Географія 9 клас

РОЗДІЛ III. ГОСПОДАРСТВО

Тема 12. Сільське господарство

1. Значення і структура сільського господарства

Однією з провідних галузей господарства України є сільське господарство — традиційна галузь, в якій задіяна значна частка працюючого населення країни (близько 20 %).

Сільське господарство — галузь матеріального виробництва, яка складається з рослинництва і тваринництва. Сільське господарство виробляє для населення продукти харчування, а для промисловості — сировину.

Україна має усі необхідні природні умови для розвитку галузі. Щороку сільське господарство нарощує темпи виробництва рослинницької та тваринницької продукції. Україна не тільки забезпечує себе основними видами продовольчих товарів, але й має гарні перспективи для імпорту відповідної продукції та збільшення частки галузі в структурі зовнішньоторговельного балансу країни.

Провідні галузі сільського господарства — рослинництво й тваринництво (схема 28).

Рослинництво — галузь сільського господарства, яка займається вирощуванням культурних рослин.

Тваринництво — галузь сільського господарства, яка займається розведенням великої рогатої худоби, свинарством, вівчарством, птахівництвом та ін.

Схема 28

На продукцію сільського господарства та харчової промисловості (яка використовує відповідно сільськогосподарську сировину) припадає 12,9 % експорту (2007 p.). Найбільша частка належить продуктам рослинного походження (5,9 %), з них зерновим культурам — 4,2 %. Таким чином, плідно працюючи та раціонально використовуючи природні можливості, техніку та нові технології, напрацювання вчених та маючи активну підтримку держави, сільське господарство України може посісти гідне місце в європейському та світовому просторі.

   -Яке значення сільського господарства в економіці вашої області? Яка структура сільського господарства вашого краю?

2. Природно-географічні умови для розвитку сільського господарства. Сільськогосподарські угіддя та їх структура

На відміну від промисловості, сільське господарство залежить від природно-географічних факторів та наявності ресурсів (агрокліматичних, земельних, водних).

Виробництво у сільському господарстві ведеться на значних просторах, які мають різноманітні рельєф, клімат, ґрунти. У сільському господарстві багато виробничих процесів мають сезонний характер, оскільки пов’язані з природними умовами зростання рослин й розвитку тварин. Природні умови значною мірою впливають на процес і результат сільськогосподарської праці.

До агрокліматичних ресурсів відносять температурний режим повітря і ґрунту, кількість опадів, запаси вологи в ґрунті. Для сільського господарства важливе оптимальне поєднання цих компонентів. Практично вся територія України має сприятливі агрокліматичні умови.

Земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 41,8 млн га (69,3 % площі України), з яких 32,9 млн га (77,9 % сільськогосподарських угідь України) — рілля, решта — пасовища (13,2%), сіножаті (5,8 %), багаторічні насадження (2,2 %), інші землі (0,9 %). Велика частка ріллі території України пояснюється, перш за все, високою родючістю ґрунтів.

За цим показником Україна посідає одне з перших місць у світі.

Сільськогосподарські угіддя - землі, що використовуються в сільськогосподарському виробництві.

Водні ресурси відіграють важливу роль у сільському господарстві. Основні джерела прісних вод — водні ресурси поверхневого (річки, озера водосховища) і підземного стоку. Поверхневі води в Україні розподілені нерівномірно. Найвищі показники водозабезпеченості — в Карпатах, Поліссі, західній частині лісостепу, найнижчі — в степу. Зрошувальне землеробство, яке зосереджене у південних областях країни, потребує значних обсягів води для поливу сільськогосподарських культур.

- Який клімат у вашій місцевості? Як розподіляються температура й опади по території області? Назвіть основні типи ґрунтів та види сільськогосподарських угідь вашого краю. Яке природне водозабезпечення вашого краю? Охарактеризуйте вплив природних умов на сільське господарство вашого краю.

Деякі види ґрунтів потребують меліорації. Розрізняють водну (зрошування, осушення), хімічну (внесення добрив) і лісову меліорацію. Водна меліорація полягає в осушенні перезволожених дерново-підзолистих ґрунтів та зрошуванні південних чорноземів і каштанових ґрунтів, у захисті від зсувів ґрунтів гірських схилів; хімічна меліорація — у вапнуванні кислих (наприклад, торф’яних і дерново-підзолистих) і гіпсуванні солонцюватих ґрунтів. На схилах, де відбувається інтенсивне розмивання ґрунту, проводять їх обробку для збереження від ерозії.

Меліорація - сукупність заходів спрямованих на істотне якісне поліпшення земель з метою підвищення родючості грунту.

Ерозія - процес руйнування грунту водою, вітром або під час обробки грунту.

3. Зв’язок сільського господарства з іншими галузями

Сільське господарство тісно пов’язане з багатьма галузями країни. Виготовлення будь-якого продукту харчування, наприклад хліба, неможливе без використання різноманітних машин та устаткування. Відомо, що хліб випікають з борошна, яке виробляють із зерна пшениці (жита). Щоб отримати високі урожаї зерна, необхідна велика кількість машин і механізмів для обробки землі (тракторів, комбайнів, сівалок тощо). Цю техніку виготовляють підприємства сільськогосподарського машинобудування. Велике значення для підвищення врожайності культур має раціональне використання продукції хімічної промисловості — мінеральних добрив (азотних, фосфатних, калійних) та хімічних засобів захисту рослин.

Щороку ґрунти внаслідок нераціонального використання дедалі більше виснажуються, що призводить до зменшення їх природної родючості. Тому сучасне сільське господарство (і виробництво зерна) потребує активних меліораційних заходів (зрошення, осушення, створення полезахисних смуг, застосування протиерозійної техніки).

Селекція - напрям у біології, мета якого -  виведення нових високоврожайних сортів рослин і продуктивних порід тварин.

Елеватор - складні високомеханізовані споруди для зберігання зерна.

Вченими-селекціонерами виведено десятки сортів зернових культур, які найбільш пристосовані до природних умов у різних районах.

Виробництво зерна — тільки перша стадія процесу виготовлення хліба. Далі зерно доставляють на елеватори (мал. 63), де воно піддається первинній обробці і зберігається до часу транспортування споживачам. З елеваторів зерно перевозиться різними видами транспорту залежно від відстані (автомобілями — на невеликі, залізницею — на значні відстані).

Переробка зерна на борошно наближена до споживача і здійснюється на спеціальних борошномельних підприємствах. Хлібобулочні вироби виготовляються на великих заводах і в маленьких пекарнях. Хлібопекарні підприємства розташовані майже у кожному населеному пункті, тому що продукція повинна бути свіжою. Ці заклади працюють на замовлення підприємств торгівлі, через які хліб щодня потрапляє до столу споживачів.

- Які галузі господарства беруть участь у виробництві хліба? Навіщо потрібні елеватори? Чому сільські підприємства вважають за доцільне витрачати гроші (або віддавати частину зерна), щоб заплатити за його зберігання? Намалюйте схему, яка показує зв’язки сільського господарства та інших галузей на прикладі виробництва цукру(молочних продуктів).

Мал. 63. Елеватор у Дніпропетровську 4. Рослинництво та географія галузі

Рослинництво — галузь сільського господарства, яка вирощує зернові, технічні, кормові культури, а також овочі та фрукти.

Кожна культура має різну врожайність.

Врожайність - кількість сільськогосподарської продукції в центнерах з 1 га посівної площі.

На врожайність сільськогосподарських культур впливає поєднання світла, тепла і вологи під час їх росту (вегетаційний період — час від сходів рослини до плодоносіння). Потреба в теплі вимірюється тривалістю вегетаційного періоду (мається на увазі число днів із середньодобовою температурою вище +5° С) і сумою середньодобових температур за відповідний період. Чим більш теплолюбна рослина, тим вищою повинна бути сума температур для її вирощування. Також потрібно звертати увагу на стійкість сходів до весняних заморозків (табл. 13 у «Додатку»).

- За даними табл. 13 у «Додатку» поясніть, яке значення має вегетаційний період для розвитку рослини. Наведіть приклади вологолюбних і посухостійких культур. Які галузі рослинництва трудомісткі?

Потреба рослин у волозі визначається кількістю води в грамах, необхідною для отримання 1 г сухої речовини врожаю (наприклад, вона велика у рису, овочів, але мала у проса).

Галузі рослинництва розрізняють також за трудозатратністю. До таких галузей відносять технічні (прополювання), овочеві (прополювання і збирання урожаю) культури. Також трудозатратні процеси збору урожаю у садах і виноградниках.

В Україні під урожай 2008 р. сільськогосподарські культури було посіяно на площі 27,1 млн га, у тому числі сільськогосподарськими підприємствами — на 19,4 млн га (71,6 %), господарствами населення — на 7,7 млн га (28,4 %). Порівняно з 2007 р. загальна посівна площа збільшилась на 1,1 млн га (4,1 %).

Провідне місце у структурі посівів займають зернові культури.

Зернові — один із основних продуктів харчування людини, а також сировина для харчової промисловості. В Україні вирощують озимі та ярі культури. Озимих культур висівають більше, тому що вони більш врожайні. Але несприятливі умови призводять до знищення посівів озимих культур, і доводиться пересівати їх ярими.

Основною зерновою культурою України є озима пшениця (мал. 64 ).

Райони вирощування цієї культури — Лісостеп, Степ і частково Полісся. Найбільшої врожайності (у 2008 р. — 36,7 ц з 1 га) досягли хлібороби у Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській та Одеській областях.

Посіви жита займають близько 2 % площі зернових. Жито вирощують у Поліссі, Лісостепу, Карпатах. Найбільша врожайність (22,9 ц з 1 га 2008 р.) — у Чернігівській та Житомирській областях. Треба зауважити, що ця культура поступається врожайністю озимій пшениці.

Ячмінь озимий та яровий вирощують усюди, але більш за все у південних областях. Площі ярого ячменю розширюються у ті роки, коли їм пересівають озимі. Найбільша врожайність — 30,3 ц з 1 га. Овес — цінна фуражна та продовольча культура, яку здебільшого вирощують у північних та західних частинах країни, також його посіви є на півдні та у центральних областях.

Мал. 64. Озима пшениця

Друге місце за площею посівів посідає кукурудза на зерно. Кукурудза — цінна зернова, технічна та кормова культура (мал. 65), досить врожайна (47,1 ц з 1 га), посухостійка, з високою кормовою цінністю. Найкращі умови для вирощування кукурудзи — північний та центральний Степ. Значні посіви зосереджені також у південній частині Лісостепу, Закарпатській, Чернівецькій та Одеській областях.

Велике значення мають круп’яні культури — гречка, просо, рис. Валовий збір цих культур за останні роки збільшується. Найбільшу площу серед круп’яних культур займає гречка. Сіють її в Лісостепу та Поліссі, найкращі врожаї (до 8,5 ц з 1 га) збирають у Сумській, Хмельницькій та Київській областях.

Просо — культура посухостійка, її вирощують переважно в Лісостепу та Степу з найбільшими врожаями (до 15,6 ц з 1 га) у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Кіровоградській, Миколаївській та Харківській областях. Рис вирощують на поливних землях у Миколаївській, Херсонській областях та в Криму (із врожайністю до 50,9 ц з 1 га).

Провідними технічними культурами України є соняшник, цукровий буряк та кукурудза, вирощують також льон-довгунець, ріпак.

Соняшник — основна олійна культура нашої країни. За обсягами його вирощування Україна посідає одне з провідних місць у світі. Основні площі вирощування соняшнику зосереджені у степових районах. Найбільша врожайність (до 15,2 ц з 1 га) — у Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській та Харківській областях.

В останні роки намітилася тенденція скорочення площ посівів під цукровим буряком, що призвело до зменшення валового збору цієї культури. Врожайність цукрового буряку 2008 р. складала 354,7 ц з 1 га. Площі посівів з найбільшою врожайністю цукрового буряку знаходяться у Полтавській, Вінницькій, Тернопільській, Київській, Хмельницькій та Черкаській областях.

Льон-довгунець вирощують переважно на півночі та заході країни — у Чернігівській, Житомирській, Рівненській, Волинській, Івано- Франківській, Львівській та Житомирській областях з найбільшою врожайністю 5,2 ц з і га. Зростає валовий збір ріпаку, збільшується його врожайність — 20,8 ц з 1 га. Ця культура має перспективи для вирощування, тому що ріпак переробляють на біопаливо, він має попит на зовнішньому ринку переважно європейських країн.

Мал. 65. Збирання кукурудзи

Картопля та овочі, плоди та ягоди використовуються як цінні харчові продукти, а також сировина для харчової промисловості.

Найбільші площі угідь під картоплею — у Поліссі та в Передкарпатті. Але найвища врожайність (до 138 ц з 1 га) — у Вінницькій, Київській, Львівській, Херсонській, Житомирській, Хмельницькій та Чернігівській областях. Також цю культуру вирощують навколо великих міст.

Овочі вирощують на всій території України. Традиційні для помірного клімату культури — капусту, буряк, огірки, моркву, цибулю — вирощують на півночі та у центрі країни, на півдні — солодкий перець, баклажани, помідори, а також баштанні: гарбузи, кавуни, кабачки, дині та ін. Найбільші врожаї (до 173 ц з 1 га) збирають у Дніпропетровській, Львівській, Одеській, Харківській та Херсонській областях.

Географічна задача 25

Які зміни відбулися у структурі виробництва зернових і зернобобових культур з 2005 до 2008 року?

За даними діаграм проаналізуйте валовий збір та урожайність зернових, зернобобових, соняшнику, картоплі, овочів та цукрових буряків за 8 років. Скільки було одержано зерна та соняшнику 2008 року? На скільки збільшились показники порівняно з 2007 роком? Який фактор (крім збільшення площі збирання на 14,4 %) вплинув на валовий збір цих культур? Як скорочення площі посівів (майже на третину) під цукровими буряками вплинуло на валовий збір цієї культури? Які зміни відбулися у валовому зборі та урожайності картоплі й овочів (порівняйте 2007—2008 роки)?

Структура виробництва зернових і зернобобових культур, у % до загального обсягу

Динаміка виробництва та урожайності зернових і зернобобових культур, соняшнику

Плоди та ягоди (мал. 66) теж вирощують скрізь, найбільше в Криму, Закарпатті, Правобережному Лісостепу. Врожайність плодів та ягід у середньому досягає 65 ц з 1 га — у Вінницькій, Дніпропетровській областях та в Республіці Крим. Обсяги виробництва плодовоягідної продукції зростають з кожним роком. Ці культури мають важливе значення для збалансованого раціонального харчування українців, до того ж вони є цінною виноробною сировиною. Найбільші врожаї винограду (до 58,6 ц за 1 га) збирають на кримських, одеських та закарпатських виноградниках.

Мал. 66. Ягоди

Майже третину всіх посівних площ в Україні зайнято під кормові культури, до яких належать кукурудза на силос і зелений корм, а також соя, люпин, кормові боби. Решта кормових угідь зайнята посівами однорічних трав, багаторічних трав та озимих на зелений корм. Кормові культури вирощують повсюдно: кукурудзу, фуражне зерно, кормові коренеплоди — у всіх природних зонах, багаторічні трави — на Поліссі та в Лісостепу, кормові баштанні — в Степу.

Тютюн вирощують на півдні та заході країни — у Криму, Тернопільській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях, а хміль, який використовують для виробництва пива, хліба та дріжджів, — у Львівській, Рівненській та Житомирській областях. Крім того, в Україні, переважно в Криму, вирощують та займаються заготівлею багатьох лікарських рослин — лаванди, шалфею, валеріани, м’яти та ін.

Щороку у господарствах населення збільшується частка виробничої продукції. Господарствами населення 2008 р. вирощено 98 % загального урожаю картоплі, 86 % овочів, 85 % плодів і ягід, 21 % зерна, 14 % цукрових буряків та 19 % соняшнику.

Географічна задача 26

Проаналізувавши текст, таблицю 13 у «Додатку» і карту атласу, дайте відповіді на запитання.

1.       У яких областях України вирощують озиму пшеницю? Чому саме там?

2.       Чому ярову пшеницю висівають у Степу?

3.       Як райони вирощування проса і вівса пов’язані з ґрунтово-кліматичними умовами?

4.       Як називається посухостійка теплолюбива зернова культура з високою кормовою цінністю, яку вирощують у Степу?

5.       Де зосереджені основні посіви цукрового буряку? Поясніть.

6.       Вкажіть і поясніть, де вирощують соняшник. Припустіть, які екологічні умови необхідні для зростання цієї культури.

7.       Які причини визначають географічне розповсюдження посівів льону-довгунця?

8.       Де знаходяться найбільші площі під картоплею? Поясніть.

Географічна задача 27

Яка з культур, зображених на малюнках, найбільш трудомістка у виробництві? Які технологічні процеси стосуються даних культур — обрізання гілок, прополювання вручну, полив, збирання плодів, посів насіння, проріджування, обробка пестицидами (обприскування), висаджування розсади, розпушування міжряддя (механізована операція), побілка стовбурів дерев вапном, обробка поля гербіцидами за два тижні до посадки, пророщування розсади в теплицях? На вашу думку, чому в садах формують крону дерев так, щоб вона була невисокою?

Обчисліть кількість технологічних операцій, призначених кожній з культур. Як ви вважаєте, скільки потрібно часу на кожну з цих технологічних операцій? Зробіть висновок.

5. Тваринництво, його структура. Рибне господарство

Тваринництво — друга після рослинництва галузь сільського господарства. У складі тваринництва наявні декілька підгалузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво та ін. На структуру, розміщення й спеціалізацію тваринництва впливає характер кормової бази. Кормовою базою для тваринництва є й природні угіддя — сіножаті і пасовища.

Скотарство займається розведенням великої рогатої худоби. У лісостеповій зоні розводять молочні породи худоби, тому що тут легше забезпечити худобу соковитими травами. Молочно-м’ясну худобу розводять на півночі степової зони, де на природних пасовищах менше соковитих кормів, оскільки трави влітку засихають, але є можливість забезпечити худобу силосними і концентрованими кормами. У посушливих степах розводять худобу м’ясних порід.

Свинарство посідає друге місце за значення» після скотарства. Ця галузь розвинена на кормах, які отримують від землеробства, і на відходах харчової промисловості. Розміщується повсюдно з найбільшою концентрацією у приміських зонах, що зумовлено наявністю споживачів. У Поліссі та в Лісостепу переважають породи м’ясо-сального, а в Степу — сального напряму.

- За картою в атласі визначте розміщення основних галузей тваринництва в Україні. Які чинники впливають на розміщення та спеціалізацію тваринництва?

Значного розвитку набуло птахівництво (мал. 67). Ця галузь є найбільш механізованою. Поблизу міст і в зерновій зоні займаються птахівництвом для отримання м’яса та яєць.

Чому великі птахівницькі ферми розміщують поблизу великих міст? Які види продукції дають такі підприємства? Чому на спеціалізованих фермах продуктивність праці вища, ніж у фермерському господарстві?

Мал. 67. Птахівницька ферма

Вівчарство найбільш поширено в Степу і в Карпатах, на природних пасовищах. Основними напрямками вівчарства є тонкорунне та напівтонкорунне, які дають вовну, та м’ясо-вовняне вівчарство.

Ставкове рибництво є перспективним напрямком розвитку. Воно розвивається на природній базі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу тощо. Найбільш розповсюджена ця галузь у Лісостепу та Карпатах.

Також в Україні розвиваються бджільництво, конярство, кролівництво, звірівництво (розведення тварин на хутро), шовківництво. Бджільництво і звірівництво розповсюджене у всіх областях України, шовківництво — у південних районах країни.

Соціогеографічний практикум 14

Уявіть, що ви — фермер. У вас троє дітей — семи, дев’яти і тринадцяти років, з вами живуть і ваші батьки. За останні декілька років деякі з ваших сусідів виїхали із сільської місцевості до міста у пошуках роботи. Ви розмірковуєте над тим, чи не варто вашій родині зробити те саме з урахуванням того, що тільки один із ваших сусідів купив квартиру, а інші тісняться у родичів. Розділіть аркуш паперу на дві колонки. В одній перелічіть переваги, які обіцяє вашій родині міське життя, а в іншій — життя в селі. Порівняйте обидві колонки. Який висновок ви зробили? Поясніть.

6.  Зональна спеціалізація сільського господарства

Сільське господарство тісно пов’язане з ґрунтово-кліматичними ресурсами, що визначає зональну спеціалізацію галузі. Виділяють три сільськогосподарські зони — Мішаних лісів, Лісостепу та Степу, а також два гірські регіони — Карпати та Крим.

Зона Мішаних лісів спеціалізується на виробництві типової для даних природних умов продукції: озимого жита, вівса, картоплі, льону-довгунцю тощо. Тваринництво має молочну, молочно-м’ясну та м’ясну спеціалізацію. Зона Мішаних лісів значно заболочена, тому саме тут проводяться ефективні меліоративні заходи, що ускладнює сільськогосподарське виробництво даного регіону та збільшує собівартість продукції.

Зона Лісостепу виступає як важливий район землеробства та тваринництва. Провідними галузями землеробства є зернове господарство (озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь). Цей район забезпечує надзвичайно сприятливі умови для вирощування цукрових буряків. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби м’ясо-молочного і молочно-м’ясного напрямів та на м’ясо-сальному свинарстві. Лісостеп характеризується найвищим агрокліматичним потенціалом у країні — родючі ґрунти, тепле літо, достатня зволоженість.

У цілому зона Степу сприятлива для вирощування багатьох сільськогосподарських культур. Провідними культурами зони є передусім зернові (озима пшениця, кукурудза на зерно та зелений корм) і соняшник (мал. 68). Високотоварними є виноградарство та садівництво, овочівництво, вирощування баштанних. Головна галузь тваринництва — розведення великої рогатої худоби м’ясо-молочного та м’ясного напряму. Для стабільних врожаїв у цьому районі необхідне застосування зрошувальної меліорації, особливо в південних регіонах.

У гірських районах Карпат та Криму провідною галуззю спеціалізації є тваринництво, зокрема розведення овець і великої рогатої худоби м’ясо-молочного напряму. Південний берег Криму має субтропічний клімат, проте вільних земель для ведення сільського господарства дуже мало, тому вони використовуються для розведення виноградників та садів.

Мал. 68. Поле соняшника у Степу

Приміські сільськогосподарські райони мають позазональну спеціалізацію. Вони сформувалися навколо великих міст. Ці райони мають на меті задовольнити потреби городян у продукції землеробства й тваринництва, що є малотранспортабельною. Такою продукцією є молоко та вироби з нього, свіжі овочі, фрукти, ягоди тощо.

Мал. 69. Вівці у Карпатах

7. Аграрні реформи в Україні, їх соціальне та економічне значення

Головною метою аграрної політики України є розбудова конкурентоспроможного аграрного сектору економіки шляхом створення умов для прискореного формування підприємств різних форм власності.

1992 р. Україна активно залучилась до формування ринкових відносин, але механізм державного регулювання у сільськогосподарській сфері був не визначений. Ситуація ускладнилась хаотичною приватизацією, в результаті якої обробники відокремились від першооснови — виробників сировини, що призвело до розриву економічних зв’язків та розвалу традиційних ринків збуту. Для селян стали недосяжні добрива, нова сільськогосподарська техніка, паливо. Цінові, податкові, кредитні перепони призвели до вкрай негативних наслідків у аграрній сфері. Тому необхідність запровадження нової аграрної політики для незалежної України стала вкрай важливою. Ця проблема багатоаспектна, в ній поєднується все: політика, право, економіка, соціальні питання, організація, кадрове забезпечення, технологічність агропромислового виробництва, підвищення його економічної захищеності й надійності.

Економічне значення аграрних реформ полягає у розпаюванні землі та впровадженні нових внутрішньогосподарських відносин, у створенні самостійних організаційних форм як всередині підприємств, так і окремо шляхом поділу на структури ринкового типу.

За даними Управління з контролю за використанням земель, станом на 1 липня 2007 р. реформування по Україні проведено в 11888 господарствах (99,7 %). Унаслідок реформування створено 29,5 тис. нових агроформувань ринкового типу. Із них: ТОВ — 7,2 тис. (24,3 %), приватних (приватно-орендних) підприємств — 5,2 тис,. (17,5 %), акціонерних товариств — 0,7 тис. (2,5 %), с/г кооперативів — 1,4 тис. (4,6 %), фермерських господарств — 10,2 тис. (34,6 %), інших суб’єктів господарювання — 4,8 тис. (16,5 %). Сертифікати про право на земельну частку (пай) отримали 6,8 млн громадян, або 98,6 % від тих, хто набув цього права.

- Тільки в Карпатах, на відміну від інших районів України, овець доїли і виготовляли з овечого молока сир, масло та інші продукти. Чому саме в Карпатах? Як це можна пояснити?

Ліквідація монополії державної власності на земельні ресурси, встановлення правової рівності форм земельної власності й включення землі в систему господарського обороту суттєво змінили характер і зміст земельних відносин. Потрібно подбати, щоб більшість власників земельних паїв мали не формальне, а реальне право на землю. Власник умовної земельної ділянки не може нею розпоряджатись або мати відповідну економічну вигоду.

Надзвичайно важливою проблемою для сільського господарства є створення рівних умов розвитку сільськогосподарського виробництва. Усі власники підприємств (великих, середніх, дрібних) повинні брати відповідальність на себе, вести виробництво виходячи з реалій сьогодення, проте вони потребують стартової допомоги.

Держава (як свідчить світовий досвід) повинна бути причетна до процесу управління аграрним сектором економіки, але не як монополіст, а як регулятор інтересів товаровиробників та споживачів. У подальшому процес розвитку форм господарювання потрібно зосередити на індивідуальній власності на засоби виробництва і земельні паї.

Мал. 70. Фермерське господарство

Економічний розвиток приватного сектору, розширення його масштабів можуть стати основою для збільшення державних доходів. Державі слід посприяти надходженню інвестиційного капіталу у приватний сектор, у тому числі й іноземного капіталу.

Соціальне значення аграрних реформ надзвичайно велике. Головне — визначення статусу селянина як знакового елемента всієї системи аграрних відносин, виведення рівнів його праці, життя та побуту на істотно якісний вищий рівень, підвищення престижності селянської праці; призупинення культурного, освітнього й духовного занепаду селянських поселень і відновлення їх з часом до належного рівня. Сучасний український селянин одержав право на землю, має свободу вибору, за своїм бажанням може визначити форми господарської діяльності, йому відкрито шлях до вільного підприємництва на прикладі мільйонів людей, які діють з урахуванням власного інтересу.

- Як ви вважаєте, чи може фермерське господарство бути повністю натуральним, тобто забезпечити себе всім необхідним для життя сучасної людини?

Соціогеографічний практикум 15

Які сільськогосподарські культури вирощуються на вашій дачній ділянці? Як спеціалізація вашого городу пов’язана з природними умовами краю? Які несприятливі природні явища загрожують вашим 6-ти соткам? Назвіть основні технологічні процеси городу (що потрібно робити, щоб отримати урожай?). Які види продукції виготовляє ваша домашня «харчова промисловість»? Яка ваша участь у «домашньому виробництві»?

Якщо ви мешкаєте в сільській місцевості (або у вас є там родичі), пригадайте, на яку живність багата ваша садиба. Дайте характеристику кормової бази тваринництва вашого двору. Які види продуктів поставляє до вашого столу домашнє виробництво?

Практична робота 9

Нанесіть на контурну карту розміщення посівів найважливіших сільськогосподарських культур. Проаналізуйте статистичні дані щодо виробництва сільськогосподарської продукції (за матеріалами Держкомстату).

Це цікаво знати

•      За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, 2007 року Україна посіла п’яте місце в рейтингу найбільших виробників картоплі у світі. Випереджають Україну тільки Китай, Росія, Індія та США. В Україні зібрано 19,1    млн т картоплі. Також п’яте місце в світі українці посідають за загальними обсягами споживання картоплі (випереджають так само Китай, Росія, Індія та США).

•      У рейтингу врожайності Україна посіла невисоке місце — сільськогосподарські працівники збирають лише 13,1 т картоплі з 1 га. Це в 4 рази менше, ніж у світового лідера — Нової Зеландії, й у 3,4 раза менше, ніж у США. Це трохи більше, ніж збирають у середньому в Росії, але набагато менше, ніж у Білорусі.

•      Натомість за показниками споживання картоплі на душу населення, що становить 136 кг на рік, Україна увійшла до трійки лідерів, поступившись Білорусі (181 кг) та Киргизстану (143 кг).

1. Поясніть значення поняття «сільське господарство як експортно-утворююча галузь».

2. Назвіть основні галузі рослинництва і тваринницта. За якими факторами вони розміщуються?

3. Як пов’язані між собою розвиток сільського господарства та структура раціонального харчування населення України?

4. Як ви вважаєте, наскільки добре використовує сільське господарство природно-ресурсний потенціал України?

5. Які з галузей тваринництва в Україні розвинені найкраще? Відповідь поясніть.

ПОВТОРЕННЯ МАТЕРІАЛУ ДО ТЕМИ 13

I рівень

1. Яка структура сільського господарства?

2. Якими видами діяльності займаються тваринництво й рослинництво?

3. Назвіть види меліорації.

4. Що відносять до багаторічних насаджень?

5. Чому сільське господарство має сезонний характер?

6. Що називають врожайністю?

II рівень

1. Назвіть природно-географічні умови, що сприяють розвитку сільського господарства.

2. Перелічіть види сільськогосподарських угідь.

3. Назвіть трудозатратні галузі рослинництва.

4. Чому цукровий буряк, соняшник і льон називають технічними культурами?

5. В яких регіонах України розвиваються виноградарство та садівництво?

6. Який існує зв’язок між сільським господарством і харчовою промисловістю?

III рівень

1. Як селекція впливає на врожайність та продуктивність сільськогосподарської продукції?

2. Доведіть, що галузі сільського господарства взаємопов’язані з іншими галузями економіки.

3. Як природно-географічні умови впливають на розвиток і розміщення сільського господарства?

4. Чому саме зернове господарство набуло в Україні найбільшого розвитку?

5. Які природні чинники впливають на розміщення галузей рослинництва?

6. Охарактеризуйте основні сільськогосподарські зони України.

IV рівень

1. Які існують шляхи підвищення врожайності основних сільськогосподарських культур в Україні?

2. Дайте оцінку кормової бази тваринництва України.

3. Доведіть на прикладах взаємозалежність тваринництва й рослинництва.

4. Визначте, яка продукція сільського господарства України є експортною.

5. Які галузі сільського господарства слід розвивати в Україні високими темпами для задоволення потреб населення й поліпшення структури харчування?

6. Як аграрні реформи впливають на розвиток сільського господарства України?