Українська мова 2 клас - Н.В. Гавриш - 2012 рік

Урок 78. Скринька цікавинок

КІТ ЧУДИЛО

До нас приблудилося кошеня, і ми взялися його вчити, але як треба - не знали, то вчили його по-собачому.

- Ляж! - і котик лягав і дивився на нас, що ми йому дамо за це.

- Уперед! - і котик біг уперед що мав сили.

- Назад! - і котик вертався до нас. Тоді ми йому давали трішки сиру або риб’ячу голову. Так ми і вивчили його по-собачому. Зробили йому нашийничок зі старого ремінця, і став він зватись Чудило.

Так і бігав за нами кіт Чудило, немов собачка. Тільки не скрізь. У річку не ходив. Ми купаємося, а він сидить на березі, чекає. Ми - до човна, а він не хоче, нявчить, бігає берегом, а до нас не допливе. Не люблять коти мокрого!

Одного разу поїхали ми човном вудити рибу. Кіт дійшов з нами до берега, у човен не поліз. Вибрався на дошку, що над водою, та й задрімав на сонечку.

А ми наловили багато верховодок у здоровенний синій глек і попливли човном додому. Прокинувся кіт Чудило, протер лапками очі й дивиться, чи не привезли ми йому чогось смачненького. Полазив у нас по плечах, по кишенях - немає нічого. Тоді як глянув у наш глек, так і закам’янів: рибок у глеку так рясно, що й води не видно; плавають, плавають, одна на одну налазять. Крутився кіт, крутився, поближче до них нахилявся - дістати хотів. Та й шубовсть у воду! Заметушився, заборсався, забився у воді - аж глек ходором ходить. І не вистрибує. Уже ми хотіли його рятувати, коли вилазить! Мокрий, сердега, нечепурний, ніби цілу ніч під дощем був, але рибка в зубах. Виліз, рибку поклав долі, обтерся, облизався й почав їсти. Рибку з’їв, облизався - і знову в глек поліз. Отак і привчився кіт Чудило до мокрого й потім охоче рибалив з нами на човні (За Майком Йогансеном).

-    Як діти навчали кота? Чому кіт не ходив з дітьми на річку? Як повів себе кіт, коли угледів рибок у глеку? Що видалося тобі найцікавішим у цій оповіді про кота? Пригадай цікаву історію про своїх домашніх улюбленців.

Цікавинка, оповідання, диво, чудовий.

Запам’ятай!