Підручник Алгебра і початки аналізу 10 клас (профільний рівень) - А. Г. Мерзляк - Гімназія 2018 рік
§5 ПОХІДНА ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ
34. Означення границі функції в точці та функції, неперервної в точці
35. Задачі про миттєву швидкість і дотичну до графіка функції
36. Поняття похідної
37. Правила обчислення похідних
38. Рівняння дотичної
39. Ознаки зростання і спадання функції
40. Точки екстремуму функції
41. Найбільше і найменше значення функції на відрізку
42. Друга похідна. Поняття опуклості функції
43. Побудова графіків функцій
• У цьому параграфі ви ознайомитеся з такими поняттями, як границя функції в точці, неперервність функції в точці, похідна функції в точці.
• Ви навчитеся застосовувати похідну для дослідження властивостей функцій і побудови графіків функцій.
34. Означення границі функції в точці та функції, неперервної в точці
Розглянемо функцію f(х) = х + 1 і точку х0 = 1. Якщо значення аргументу х прямують до числа 1 (позначають: х
1), то відповідні значення функції f прямують до числа 2 (позначають: f(х)
2) (рис. 34.1).
Іншими словами: якщо значення аргументу брати все ближче й ближче до числа 1, то відповідні значення функції f усе менше й менше відрізнятимуться від числа 2.
У цьому разі говорять, що число 2 є границею функції f у точці 1, і записують:
![]()
або
![]()
Також використовують такий запис: f(х)
2 при х
1.
За допомогою рисунка 34.2 можна, наприклад, установити, що
![]()

Рис. 34.1
Якщо звернутися до рисунка 34.3, то можна записати:
![]()

Рис. 34.2

Рис. 34.3
На рисунку 34.4 зображено графік функції ![]()
Ця функція не визначена в точці х0 = 1, а в усіх інших точках збігається з функцією у = х + 1 (порівняйте рис. 34.1 і рис. 34.4). Проте якщо значення аргументу х, де х ≠ 1, прямують до числа 1, то відповідні значення функції
прямують до числа 2, тобто ![]()

Рис. 34.4

Рис. 34.5
Наведений приклад показує, що функція може бути не визначеною в точці, але мати границю в цій точці.
Розглянемо функцію
![]()
При х > 0 отримуємо f(х) = 1,
при х < 0 отримуємо f(х) = -1. Графік функції f зображено на рисунку 34.5.
Якщо значення аргументу х, де х ≠ 0, прямують до 0, то неможливо стверджувати, що значення функціїf прямують до якогось певного числа. Справді, якщо значення аргументу прямують до нуля та є від’ємними, то відповідні значення функції прямують до -1, а якщо значення аргументу прямують до нуля та є додатними, то відповідні значення функції прямують до 1.
Отже, функція
у точці х0 = 0 не має границі.
Розглянемо функцію
(рис. 34.6). Якщо значення х, де х ≠ 0, прямують до 0, то відповідні значення функції стають усе більшими й більшими та необмежено збільшуються. Це означає, що не існує числа, до якого прямують значення функції f за умови, що значення аргументу прямують до 0.
Отже, функція
не має границі в точці х0 = 0.
Ми навели приклади двох функцій, які не визначені в деякій точці та не мають границі в цій точці.

Рис. 34.6

Рис. 34.7
Помилковим було б вважати, що коли функція визначена в деякій точці х0, то вона обов’язково має границю в цій точці. На рисунку 34.7 зображено графік функції f, яка визначена в точці х0, але не має границі в цій точці.
Ви отримали уявлення про границю функції в точці. Перейдемо до формування стpогого означення.
Нехай дано функцію f і точку х0. Далі вважатимемо, що в будь-якому інтервалі1, який містить точку х0, знайдуться точки області визначення функції f, відмінні від точки х0.
На рисунку 34.8 зображено графік функції f, яка має границю в точці х0:
![]()
Зазначимо, що f(х0) ≠ а.

Рис. 34.8
Нехай є — деяке додатне число. На осі ординат розглянемо інтервал (а - ε; а + ε). На осі абсцис йому відповідає такий інтервал І, який містить точку х0, що для будь-якого х ∈ I ⋂ D(f), х ≠ х0, відповідні значення функції f належать проміжку (а - ε; а + ε), тобто виконуються нерівності а - ε < f(х) < а + ε. Іншими словами, для будь-якого х ∈ І ⋂ D(f), х ≠ х0, виконується нерівність | f(x) - а | < ε.
Звузимо проміжок на осі ординат, тобто розглянемо інтервал (а - ε1; а + ε1, де 0 < ε1 < ε. Тоді й для числа ε1 можна вказати такий інтервал осі абсцис, який містить точку х0, що для будь- якого х є I1 ⋂ D(f), х ≠ х0, виконується нерівність | f(х) - а | < ε1 (рис. 34.8).
1 Проміжок виду (а; b) називають інтервалом, а проміжок виду [а; b] — відрізком.

Рис. 34.9

Рис. 34.10
На рисунку 34.9 зображено графік такої функції f, що х0∉ D(f). Рисунок 34.10 відповідає функції f, для якої f(х0) = а.
У кожному з випадків, зображених на рисунках 34.8-34.10, для будь-якого ε > 0 можна вказати такий інтервал І, який містить точку x0, що для всіх x ∈ І ⋂ D(f) i x ≠ х0 виконується нерівність | f(х) - а | < ε.
Наведені міркування дозволяють дати таке означення границі функції f у точці х0.
Означення. Число а називають границею функції f у точці х0, якщо для будь-якого додатного числа є існує такий інтервал І, який містить точку х0, що для будь-якого х ∈ І ⋂ D(f) і х ≠х0 виконується нерівність | f(х) - а | < ε.
Зазначимо, що границя функції в точці х0 характеризує значення функції навколо точки х0, тоді як поведінка функції в самій точці х0 не впливає на значення границі (зверніть увагу на умову х ≠ х0 в означенні границі). Отже, для кожної з функцій ε, графіки яких зображено на рисунках 34.8-34.10, можна записати:
![]()
На рисунку 34.11 точка х0 є такою, що праворуч (рис. 34.11, а, б) або ліворуч (рис. 34.11, в) від неї немає точок, які належать області визначення функції ε. При цьому в кожному з випадків для будь-якого є > 0 можна вказати такий інтервал І, який містить точку х0, що для всіх х ∈ І ⋂ D(f) і х ≠ х0 виконується нерівність | ε(х) - а | < ε. Це означає, що число а є границею функції f у точці х0.
Знаходити границю функції в точці допомагає така теорема. У ній розглядаються функції, які визначені в одних і тих самих точках деякого інтервалу, який містить точку х0.

Рис. 34.11
Теорема 34.1 (про арифметичні дії з границями функцій) Якщо функції у = f(x) і у = g(x) мають границю в точці х0, то функції у = f(x) + g(x), у = f(x) - g(x), у = f(x)g (x) також мають границю в точці х0, причому

Якщо, крім цього, границя функції y = g(x) у точці х0 відмінна від нуля, то функція
також має границю в точці х0 і 
Фактично теорема 34.1 складається із чотирьох теорем, які називають теоремами про границю суми, границю різниці, границю добутку та границю частки.
На рисунку 34.12 зображено графіки функцій f i g, які визначені в точці х0 і мають границю в цій точці. Проте поведінка цих функцій у точці х0 істотно різниться. Графік функції g, на відміну від графіка функції f, у точці х0 має розрив. Таку відмінність у поведінці функцій f і g у точці х0 можна охарактеризувати за допомогою границі.
Для функції g маємо:
![]()

Рис. 34.12
Для функції f можна записати:
![]()
Іншими словами: границя функції f у точці х0 дорівнює значенню функції в цій точці. У такому разі говорять, що функція f є неперервною в точці х0.
Означення. Якщо виконується рівність
то функцію f називають неперервною в точці х0.
З рівності
випливає, що коли функція f не має границі в точці х0 або не визначена в цій точці, то вона не може бути неперервною в точці х0.
Наприклад, функція, графік якої зображено на рисунку 34.13, не є неперервною в точці х0 Також не є неперервною в точці х0 = 0 функція
(рис. 34.14).
Якщо функція f є неперервною в кожній точці деякої множини М ⊂ ℝ, то говорять, що вона неперервна на множині М.
Якщо функція f є неперервною на D(f), то таку функцію називають неперервною.
Наприклад, функція у = х2 неперервна на ℝ, а функція
є неперервною на кожному з проміжків (-∞; 0) і (0; +∞), тобто ці функції є неперервними.

Рис. 34.13

Рис. 34.14
Знаходити границю функції в точці та встановлювати неперервність функції в точці за допомогою означень цих понять — задачі трудомісткі. Часто полегшує розв’язування таких задач те, що більшість функцій, з якими ви маєте справу в шкільному курсі математики, є неперервними. Так, усі тригонометричні функції, обернені тригонометричні функції, степенева функція, раціональна функція1 є неперервними.
Наприклад, на початку пункту з наочних міркувань було встановлено, що ![]()
Тепер можна стверджувати, що справедливість цих рівностей випливає з неперервності функцій у = sin х, у = arccos х.
ПРИКЛАД Знайдіть: 1) ![]()
Розв’язання. 1) Оскільки функція у = 2х2 + 3х - 1 є неперервною в точці х0 = 1, то її границя в цій точці дорівнює значенню функції в цій точці. Тоді ![]()
2) Маємо:
![]()
Оскільки лінійна функція у = х + 4 є неперервною, то ![]()
?
1. Що називають границею функції в точці?
2. Сформулюйте теореми про границю функції в точці.
3. Опишіть, яку функцію називають неперервною в точці; на множині.
ВПРАВИ
34.1. Побудувавши графік функції f, з’ясуйте, чи має функція f границю в точці х0:

1 Функцію виду
де f(x) і g(x) — многочлени, називають раціональною.
34.2. Побудувавши графік функції f, з’ясуйте, чи має функція f границю в точці х0:

34.3. За допомогою графіка функції f (рис. 34.15) з’ясуйте, чи має функція f границю в точці х0.

Рис. 34.15
34.4. На рисунку 34.16 зображено графік функції y = f(x).
1) Чому дорівнює значення функції f у точці х0 = 1?
2) Чи існує границя функції f у точці х0 = 1? У разі ствердної відповіді запишіть з використанням відповідної символіки, чому вона дорівнює.
3) Чи існує границя функції f у точці х0 = 2? У разі ствердної відповіді запишіть з використанням відповідної символіки, чому вона дорівнює.

Рис. 34.16
34.5. Використовуючи графік відповідної функції, перевірте справедливість рівності:

34.6. Використовуючи графік відповідної функції, перевірте справедливість рівності:

34.7. Знайдіть:
![]()
34.8. Знайдіть:
![]()
34.9. Обчисліть:

34.10. Обчисліть:

34.11. Обчисліть границю:

34.12. Обчисліть границю:

34.13.» Обчисліть:

34.14. Обчисліть:

ГОТУЄМОСЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОЇ ТЕМИ
34.15. Один із графіків, зображених на рисунку 34.17, відображає процес наповнення одного бака водою, а другий — витікання води з іншого бака. Задайте формулою залежність кількості води в кожному баку від часу.

Рис. 34.17
34.16. Яка з прямих, зображених на рисунку 34.18, є графіком функції:
![]()

Перша публікація: 01/01/2018
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.