Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) - А. А. Ворон - Освіта 2018

ФОНЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО ЇЇ ЗВУКОВУ СИСТЕМУ

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок все крупно, зернисто, як самі перла.

Микола Гоголь

§6. МІСЦЕ ФОНЕТИКИ ТА ОРФОЕПІЇ В СИСТЕМІ МОВИ. З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФОНЕТИКИ

Яке місце посідає звук серед інших мовних одиниць?

Фонетика (від грецьк. phonetikos — звуковий) — розділ мовознавства, у якому вивчається звукова система мови та різноманітні звукові зміни, що відбуваються в мовному потоці.

Орфоепія (від грецьк. orthos — прямий, правильний, рівний і epos — слово, мова) — це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову.

Будь-яка мова неможлива без її «природної матерії», тобто, насамперед, звуків, які сприймаються органами слуху й служать матеріалом для створення основних мовних одиниць — слова і речення. Слово складається з ряду членороздільних звуків, пов’язаних між собою в певній послідовності й об’єднаних словесним наголосом. Матеріалом для створення речення теж служать комплекси конкретних мовних звуків, об’єднаних певною інтонацією. Різниця в значенні окремих слів і речень матеріально виражається в різному їхньому звучанні. Першорядна роль при цьому належить звукам, що виконують смислорозпізнавальну роль, тобто розрізняють слова та їхні форми (Н. Тоцька).

«Я кочу сказати своє слово». Сформулюйте одним реченням висловлювання про звук як мовну одиницю.

38. Прочитайте текст. Визначте тему й основну думку висловлювання.

39. «Найкращий спосіб пояснити — це самому зробити». Розгляньте таблицю. Підготуйте розповідь про предмет вивчення описової та історичної фонетики.

Зауважте!

Перший науковий опис фонетики української мови на загальнослов’янському фоні знаходимо у праці словенського мовознавця Франца Міклошича «Порівняльна граматика слов’янських мов» (1852 р.), де подається цілісний короткий нарис української фонетики поряд із нарисами фонетики інших слов’янських мов.

Перші спроби проникнення в історію фонетичних явищ української мови є у працях Олександра Потебні «Про звукові особливості руських наріч. Малоруське наріччя» (1865 р.), «Замітки про малоруське наріччя» (1870 р.), «До історії звуків російської мови», у яких описано не одне явище історичної фонетики української мови.

Уперше цільний огляд історичної фонетики української мови здійснив Павло Житецький у дослідженні «Нарис звукової історії малоруського наріччя». На особливу увагу заслуговує перший том «Української граматики для учнів вищих класів гімназій і семінарій Придніпров’я» Агатангела Кримського (1907 р.). Ця книжка збагатила історію української мови величезним фактичним матеріалом, здобутим як зі староруських, так і зі староукраїнських пам’яток. До речі, значна частина цієї праці відведена публікації уривків як із оригіналів, так і з давніших копій староукраїнських пам’яток переважно XIV-XV, а також і пізніших століть.

Значної уваги фонетичним явищам приділено у виданні «Граматика руської (української) мови» (1913 р.), автором якої був учений із Буковини Степан Смаль-Стоцький.

Відчутно просунули вперед вивчення історичної фонетики української мови, як і інших східнослов’янських мов, праці видатного російського вченого-мовознавця Олексія Шахматова «Нарис найдавнішого періоду історії російської мови» (1915 р.) та «Короткий нарис історії малоруської (української) мови» (1916 р.).

Помітне пожвавлення у вивченні історичної фонетики української мови почалося лише в 50-х роках XX століття. З’являються статті, підручники, монографії Леоніда Булаховського, Михайла Жовтобрюха, Миколи Наконечного.

Юрій Шевельов 1979 р. написав «Історичну фонологію української мови», у якій показав розвиток фонологічної системи української мови від праслов’янської на широкому історичному, діалектному, міжмовному та текстуальному ґрунті, встановив глибинні системно-причинові зв’язки між окремими фонетичними змінами, дав панорамну картину розвитку української мови в її історичному розрізі.

Значний внесок у розвиток експериментальної фонетики в 60-90-х роках минулого століття зробила Ніна Тоцька — автор монографії, підручників та численних статей про артикуляційну та акустичну природу голосних.

«Допитливість створює вчених і поетів»

Щоб дізнатися більше з фонетики, орфографії та морфології, радимо вам звернутися до інтерактивного посібника Я. Гончарової «Українська мова. Від фонетики до морфології», яка розміщена на ресурсі https://ukr.ed-era.com

Ваш коментар

40. Прочитайте групи слів. Простежте, як зміна тільки одного звука впливає на зміну значення слова. Визначте кількість звуків у наведених словах.

Джміль — хміль, ґава — пава, ґніт — гніт, грати — ґрати, брати, орати, гніт — гнів, лити — вити, мити, шити, жити, рити; ліс — ліз, лінь — тінь, досвід — дослід, день — пень, зірка — дірка, ялина — калина, малина.

41. Прочитайте подані слова зліва направо, а потім навпаки. Складіть 5-6 речень з окремими словами.

Гул, рік, тік, мир, серп, ліс, трап, лід, кіт, козак, ріг, сир.

42. «Я хочу сказати своє слово». Прочитайте зразки паліндромів із віршів поетів-експериментаторів Івана Іова та Олега Будзея. Яке враження на вас справили ці твори?

1. А мир трима віче мечів, —

Від меча мру — сурмачем дів.

2. А вир зорі розрива.

3. І жевріли лір вежі (Іван Іов).

4. Козак з казок.

Уже лисі ліси… Лежу.

Уже ребра татар бережу.

Умру. Суму сум — у сурму,

А мене нема… (О. Будзей).

Вірш-рак І. Величковського

Паліндром — слово, число, набір символів, словосполучення або віршований рядок, що однаково читається в обох напрямках (зліва направо та справа наліво). Українські вірші-паліндроми почав писати ще в XVII столітті Іван Величковський, який називав їх віршами-раками і дав таке визначення: «Рак літеральний — це вірш, літери якого, й навпаки читаючись, той же текст виражають». Приклад рака літерального Івана Величковського: «Акилев и тамо о мати велика».

Складіть і запишіть висловлювання (текст) зі словами талант, талан, обдаровання, обдаровувати.

«ЯК ПАРОСТЬ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ, ПЛЕКАЙТЕ МОВУ»

ТАЛАНТ ✵ ТАЛАН, ОБДАРУВА́ННЯ ✵ ОБДАРО́ВАННЯ

Доволі часто слова тала́нт і тала́н, обдарува́ння й обдаро́вання вживають у невластивих їм значеннях. Щоб уникнути непорозумінь, запам’ятайте, що слово талант означає видатні природні здібності людини або саму людину з такими здібностями, хист. Слово таланте синонімом слова обдаровання. Отже, можемо сказати мати талант, художній талант, талант педагога, музичне обдаровання, самобутній талант, всебічне обдаровання, талановита людина.

Талан — доля, життєвий шлях кого-небудь. Не мати талану, не знайти талану, мати гіркий талан — означає не мати щастя, долі. Про таких людей кажуть: бідолаха, сердешний, безталанний. Коли людина не отримала, не досягла того, про що мріяла, кажуть не поталанило.

Обдарування — наділяння дарами, подарунками; дарування чого- небудь. Це слово ми вживаємо в такому значенні, наприклад: Доля щедро його обдарувала або Родичі обдарували молодих.

43. «Уява охоплює весь світ». Прочитайте текст. Скажіть, як за допомогою звукових ефектів увиразнилося сприйняття твору.

Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне. Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні згуки. Ниви шумлять навколо і заважають. Жену від себе голоси поля, і тоді на мене, як дощ, спадають небесні.

Тоді пізнаю. Се жайворонки. Се вони, невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, так що вухо ловить і не може зловити її переливів. Може, співає, може, сміється, а може, зайшлось від плачу. Чи не краще сісти тихенько й заплющити очі? Я так і зроблю. Сідаю. Круг мене темно. Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт. Хочу спіймати, записати у пам’яті — і не виходить. От-от, здається… Тью-і, тью-і, ті-і-і… Ні, зовсім не так. Як вони оте

роблять, цікавий я знати? Б’ють дзьобами в золото сонця? Грають на його проміннях, наче на струнах? Сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?

Тью-і, тью-і, ті-і-і… Ні, зовсім не так. Цікавий я знати, як вони оте роблять? Врешті таки підгледів.

Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гупала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля.

Се було прекрасно (М. Коцюбинський).

Юрій Камишний. Голос трави

Уважно розгляньте репродукцію картини Юрія Камишного «Голос трави». Складіть письмовий опис зображеного, використовуючи звуконаслідування.

Ваш конспект

Звук — найменша мовна одиниця, яка є своєрідним «будівельним матеріалом» для слів, словосполучень, речень. Головна функція звука — смислорозпізнавальна.

Звук є об’єктом вивчення фонетики. Перші праці з фонетики української мови створені в 60-70-х роках XIX століття, найбільший розвиток цієї галузі мовознавства — 50-60-ті роки XX століття.