Підручник з Географії 10 клас

Розділ 2. Регіони і країни світу.

Тема 4. Країни Латинської Америки

§ 45. ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Господарство країн Латинської Америки. Промисловість. Однією з провідних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки є видобувна промисловість.

Нафтовій промисловості належить провідне місце серед паливних галузей Латинської Америки. Дві країни Латинської Америки - Мексика і Венесуела - входять до десятки найбільших виробників та експортерів нафти у світі. Більшу частину нафти вивозять за межі регіону, переважно до США, Канади й інших економічно розвинених країн.

Гірничорудна промисловість - одна з основних галузей економіки регіону, що має сприятливі передумови для подальшого розвитку. Переважає видобуток руд кольорових металів (Бразилія, Чилі, Мексика, Перу). На регіон припадає третина світового видобутку (передусім, Чилі) і майже чверть світового експорту мідної руди.

Латинська Америка також забезпечує близько чверті світового видобутку бокситів. На країни регіону припадає майже третина світового експорту бокситів (Бразилія, Ямайка, Суринам і Ґаяна) і понад 20 % світового експорту олов’яної руди (Болівія, Бразилія).

За підрахунками спеціалістів, регіон не має собі рівних у світі за обсягом вивезеного за його межі золота і срібла. На Бразилію і Колумбію припадає 3/4 загального видобутку золота в регіоні. Бразилія входить до першої десятки світових виробників цього металу. А Мексика посідає перше місце у світі за видобутком срібла.

Відома Латинська Америка й рудами чорних металів. Так, Бразилія є однією з провідних держав світу щодо видобутку залізної руди.

В енергетиці головним ресурсом Латинської Америки є нафта. Друге місце в паливно-енергетичному балансі регіону займає природний газ. Роль кам'яного вугілля та інших джерел енергії невелика.

Проблема

Загалом енергетика є слабкою ланкою економіки регіону. У регіоні, особливо в побуті народів Центральної Америки та Карибського басейну, широко використовуються місцеві традиційні енергоджерела, як-от дрова й біомаса. Поміркуйте, який вихід з даної проблеми можуть знайти країни Латинської Америки.

На Латинську Америку припадає близько половини продукції обробної промисловості країн, що розвиваються. Але в розрахунку на одного жителя регіону виробляється вдвічі менше продукції обробної промисловості, ніж в економічно високорозвинених країнах. Основна частка загального обсягу продукції обробної промисловості припадає на Бразилію, Мексику й Аргентину. Значних успіхів у розвитку цієї галузі досягли також Венесуела, Колумбія, Чилі і Перу.

Процес індустріалізації в Латинській Америці призвів до різкого зменшення питомої ваги традиційних галузей промисловості - харчової і легкої. У 1970-х роках їх випередили металообробка і машинобудування. У процесі індустріалізації виникли також нові галузі: чорна металургія, машинобудування, нафтохімія та ін. Значний розвиток отримали наукоємкі галузі - електроніка, інформатика і біотехнології. Розміщення більшості галузей промисловості збігається з місцями видобутку сировини.

Сільське господарство Латинської Америки характеризується високою концентрацією виробництва. Понад 2/3 продукції аграрного сектору припадає на Бразилію, Мексику, Аргентину та Колумбію.

Провідною галуззю є рослинництво. У Латинській Америці поширені два типи рослинництва. Споживче рослинництво розвивається в усіх країнах регіону і передбачає вирощування традиційних сільськогосподарських культур для власного споживання або невеликого обміну на внутрішньому ринку. Плантаційне рослинництво в Латинській Америці склалося під впливом потреб світового ринку, від якого воно суттєво залежить. Головні плантаційні культури - банани, кава, какао, цукрова тростина - дають основну частину сільськогосподарського експорту.

Щодо тваринництва, то розвиток його в регіоні стримує недостатня кормова база (мал. 133). У цій галузі передусім виділяється Аргентина, продукція скотарства і вівчарства якої має експортне значення.

Мал. 133. Дикі лами здавна є свійськими тваринами в країнах Латинської Америки

Географія транспорту. У структурі вантажообігу основних видів транспорту провідне місце посідає морський транспорт. Друге місце належить автомобільному, третє - трубопровідному і лише четверте - залізничному. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту.

Морський транспорт, що переважає в структурі водного транспорту Латинської Америки, відіграє важливу роль у зовнішній торгівлі регіону і транспортних зв'язках латиноамериканських країн. За тоннажем морського флоту перше місце посідає Бразилія, друге - Аргентина і третє - Мексика.

Автомобільний транспорт почав активно розвиватися в Латинській Америці лише після Другої світової війни. Загальна довжина дорожньої сітки становить тут понад 2700 тис. км, з них лише 20 % - дороги з твердим покриттям. Найбільш протяжну сітку доріг мають Бразилія, Мексика, Аргентина і Венесуела.

Реалії сьогодення

Головні «проспекти» Латинської Америки. їх лише два, і одним з них є Панамериканське шосе - трансконтинентальна магістраль, яка проходить через усю Латинську Америку, сполучаючи країни Південної і Центральної Америки зі США. Його протяжність у межах регіону становить 36 тис. км. Трансамазонське шосе - велика транспортна магістраль Бразилії протяжністю 5,5 тис. км. Особливістю її є те, що розпочинаючись на північно- східному узбережжі Бразилії, шосе потім проходить важкодоступними тропічними лісами басейну Амазонки. Закінчується магістраль поблизу кордону з Перу.

Трубопровідний транспорт Латинської Америки є відносно молодим видом транспорту. Нині загальна протяжність трубопроводів у країнах Латинської Америки перевищує 100 тис км. Близько 2/3 загальної протяжності трубопроводів припадає на Мексику, Аргентину і Венесуелу. Сітка магістральних трубопроводів з’єднує нафтові й газові родовища та морські порти.

Залізниці Латинської Америки не утворюють єдиної сітки і до того ж мають неоднакову ширину залізничної колії у різних країнах, що створює додаткові труднощі під час переміщення вантажів. Актуальною проблемою для країн Латинської Америки є слабка електрифікація залізничного транспорту. На сьогодні лише п’ять країн регіону мають електрифіковані залізниці: Бразилія, Чилі, Аргентина, Коста-Рика, Болівія.

Повітряний транспорт представлений на внутрішніх лініях переважно національними приватними, а на міжнародних - іноземними авіакомпаніями. Регулярні авіалінії сполучають латиноамериканські країни зі США, країнами Західної Європи тощо. Міжконтинентальні авіарейси здійснюються на літаках, куплених у США та Європі. Водночас у внутрішніх перевезеннях подекуди використовуються літаки власного виробництва.

Екологічні проблеми. У Латинській Америці дедалі гостріше відчувається потреба пов’язати економічний розвиток з раціональним використанням і охороною природних багатств. За підрахунками латиноамериканських учених, протягом останньої третини XX ст. було винищено лісів більше, ніж за попередні 400 років. Під загрозою зникнення перебувають вічнозелені ліси Амазонії - «легені планети», за збереження існуючих темпів вирубки вони припинять своє існування до середини XXI ст. (мал. 134). Площа територій під охороною все ще не перевищує 1 % площі регіону (в Японії - майже 15 % , Танзанії - близько 10 % , США - більше 3 %).

Пануючі методи землекористування спричинили повсюдне прискорення процесів ерозії ґрунту, зокрема в «пшеничному поясі» аргентинської пампи ними охоплено не менше чверті угідь, у Мексиці - більше 70 % . Наприкінці 70-х років XX ст. 17 провідних промислових зон Аргентини, Бразилії, Венесуели, Колумбії, Мексики, Перу, Уругваю та Чилі було оголошено екологічно загрозливими.

Зовнішньоекономічна діяльність. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці є досить активною завдяки зовнішній торгівлі країн Латинської Америки. Адже більшість країн регіону значну частину товарної продукції реалізують на зовнішньому ринку.

Наприклад, частка регіону у світовому експорті бананів становить близько 80 % , цукру і кави - близько 60 %. На ці товари припадає понад половину всього експорту сільськогосподарської продукції.

Велику роль відіграє Латинська Америка також як експортер цитрусових, сизалю, сої, какао, тютюну. З продовольчих культур провідне місце в структурі експорту займають зернові - пшениця і кукурудза.

Вагомі позиції займає регіон на ринках мінеральної сировини і металів - мідної руди і міді, залізної руди, бокситів і алюмінію, нікелю, олов’яної руди та олова. Однак структура експорту розширюється, і вже нині в регіоні є країни з високою часткою промислового експорту. Наприклад, Аргентина, Бразилія і Мексика експортують комплексне обладнання, технологічні лінії. А Барбадос - електротехнічне обладнання, як-от: принтери, фотоелементи тощо.

Мал. 134. Вирубка вологих екваторіальних лісів Амазонії

Структура експорту країн Латинської Америки значною мірою розширюється завдяки нетрадиційним товарам. Наприклад, Чилі за останні двадцять років перетворилася з моноекспортера міді в експортера товарів на ринки США і Європи: целюлози, риби, винограду, фруктів. Колумбія протягом кількох років перетворилася з експортера кави в постачальника нафти і нафтопродуктів, вугілля і одягу. Бразилія швидко закріпилася на ринках сої і алюмінію.

На світовому ринку Латинська Америка є також важливим імпортером сільськогосподарських товарів, деревини. У продовольчих товарах це є пшениця, рис, олія, молочні продукти. Найбільшими імпортерами продовольства в регіоні є Мексика, Венесуела, Перу та ін.

Основна частина обсягу зовнішньої торгівлі припадає на економічно розвинені країни, у які спрямовується 2/3 експорту Латинської Америки. Головним зовнішньоторговельним партнером регіону і надалі залишаються США, на які припадає близько 1/3 експорту та імпорту країн Латинської Америки. Друге місце за обсягом зовнішньоторговельного обігу посідають країни Західної Європи. Швидко розвивається торгівля з Японією.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Розміщення більшості галузей промисловості країн Латинської Америки приурочено до сировинної бази.

Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво, виробництва якого зазвичай визначаються поширенням головних плантаційних культур.

За вантажообігом провідне місце посідає морський транспорт. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту.

Найбільш економічно розвинутими країнами Латинської Америки є Бразилія, Мексика і Аргентина.