Географія 10 клас

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА 6. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

§ 34. Міжнародний географічний поділ праці

 Суть поняття «міжнародний поділ праці».

Світова економіка розвивається в напрямку поділу країн за їхньою спроможністю й прагненням виробляти й реалізовувати ті товари і послуги, які приноситимуть їм найбільші прибутки. А для цього технології виробництва певних товарів і послуг мають бути відпрацьовані в кожній країні до максимально можливого сучасного рівня.

Кожна країна світу виробляє певний набір товарів і послуг, тобто бере участь у міжнародному поділі праці (мал. 71). Така участь створює для країн додатковий економічний ефект, даючи їм змогу повніше і з найменшими витратами задовольняти внутрішньодержавні потреби.

Міжнародний поділ праці зародився ще в мануфактурний період (XVII-XVIII ст.) і до промислового перевороту (кінець XVIII - початок XIX ст.) ґрунтувався на відмінностях у природно- кліматичних й географічних умовах, у запасах сировини та джерелах енергії. Сучасний міжнародний поділ праці припускає відокремлення і спеціалізацію різних видів трудової діяльності, обмін ними, їхню взаємодію. Підприємства країн, що беруть участь у міжнародному поділі праці, виробляють значно більше продукції, ніж це потрібно для задоволення внутрішнього попиту. Тому ці надлишки вони реалізують на світовому ринку, здобуваючи натомість потрібну для них продукцію, що є надлишковою для споживачів інших країн.

Міжнародний поділ праці (МПП), або міжнародний географічний поділ праці (МГПП), - це спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції й послуг, а також наступний обмін ними.

   Чинники розвитку та умови існування МГПП. Основою МГПП є конкурентна боротьба між країнами, яка зумовлює виробництво товарів і послуг всередині країни понад внутрішні потреби в розрахунку на міжнародний ринок.

Розвиток міжнародного географічного поділу праці визначається цілим рядом чинників:

-  відмінностями в географічному положенні країн (центральне, периферійне, сусідське, приморське), що істотно впливає на їхню спеціалізацію, прискорюючи або гальмуючи розвиток тих чи тих видів виробництв і послуг;

-  особливостями природних умов і забезпеченістю природними ресурсами. Це один з найпотужніших чинників спеціалізації країн світу на різних етапах їхнього розвитку. Зазвичай країни, які достатньо забезпечені різними видами природних ресурсів, спеціалізуються на матеріалоємних видах виробництв, і навпаки, країни з низьким ступенем забезпеченості змушені віддавати перевагу нематеріалоємним галузям;

- відмінностями в забезпеченості трудовими ресурсами. Країни, що добре забезпечені трудовими ресурсами, мають необхідні передумови для розвитку трудоємних галузей господарства, і навпаки. Надзвичайно велику роль у спеціалізації окремих країн і регіонів відіграють історично сформовані навички трудової діяльності;

відмінностями в рівні соціально-економічного розвитку країн світу, зокрема стан науки і науково-технічної бази, технічної та технологічної оснащеності, раніше створеної матеріальної бази, інфраструктури тощо. Усе без винятку, країни світу беруть участь у між народному географічному поділі праці. Жодна з них не може собі дозволити замкнутися на своєму внутрішньому ринку, навіть такі економічні гіганти, як США, Японія, Німеччина, Росія, Китай та ін., що вдосталь забезпечені власними природними і трудовими ресурсами, мають складну багатогалузеву структуру господарства і потужний внутрішній ринок для збуту виробленої продукції.

Мал. 71. Галузі міжнародної спеціалізації Німеччини (1), Еквадору (2), Росії (3)

Географічний поділ праці адекватний різноманіттю продукції.

Англійський економіст Адам Сміт (1723-1790) обґрунтував принцип абсолютних переваг міжнародного поділу праці: жодна країна не повинна виробляти все, потрібно купувати в інших ті продукти, які там дешевші або кращі, і продавати свої товари, що мають абсолютні переваги.

Видатний вітчизняний економіко-географ Іван Вітвер (1891-1966) виділив три головні умови, потрібні для існування МГПП:

• країна-виробник має мати будь-які переваги в розвитку даної галузі серед інших країн. Це може бути, наприклад, багатство на мінеральні ресурси чи родючі ґрунти, зручність транспортно-географічного положення, дешева робоча сила або висока кваліфікація робочих та інженерно-технічних кадрів, наявність потужного капіталу тощо;

• за межами країни-виробника мають існувати держави, у яких є попит на її продукцію за вищою ціною;

• витрати на перевезення продукції від місця виробництва до місця споживання не мають поглинати різницю між ціною виробництва і ціною продажу. Що дешевшим є транспортування, то на більші відстані можна перевозити товар і віддаленішим може бути місце виробництва товару від місця його збуту чи споживання.

Участь у МГПП диктується не лише одержуваною економічною вигодою, а й необхідністю зміцнення політичних зв’язків між країнами, насичення внутрішнього ринку окремими товарами й послугами тощо.

Початковою передумовою розвитку міжнародного географічного поділу праці були саме природно-географічні відмінності між різними країнами. З часом важливим чинником, що визначив участь країн у МГПП, став розмір їхньої території. Нині в міжнародному поділі праці зростає роль транснаціональних корпорацій (ТНК), які, спираючись на чіткий поділ праці між різними країнами, використовують відмінності, що існують між ними, у рівнях зарплати, забезпеченості трудовими ресурсами, екологічних обмеженнях, податкових нормах.

Міра участі окремих країн світу у МГПП неоднакова і визначається відмінностями в забезпеченні їх власними природними ресурсами, рівнем їхнього економічного розвитку, обсягами внутрішнього ринку й іншими чинниками. Економічно найпотужніші країни є лідерами і за масштабами участі в міжнародному географічному поділі праці.