Історія України 11 клас

Тема 1. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945). ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА (1941-1945)


§ 6. ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ


2.   Становище в західних областях України.


Напередодні наступу Червоної армії в західноукраїнських областях точилася боротьба між німецькими окупантами, польською Армією Крайовою, радянськими партизанами та УПА.

Вступ Червоної армії в Західну Україну спонукав до активних дій польський емігрантський уряд у Лондоні. Хоча СРСР не визнавав польського східного кордону на вересень 1939 p., уряд Польщі в еміграції наказав Армії Крайовій при наближенні лінії бойових дій до Галичини розпочати операцію «Буря». Польські загони атакували німецькі частини, що відступали, руйнували дороги, залізниці, за дорученням радянського командування охороняли зайняті території, брали участь у наступі на Львів разом із радянськими військами. Польський уряд сподівався, що союзницькі дії АК спонукають радянську сторону визнати належність цього краю до складу Польщі. Однак після здобуття Львова радянське командування заарештувало командування АК та її бійців. Залишки АК повернули до лісу і в переважній більшості вирушили на допомогу повстанцям Варшави.

Керівництво українським повстанським рухом організувало збройну боротьбу проти Червоної армії відразу після її вступу на Правобережжя. Сутички особливо почастішали з приходом її частин у Західну Україну. Значно поступаючись за кількістю живої сили та техніки, підрозділи УПА зазнавали значних втрат. Щоб зберегти УПА, її командування перевело свою штаб-квартиру з Волині в Карпатські гори, а центр повстанського руху поступово перемістився в Галичину.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.