Всесвітня історія 11 клас

Короткий словник понять і термінів

Антигітлерівська коаліція — військово-політичний союз держав і народів, які боролися в Другій світовій війні проти блоку нацистської Німеччини, фашистської Італії, мілітаристської Японії та їхніх сателітів. Основні учасники коаліції — Велика Британія, Китай, СРСР, США, Франція.

Асиміляція (від латин, assimilatio — уподібнення) — процес злиття одного народу з іншим з утратою одним із них своєї мови', культури, релігії, звичаїв, національної самосвідомості.

Біловезька угода — документ, у якому повідомлялося про припинення існування СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав. Підписана 8 грудня 1991 р. Президентом Росії Б. Єльциним, Президентом України Л. Кравчуком та Головою Верховної Ради Білорусі С. Шушкевичем.

Варшавський договір — договір про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу, підписаний 14 травня 1955 p., який заклав підвалини створення військового блоку країн «соціалістичної співдружності» (Організації Варшавського Договору) на противагу НАТО. Існував до розпаду Радянського Союзу.

Вермахт - назва збройних сил нацистської Німеччини в 1935-1945 pp.

Волюнтаризм (від латин, voluntas — воля) — І) теорія, згідно з якою воля є першоосновою та творцем дійсності, основним чинником у психічному житті людини всупереч розумові; 2) соціально-політична діяльність, яка, нехтуючи об’єктивними законами історичного розвитку, керується суб’єктивними бажаннями та довільним рішенням осіб, які її здійснюють.

Деколонізація — процес ліквідації колоніалізму.

Демілітаризація — роззброєння, ліквідація відповідно до міжнародних угод військових споруд, а також заборона мати військову промисловість та збройні формування.

Денаціоналізація — 1) передавання державного майна (підприємств, банків, земельних ділянок, акцій і т. ін.) у власність окремих колективів або приватних осіб. Інша назва — реприватизація; 2) утрата національних особливостей культури, мови тощо.

Денонсація (від фр. denoncer — повідомляти, розривати) — відмова однієї зі сторін міжнародного договору від його виконання, що призводить до припинення його дії.

Депортація (від латин, deporto — засилаю, висилаю) — примусове, за наказом органів державної влади, виселення осіб чи груп населення, а інколи й народів із місця постійного проживання.

Дискримінація (від латин, discrimino — розрізняю, розділяю) — цілеспрямоване обмеження або позбавлення прав і законних інтересів осіб чи соціальних груп за расовою чи національною належністю, політичними чи релігійними переконаннями, статтю тощо; створення нерівноправних умов для держави або групи держав.

Доктрина Трумена — зовнішньополітична програма уряду США, висунута президентом Г. Труменом у 1947 р. Передбачала надання військової та економічної допомоги Греції та Туреччині в боротьбі проти комуністичної загрози. Проголошувала право США на втручання у внутрішні справи будь-якої країни світу у випадку виникнення загрози поширення комунізму.

Домініон (від латин, dominium — володіння, влада) — колонія, яка отримала право самоуправління в складі Британської імперії.

Ескалація (від англ. escalation — поступове розширення, посилення) — поняття, що використовується у військовій і політичній термінології для позначення нагнітання конфлікту, нарощування військової могутності, інтенсивності воєнних дій.

Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) — об’єднання держав Європи на економічних засадах, створене в 1957 р. в складі Бельгії, ФРН, Італії, Нідерландів і Люксембургу, Франції. У подальшому кількість членів ЄЕС збільшилася.

Європейський Союз (ЄС) — об'єднання 12 держав Європи — членів Європейського Економічного Співтовариства (Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Велика Британія, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія) для подальшої економічної та політичної інтеграції. Договір про створення ЄС підписано в лютому 1992 р. в голландському м. Маастрихті.

Інформаційне суспільство — людська цивілізація, що настає внаслідок інформаційно-комп’ютерної революції та базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп’ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв’язку.

Колабораціоністи (від фр. collaboration — співробітництво) — особи з місцевого населення, які співпрацюють із загарбниками під час окупації країни.

Культ особи — сліпа покора авторитетові політичного діяча, перебільшення його дійсних заслуг, обожнювання історичної особи.

Монетаризм — економічна теорія, згідно з якою існує прямий зв’язок між зміною обсягу грошової маси в обігу та величиною валового (виробленого) національного продукту.

Організація американських держав (ОАД) — регіональна організація 32 країн Західної півкулі (Кубу виключено з неї в 1962 p.). Створена в 1948 р. на IX Міжамериканській конференції в м. Боготі (Колумбія).

Плюралізм (від лат. pluralis — множинний) — 1) філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття чи основ знання; 2) характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях.

Популізм (від латин, populous — народний, корисний народові) — синонім демагогії; намагання деяких політичних діячів, партій або рухів завоювати політичний авторитет нездійсненними обіцянками.

Постіндустріальне суспільство — етап суспільного розвитку, який настає після завершення існування індустріального суспільства. Якщо попередня модель була зорієнтована на збільшення матеріального продукту за рахунок додаткових витрат енергії, сировини, праці, то нова передбачає посилення чинника знань, інформації, використання відновлюваних видів енергії, захист довкілля.

Соціалістична співдружність — група держав, які впродовж 1950-1980-х років здійснювали політичне та економічне співробітництво, спираючись на марксистсько-ленінську ідеологію та соціалістичну модель розвитку.

Фундаменталізм — релігійні напрями, які проголошують та обстоюють незмінність догматики, наполягають на суворому, беззаперечному виконанні всіх традиційних (фундаментальних) настанов. Нині найчастіше вживається для позначення течії в сучасному протестантизмі та особливо в ісламі.

Хунта (ісп.junta, букв. — об’єднання) — 1) назва суспільно-політичних організацій, об’єднань в Іспанії та більшості країн Латинської Америки; 2) військові союзи та організації. які приходять до влади шляхом збройних переворотів і встановлюють зазвичай режими військової диктатури.

«Червоні бригади» — екстремістські угруповання лівого спрямування, що діяли в Італії в 1970-1980-і роки. Прагнули встановити соціалістичний лад насильницьким способом, переважно вдаючись до терористичних актів.