна віра — це внутрішньо притаманний людині зв’язок із сущою Істиною (від латин, religare — зв’язувати), яка конституює власне «Я»; при руйнуванні цього зв’язку з абсолютним буттям індивідуальне «Я» гине. У цьому випадку можна навести думку В. Соловйова: «Людство знає значно більше того, що до цього часу встигли висловити в науці й у мистецтві».

Наукове пізнання прагне до максимальної точності, виключає суб’єктивізм і зберігає лише об’єктивне. Художній твір — одиночний, неповторний, а результати наукових досліджень — усе- загальні. Наука — продукт спільного історичного розвитку в його абстрактному підсумку.