Всесвітня історія 11 клас
ТЕМА 6. РОЗВИТОК ПРОВІДНИХ КРАЇН АЗІЇ,АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
§ 25. Країни Африки та Близького Сходу
3. Утворення держави Ізраїль.
Ідею утворення єврейської держави висловив наприкінці XIX ст. єврейський письменник і публіцист, автор брошури «Єврейська держава» Теодор Герцль. У 1897 р. сіоністський конгрес у м. Базелі (Швейцарія) ухвалив рішення про утворення держави євреїв на території Палестини. Однак шлях до втілення цього рішення розтягнувся на півстоліття.
Лише після закінчення Другої світової війни питання про утворення єврейської держави було поставлене перед світовим товариством. У 1946 р. воно було винесене на обговорення ООН. США та СРСР підтримали ідею утворення держави Ізраїль. Радянський Союз розраховував створити свій форпост на Сході,

Ізраїль і Палестина
щоб у такий спосіб сприяти розпадові Британської імперії. 29 листопада 1947 р. ООН оголосила резолюцію про утворення на території Палестини двох держав: єврейської (56 % території) та арабської (43 %). Місто Єрусалим оголошувалося міжнародною зоною. Велика Британія зобов’язувалася вивести свої війська з Палестини.
Проти створення єврейської держави категорично виступили араби, що посилило міжнаціональну боротьбу. З квітня 1948 р. єврейські збройні загони вирізали мешканців арабського селища Дейр-Ясін (254 особи), араби також не поступалися в жорстокості. У таких складних умовах Велика Британія вирішила достроково вивести свої війська — до 14 травня 1948 р. Того ж дня була проголошена держава Ізраїль. Першим її прем’єр-міністром став Давид Бен Гуріон. Палестинці ж не зуміли створити своєї держави через відсутність політичних структур.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.