Всесвітня історія 11 клас
ТЕМА 8. РОЗВИТОК НАУКИ ТА КУЛЬУРИ (1945 р. – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)
§ 29. Основні напрями НТР у другій половині XX ст.
2. Формування постіндустріального суспільства. Зміни в соціальній структурі суспільства, якості життя людей провідних країн світу та країн, що розвиваються.
На зміну індустріальній стадії розвитку суспільства, на якій західні держави та Японія перебували наприкінці XIX ст., в останній третині XX ст. прийшла постіндустріальна. Якщо для індустріального суспільства характерним є домінування великого машинного виробництва, наявність маси найманих робітників, які працюють на промислових підприємствах, боротьба за джерела сировини, енергії, ринки збуту товарів, то постіндустріальне суспільство характеризує науково-технічна революція, переважання сфери послуг над сферою виробництва; створення й використання новітніх технологій, які значно підвищують продуктивність праці, змінюють характер виробництва; переміщення центру знань, що справляють вирішальний вплив на політику, до університетів; зміни в соціальній структурі суспільства. У всіх розвинених країнах в останні десятиріччя XX ст. кількість населення, зайнятого в сільському господарстві, зменшилася у 2-4 рази, значно скоротилася чисельність промислових робітників. Деякі професії, пов’язані з виробництвом, просто зникли; водночас стало більше людей, задіяних у сфері послуг, у науці, освіті. Наприклад, у США кількість студентів збільшилася з 2,3 млн у середині 1950-х років до 7,1 млн у 1970 p., у Франції — з 0,8 до 2,1 млн за той самий період. У цілому важливою складовою соціальної структури постіндустріального суспільства стають середні верстви, частка яких становить від 1/4 до 1/3 населення, яке займається трудовою діяльністю, що дає самостійний заробіток. Серед цієї групи можна виокремити принаймні дві підгрупи: дрібних і середніх підприємців та «нові середні верстви», що складаються з людей, безпосередньо пов’язаних з науково-технічною революцією, а також лікарів, викладачів, науковців, менеджерів, які належать до середніх верств уже декілька десятиліть.
Варто зазначити, що теорія нового суспільства в 1960-1970-х роках була розроблена американським соціологом Д. Беллом, директором Гудзонівського інституту Г. Каном, економістом і соціологом Р. Тібоглдом. Згідно з цією теорією, у постіндустріальному суспільстві основними напрямами діяльності є інформатика та сфера обслуговування. У 1980-і роки концепція постіндустріального суспільства набула розвитку в теорії «інформаційного суспільства» Л. Масуда, Дж. Нейстріт), у якій зростає значення виробництва, розподілу та використання інформації. Ця теорія підтвердилася на практиці, оскільки в останні десятиріччя XX ст. інформаційні потоки значно збільшилися. Швидкість їх переміщення зросла, кількість інформації подвоюється через кожні два роки. Це приводить до того, що інформація стає найціннішим і найдорожчим продуктом людської діяльності. Той, хто володіє інформацією, володіє ситуацією. Відбувається переоцінювання цінностей, зміна стереотипів, формується новий стиль життя, поведінки, моралі, що впливає на цивілізаційні процеси в усьому світі.
Рівень життя представників середніх верств у другій половині XX — на початку XXI ст. покращився. Вони володіють майном: будинками, квартирами, автомобілями, відпочивають на курортах, здійснюють туристичні мандрівки. Ці люди є активними громадянами, які беруть участь у виборах, підтримують стабільність у суспільстві.
Завдяки зростанню середніх верств у державах Європи та Північної Америки достатньо швидко формується громадянське суспільство, здатне лояльно сприймати емігрантів з країн Азії та Африки, які в повоєнний період активно прибувають до Старого та Нового світів у пошуках кращої долі. Завдяки глобалізації сучасного світу, розвитку систем транспорту, зв’язку, поширенню мережі Інтернет на всі континенти змінилася якість життя не тільки в розвинених державах, а й у країнах, що розвиваються, країнах «третього світу». Люди, які живуть на різних континентах, мають можливість безперешкодно та миттєво спілкуватися один з одним, бачити свого співрозмовника, вирішувати проблеми в режимі on-line. Таке спілкування, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій приводять до того, що люди поступово доходять висновку, що світ єдиний. Унаслідок цього формується тенденція до взаємопроникнення культур різних регіонів.
Кращі характерні риси західної цивілізації — дух демократії та громадянського суспільства, динамізм, спрямування на новизну, утвердження гідності та поваги до людської особистості, ідеали волі, рівності, толерантності — запозичають передові країни Азії та Африки. Це сприяє створенню спільних стандартів якості життя людини.
На західне суспільство позитивно впливають духовно-моральні системи східних країн, які орієнтуються на високі духовні основи.
Отже, одночасно зі змінами в суспільстві відбуваються значні зміни в культурі.
Робота з джерелами
З книжки Д. Белла «Насувається постіндустріальне суспільство. Досвід соціального прогнозування»
Історично склалося, що власність була основою багатства та влади, отримували її переважно у спадок. Нині технічні знання стають основою влади та соціального статусу, що їх отримують завдяки відповідній освіті…
Піднесення нових еліт, які спираються на знання, випливає з того простого факту, що знання і планування — військове, економічне, соціальне — стало основною передумовою будь-якої діяльності в сучасному суспільстві. З книжки П. Друкера «Нові реалії в уряді та політиці, в економіці та бізнесі, у суспільстві та світосприйнятті»
Можливість отримати престижну роботу та зробити кар’єру в розвинених країнах нині дедалі більше залежить від наявності університетського диплома… Буквально одиниці з-поміж визначних бізнесменів XIX ст. взагалі коли-небудь переступали поріг вищого навчального закладу, а про закінчення його годі й казати…
Перехід до знань і освіти як основної перепустки до престижної роботи та можливості зробити кар’єру насамперед означає перехід від суспільства, у якому головним шляхом до успіху був бізнес, до суспільства, у якому бізнес є лише однією з можливостей, до того ж не найкращою.
Власне, це означає перехід до постіндустріального суспільства. Найбільший крок на цьому шляху був зроблений у Сполучених Штатах Америки та в Японії, але та сама тенденція має місце також у Західній Європі.