Історія середніх віків 7 клас

СЛОВ'ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ


§ 19. Туреччина


1.      Покажіть на карті територію Малої Азії, пригадайте, які держави в епоху Стародавнього світу були на цій території.

2.      Покажіть на карті напрямки походів монголів. Чи завоювали вони територію Середньої Азії?

3.      Згадайте, що таке султанат. У яких народів існувала така форма держави?


1. Перші турецькі держави


Близько 900 р. почався розпад Тюркського каґанату, що знаходився на теренах Центральної Азії. Групи тюрків-мусульман почали рухатися на Захід. Однією з них була група досвідчених воїнів, які за іменем свого начальника називалися сельджуками. Ідучи на Захід, сельджуки досить швидко заволоділи Персією та розпочали наступ на Візантію. У 1071 р. в битві під Манцикертом вони вщент розбили візантійську армію і захопили в полон імператора.

Невдовзі під контролем войовничих тюрків-сельджуків опинилася майже вся Мала Азія (Анатолія). На завойованих землях вони утворили Сельджуцький султанат. На початку XII ст. столицею султанату стало місто Конья. Звідси походить ще одна його назва Кенійський султанат.

На початку XIII ст. на його землях поселилося туркменське плем’я кайи, яке перебралося сюди із Середньої Азії, рятуючись від монгольських орд. Та невдовзі могутні монголи вторглися також в Малу Азію і, по суті, ліквідували Конійський султанат. Він розділився на кілька дрібних бейліків (князівств). Титул бея (князя) отримав і вождь племені кайи — Осман (бл. 1281-1326). Конійський султан зберігав свою владу над бейліками лише формально: і він, і беї, визнавали зверхність монголів, хоча й жили за своїми законами.

Осман І. Мініатюра. XVI ст.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.