Географія 9 клас

Розділ 3 ГОСПОДАРСТВО



Тема 12. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ


Харчова промисловість забезпечує населення якісними продуктами харчування. Тобто вона бере безпосередню участь у створенні продовольчого комплексу країни, який є одним із головних у соціально-економічному розвиткові будь-якої держави. В Україні є всі об’єктивні умови для розвитку галузей харчової промисловості та задоволення внутрішніх потреб у продовольстві. До того ж харчова промисловість забезпечує значні валютні надходження до країни від реалізації своєї продукції на світовому ринку. У створенні продовольчої бази країни харчова промисловість спирається на різноманітну сільськогосподарську сировину. Інформацію про особливості розвитку харчової промисловості в Україні на сучасному етапі ви отримаєте, вивчивши дану тему. Це допоможе вам усвідомити роль цієї галузі для країни й для вашої місцевості, зрозуміти ті проблеми, що існують на підприємствах продовольчої галузі, побачити найближчі перспективи розвитку.


§26. Харчова промисловість


Географічна розминка

Назвіть підприємства вашої області, на яких виробляють найнеобхідніші продукти харчування - хліб, ковбаси та інші м’ясні вироби, молочні вироби.

Поміркуйте, яка продукція сільського господарства потрібна для виготовлення продуктів харчування.

Склад, показники розвитку й чинники розміщення. Харчова промисловість спеціалізується на переробці та підготовці до споживання продукції сільського господарства, а також виробляє деякі інші товари, зокрема солі, парфумерно-косметичні вироби, тютюн. До її складу входять понад 20 галузей, які залежно від чинників розміщення поділяють на три групи (мал. 85). У промисловості України на харчову промисловість припадає понад 14 % обсягу всього промислового виробництва.

Мал. 85. Галузі харчової промисловості за чинниками розміщення Практичне завдання

Користуючись малюнком 91, визначте, які галузі харчової промисловості орієнтуються на сировину, на споживача та одночасно на сировину й споживача.

Проблема

Останніми роками суттєво підвищуються ціни на основні продукти харчування. Серед причин, які на це впливають, називають необхідність оновлення матеріальної бази підприємств, подорожчання пального й електроенергії, низьку державну фінансово-кредитну підтримку підприємств, вступ України до Світової організації торгівлі. Поміркуйте, що потрібно зробити, щоб і підприємства розвивали свій виробничий потенціал, і населення не страждало від високих цін на продукти харчування.

У харчовій промисловості виокремлюють не тільки галузі, а й потужні спеціалізовані міжгалузеві комплекси, в яких завдяки тісній взаємодії сільського господарства і переробних галузей харчової промисловості виробляють і постачають на ринок різноманітні продукти харчування. Такими комплексами є хлібопродуктовий, м’ясо-молочно-яєчнопродуктовий, виноградарсько-виноробний, цукропродуктовий, олійно-жиропродуктовий, плодоовоче-картоплепродуктовий та ін. (мал. 86). Основна роль підприємств харчової промисловості в цих комплексах - випуск кінцевої готової продукції.

До хлібопродуктового комплексу належать борошномельна і круп’яна галузі, орієнтовані на споживчий ринок і місця зберігання зерна, а також хлібопекарська, макаронна й кондитерська, підприємства яких розташовані біля ринків збуту, тобто в усіх містах і районних центрах. Важливими є виробництво харчових концентратів, а також технічна переробка зерна на спирт, крохмаль, солод тощо.

Кінцевою продукцією м’ясо молочно яєчнопродуктового комплексу є м’ясні й молочні вироби, сири, яйця, а також кормові суміші, дріжджі, м’ясо-кісткове й рибне борошно тощо. Обсяги виробництва нині достатні як для внутрішніх потреб, так і для постачання на експорт.

Виробництво цукру як кінцевої продукції входить до складу цукро-продуктового комплексу. Цукрові заводи працюють не тільки на споживчий ринок, а й на потреби кондитерської, хлібопекарської, молочної та виноробної промисловості, використовуючи як вітчизняну, так й імпортну сировину.


Мал. 86. Спеціалізовані міжгалузеві комплекси харчової промисловості

Олійно-жиропродуктовий комплекс виробляє олію, майонез, маргарин, а також такі непродовольчі товари, як мило, гліцерин, оліфу, карбамід, касторове масло тощо. Останніми роками інтенсивного розвитку набуло виробництво олії соняшникової, яка забезпечує потреби як внутрішнього, так і зовнішнього ринків.

Столовий виноград, ізюм, виноградні вина, сік, коньяк - такий основний перелік кінцевої продукції виноградарсько-виноробного комплексу, що базується на вирощуванні винограду. На різноманітній рослинній сировині розвивається комплекс безалкогольних та алкогольних напоїв, який випускає плодоягідні соки, тонізуючі напої, лікеро-горілчані вироби.

Плодоовоче-картоплепродуктовий комплекс включає з-поміж інших консервну галузь, яка спеціалізується на консервуванні овочів, ягід і фруктів, що швидко псуються, малотранспортабельні й значно втрачаються під час зберігання у сирому вигляді. В Україні діє понад 1000 консервних заводів, що виробляють до 5 млрд банок за рік.

Провідні підприємства галузі

Бренди консервної промисловості України. Це «Чумак» (мал. 87), «Верес», «Саме той» та ін. Вони з’явились і стали потужними за роки незалежності. їхня продукція відома не тільки в Україні, а ще майже в 30 країнах світу. Продукція цих підприємств вирізняється багатим асортиментом, високими смаковими якостями і натуральністю консервації. Це підтверджено численними дипломами і нагородами, які одержували підприємства на різноманітних українських і зарубіжних виставках.

Розміщення галузей харчової промисловості. Підприємства харчової промисловості розміщені по всій території України і мають спеціалізацію залежно від зазначених вище чинників (мал. 88). Підприємства борошномельної, круп’яної, хлібопекарської, кондитерської галузей є практично в усіх областях країни, але найпотужніше це виробництво розвинене у степових і лісостепових районах, де більше вирощують зернових культур.

Потужні м’ясокомбінати працюють у Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Луганську, в Києві, Вінниці, Черкасах, Одесі, Миколаєві, Львові та інших містах, населення яких є найбільшим споживачем м’ясної продукції. Виробництво ковбасних виробів також розміщують у районах зосередження міського населення або поблизу великих міст (мал. 89).


Мал. 87. Переробка томатів на заводі «Чумак»

Мал. 89. Виготовлення ковбасних виробів на Козятинському м'ясокомбінаті

Маслоробні підприємства діють майже в усіх обласних і районних центрах. Найбільші з них розміщені в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. Сироварні підприємства працюють в Бердянську (Запорізька область), Жашкові та Тальному (Черкаська область), Кременчуку (Полтавська область), Долині і Бобринці (Кіровоградська область) та ін.

В Україні працює 10 молочноконсервних заводів, які розміщені в районах зосередження сировини. Найбільші з них - у Бахмачі (Чернігівська область), Первомайську (Миколаївська область), Куп’янську (Харківська область) та ін.

Цукрова галузь розвивається в 19 областях. Більша частина цукрових заводів розміщена на Правобережжі у лісостеповій зоні. Значна їх кількість є у Вінницькій (мал. 90), Хмельницькій, Тернопільській областях, які разом забезпечують понад 30 % усього українського виробництва цукру.

Найбільші цукрові заводи країни - Лохвицький та Орільський - розміщені в Полтавській області, на яку припадає понад 6 % виробництва цукру в Україні.

Орієнтуючись на наявність сировини, підприємства олійно-жирової галузі розташовують переважно у степовій зоні, зокрема в Донецькому і Придніпровському районах. Так, на Дніпропетровську, Донецьку і Запорізьку області припадає понад половину виробленої в Україні олії.


Мал. 90. Цукровий завод на Вінниччині


Найбільше підприємств плодоовочеконсервного виробництва створено на півдні України. Саме на території АР Крим, Херсонської, Одеської, Миколаївської та Запорізької областей сформувався основний спеціалізований район з вироблення плодово-ягідних та овочевих консервів.

Проблеми і перспективи. Як і в інших галузях промисловості України, в харчовій промисловості також триває період структурних змін. Обсяги виробництва продукції, зокрема в м’ясо-молочно-яєчнопродуктовому комплексі, суттєво зменшилися, що безпосередньо пов’язано з рівнем розвитку сільського господарства. До того ж технічне оснащення більшості підприємств харчової промисловості застаріле, багато продовольчих товарів неконкурентоспроможні, зокрема значно відстають від світових зразків за асортиментом, упаковкою, особливостями зберігання тощо. Тому у виробництві продуктів харчування на перспективу найголовнішим завданням є збільшення кількості, підвищення якості та розширення асортименту продукції. Крім того, потрібно модернізувати технологію виробництва продукції галузі, використовуючи новітнє обладнання. Доцільно сформувати мережу малих підприємств і створити сприятливі умови для постачання продукції харчової промисловості на світовий ринок. Нині частка експорту продукції харчової промисловості становить лише близько 4 %.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Харчова промисловість охоплює понад 20 галузей і спеціалізується на переробці і підготовці до споживання продукції сільського господарства.

Підприємства харчової промисловості орієнтуються на споживача, сировину або одночасно на споживача і сировину.

У харчовій промисловості виокремлюють потужні спеціалізовані міжгалузеві комплекси.

Підприємства харчової промисловості розміщені по всій території України і мають спеціалізацію залежно від чинників розміщення.

Ключові терміни і поняття

продовольчий комплекс харчова промисловість спеціалізовані міжгалузеві комплекси харчової промисловості

Самоперевірка

Оцініть перспективи харчової промисловості України на світовому ринку.

Поясніть, яка роль харчової промисловості в гарантуванні безпеки країни.

На конкретних прикладах покажіть відмінності в розміщенні галузей хлібопродуктового та цукропродуктового комплексів.

Назвіть основні галузі харчової промисловості, що розвинені у вашій місцевості.





Перша публікація: 01/01/2009

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.