Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ОРФОГРАФІЧНА НОРМА

§ 50. Написання заперечної частки не і префікса не-

Слід розрізняти, коли не виступає заперечною часткою (заперечна частка щось відкидає, заперечує) і коли виступає префіксом (за допомогою префікса творяться нові слова).

1. Заперечна частка не з усіма частинами мови пишеться окремо: 1. Я руці, що била, — не пробачу — не для мене переможний бич! Знай одне: не каюсь я, не плачу, ні зітхань не маю, ні злоби. 2. Не любов, не примха й не пригода, — ще не всьому зватися дано! Ще не завжди у глибоких водах відшукаєш непорушне дно (3 тв. О. Теліги).

Зокрема, не повинно бути сумніву в окремому написанні не, коли в реченні є або мислиться протиставлення: не доля, а власна воля керує нашими вчинками; не щастя забезпечує успіх (не сліпе щастя, а наполеглива праця); дорога не далека, а близька; робота не важка, а так собі; насправді ж завдання не складне (не складне, а легке). У таких випадках між часткою не і наступним словом можна вставити інше слово: не примхлива доля, не випадкове щастя, не дуже далека, не така вже й важка, не для всіх складне.

Якщо ж протиставлення прямо не виражене, то в такому разі написання не разом і окремо нерідко залежить від того, який зміст вкладає автор у своєвисловлювання, як, наприклад, в оповіданні «Дорогою ціною» М. Коцюбинського: 1. Вода зносила пліт, і нелегко було пристати до берега. — Сміливіші кинулись на козака, та голіруч не легко було його взяти. 2. Вибратися, однак, із темної, покрученої та вузької чорториї було нелегко. — Дідові Овсієві не легко давалося зробити лад і спокій. Так само можна написати: Дорога нелегка (є нелегка) і Дорога нелегка (не є легка).

Майже завжди (за небагатьма винятками, про які мова піде далі) окремо не пишеться з дієсловами: 1. Як це чудово — не сидіти на місці, мчати на північ, південь чи схід! (П. Дорошко). 2. Не бійся правди, хоч яка гірка (Л. Костенко). 3. Такої мови не чувано в сій хаті досі (Леся Українка).

2. Разом не пишеться, тобто виступає префіксом:

1) якщо слово без не не вживається: негода, невдаха, нестача, неробство, нездара; невблаганний, невпинний, непохитний, несхибно, негайно;

2) якщо в контексті слово з не можна замінити іншим словом: трапилося нещастя (лихо), серйозні незгоди (розбіжності), відчувається невміння (брак уміння); нескладне (легке) завдання, невелика (мала) відстань, недоброзичливе (вороже) ставлення.

3. З дев’ятьма дієсловами неволити, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нехтувати, нетямитися, незчутися, нетерпеливитися, нездужатися, які без не не вживаються, не пишеться разом.

З чотирма дієсловами не пишеться разом і окремо залежно від їхнього значення: нездужати (хворіти) і не здужати (не змогти, не подолати), неславити (ганьбити) і не славити (не прославляти), непокоїтися (тривожитися, турбуватися) і не покоїтися (не лежати), нестямитися (втратити самовладання) і не стямитися (не повернутися до тями).

У префіксі недо-, якщо він вказує на неповноту, половинчатість дії, не- пишеться разом: недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути), недочути (погано почути), недолюблювати (відчувати неприязнь), недосипляти (мало спати), недоїдати, недооцінювати.

Якщо ж не виражає повне заперечення, його й перед префіксом до- пишемо окремо: не дочекатися, не доторкатися, не допомогти. Порівняйте: Старий недобачав, а ще дужче недочував (В. Минко). — Опісля Сава знов дивився під хмари і знов ждав. Не добачав уже нічого більше (О. Кобилянська).

З дієприкметником не завжди пишеться окремо, якщо він має при собі залежні слова (у дієприкметниковому звороті): 1. Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами (І. Нечуй-Левицький). 2. На кроквах ще не закінчених хат працюють теслярі (О. Довженко).

Коли дієприкметник не має при собі залежних слів, то не пишеться разом або окремо:

1) разом, якщо не вжито в ролі префікса: Марійка вешталася, як звичайно, зжурена і невдоволена (О. Кобилянська);

2) окремо, якщо не є заперечною часткою: Тільки мав [поет] талан до віршів не позичений, а власний (Леся Українка).

4. Слід розрізняти окреме написання не з дієсловом мати в 3-й особі однини теперішнього часу — не має (Він не має часу) і написання разом заперечного слова немає, яке завжди можна замінити формою нема (У нього немає (нема) часу).

235. І. Прочитайте уривок зі спогадів письменника Б. Антоненка-Давидовича з часів його сибірського заслання. Поясніть усі випадки написання не окремо і разом.

Не раз мені здавалося, що з літературою я покінчив назавжди. Я занадто стомлююся фізично й морально, щоб мати змогу перевтілюватися в персонажів ще не написаних творів, а згадувати свої колись написані книжки було недоцільно й боляче. Та ось у березні 1953 року я зненацька відчув такий потяг до творчої роботи, якого не знав, мабуть, з того часу, як перестав ходити в початківцях, марячи, мов сновида, образами й характерами. Вільними від фізичної роботи годинами, а то й ночами, коштом відпочинку й сну, я припадав до клаптиків паперу, пишучи роман «За ширмою». Далеко від України, в хаті сільського шевця, де я квартирував, під стукіт шевського молотка й часом сварку та п’яну лайку майстра-кустаря та його замовців я гарячково працював, не уявляючи навіть, чи залишилося щось у мене від колишніх літературних здібностей, чи я розгубив і рештки їх на тих «розпуттях велелюдних». Але працював, бо то був поклик зсередини мене. В процесі роботи я радісно констатував, що залишилася незайманою моя мова, яка довго вакувала без практичного застосування. Виходило, що, втративши в житті все, я зберіг найдорожчий свій скарб! Цього було досить, щоб не тільки не нарікати на свою долю, а й по-справжньому відчути щастя…

II. Текст запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

III. Як ви розумієте «поклик зсередини людини»? Напишіть про це.

236*. Перепишіть речення, розкриваючи дужки.

1. Десь, колись, в якійсь країні проживав поет (не) щасний, тільки мав талан до віршів (не) позичений, а власний (Леся Українка). 2. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати (не) можна тільки Батьківщину. 3. А творчість завжди мрійна і тривожна, немов травнева (не) спокійна ніч (3 тв. В. Симоненко).4. Страх і покора множать (не) дорік. 5. Краса — і тільки трішечки краси, душі нічого більше (не) потрібно. 6. Заклинаю тебе, будь навіки мені (не) звичайним. 7. Я (не) покличу щастя (не) моє (3 тв. Л. Костенко). 8. (Не) святі горшки ліплять. 9. Хоч річка і (не) величка, а береги ламає. 10. Зелена трава — (не) далеко вода. 11. У (не) роби завжди (не) врожай. 12. Хто нічого (не) робить, той ніколи (не) має часу (3 нар. творчості).

237*. Прочитайте уважно правила написання не з дієсловами. Перепишіть речення, розкриваючи дужки.

І. 1. Щедрість добрих материнських рук ми ще у житті (не) оцінили (Д. Луценко). 2. Та чи ждати, чи (не) ждати? Ждала дні і ночі (не) доїла, (не) доспала, виплакала очі (Я. Щоголів). 3. (Не) зітхай, а працюй, марно часу (не) гай, праці щирої жде вже давно рідний край (Б. Грінченко). 4. (Не) скінчено поеми і рисунка (не) дорисовано. (Не) здужає рука (Є. Маланюк). 5. У мене так серце закам’яніло, що я вже й плакати (не) здужав (О. Кониський). 6. І наче я вже(не) живу, свою надію неживу приспав під серцем і (не) сплю (М. Вінграновський). 7. Я (не) навиджу спокій! Краще вже вихор і вир (Д. Загул). 8. Добре тому багатому: його люди знають, а зо мною зустрінуться — мов (не) добачають (Т. Шевченко). 9. Старому було вже за вісімдесят, він (не) добачав і (не) дочував (В. Земляк).

II. 1. Гине час, стікаючи кров’ю (не) написаних нами поем. 2. І хмари, (не) прив’язані до слова, от просто так — пливуть собі й пливуть. 3. І стоїть (не) умитий присмерк за розхитаними дверима. 4. Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил — усе кургани та й кургани ще (не) заораних могил. 5. Він мав ім’я, (не) чуване у світі (3 тв. Л. Костенко). 6. Піду блукать по всесвіту широкім, (не) званим гостем побуваю скрізь. 7. Світ здається чарівною казкою, (не) розгаданим плетивом мрій. 8. Мені поля задумливо шептали свої ніким (не) співані пісні. 9. І хочеться всю землю обійняти і йти шукать (не) чуваних пригод (3 тв. В. Симоненко).