Екологія 10 клас
СИСТЕМА «ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО»
ТЕМА 7 РЕКРЕАЦІЙНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
§32. Нормування антропогенних навантажень, пов'язаних з рекреаційною діяльністю
✵ Аспекти нормування антропогенних рекреаційних навантажень.
Проблему нормування антропогенних рекреаційних навантажень можна розглядати з двох аспектів: методичного і прикладного. Методична сторона нормування антропогенних навантажень полягає у розробці методик їх оцінок. Прикладний аспект нормування рекреаційних навантажень полягає у встановлені режимів відвідування природних об’єктів і природних комплексів, які б запобігали рекреаційній деградації.
✵ Методики оцінювання глибини антропогенних змін ландшафтів.
З метою дотримання певних екологічних норм і стандартів у районах масового відпочинку й оздоровлення населення розроблені методики проведення оцінок і дотримання певних стандартів, норм антропогенних рекреаційних навантажень на природу. Оцінюючи рекреаційний вплив на навколишнє середовище, враховують такі чинники: вид рекреації, зонально-азональні особливості природних комплексів, величину, масштаби, характер, тривалість впливу тощо. Відповідно до типу ландшафту окремого природного комплексу передбачено оцінку ступеня його рекреаційної стійкості, стадії рекреаційної дигресії - показники, від яких залежить максимальне рекреаційне навантаження. Показники рекреаційного навантаження розраховуються у осіб/га впродовж певного періоду часу. Оцінка рекреаційного навантаження дає підстави щодо встановлення режиму відвідуваності паркових зон, екологічних стежок і туристичних маршрутів.
Зміни ландшафтів унаслідок антропогенного навантаження можна провести методом експертного оцінювання. Він ґрунтується на ранжуванні видів антропогенного впливу на природні комплекси. Кожен вид природокористування вносить певну глибину змін і перетворень у природні комплекси. Тому певним видам природокористування відповідають певні види угідь (природних і антропогенізованих), облік і характер яких засвідчують певний ступінь антропогенізації ландшафтів. Співвідношення цих угідь свідчить про глибину змін і перетворень: незначні зміни - за наявності в регіоні до 75 % природних угідь, надмірні зміни - за наявності в регіоні близько 23 % природних угідь. Інколи розраховують коефіцієнт антропогенної перетвореності ландшафтів (згідно з методикою В. Анучіна, М. Лемешева, К. Хофмана, 1972) за десятибальною системою з метою оцінки ступеня зміненості і перетвореності ландшафтних комплексів для подальшої їх оптимізації.
Проблеми нормування антропогенних навантажень на рекреаційні комплекси можуть вирішуватись через оптимізацію природокористування регіону. Розробка оптимізаційних моделей передбачає проведення оптимальної функціонально-просторової організації території з метою досягнення необхідних пропорцій різних видів природокористування, оскільки збалансоване природокористування передбачає запровадження і підтримку тих виробничих і господарських напрямків діяльності, які відповідають наявному природно-ресурсному потенціалу території.
Аргументи і факти
Таблиця 1
Максимальне рекреаційне навантаження на території природно-заповідного фонду при організованій формі рекреації
Нормований компонент ландшафту і вид його використання |
Навантаження, осіб-день/га |
1. Дорожньо-алейна система: |
|
1.3 твердим покриттям і оглядовими майданчиками: |
|
а) 8-12 % площі |
120 |
б) 12-15% площі |
150 |
2. 3 твердим покриттям без оглядових майданчиків: |
|
а) 8-12% площі |
100 |
б) 12-15% площі |
130 |
3. Ґрунтова з оглядовими майданчиками: |
|
а) 8-12% площі |
70 |
б) 12-15% площі |
90 |
4. Ґрунтова без оглядових майданчиків: |
|
а) 8-12 % площі |
50 |
б) 12-15 % площі |
30 |
Наведені нормативи рекреаційних навантажень дають змогу розрахувати оптимальні величини рекреаційних навантажень на природні ландшафти територій та об’єкти природно-заповідного фонду України.
Таблиця 2
Максимальне рекреаційне навантаження на природні ландшафти для розміщення наметових таборів на території природно-заповідного фонду України
Нормативний компонент ландшафту і вид його використання |
Ступінь стійкості |
Рекреаційне навантаження, осіб-день/га |
||||
Критерії |
Неорганізований відпочинок |
|||||
Техно логічний* |
Психо логічний** |
Стадій дигресії |
||||
І |
II |
III |
||||
Територія для розміщення наметових таборів |
||||||
Місця в глибинних ділянках, осіб-день/га |
||||||
облаштовані |
1 |
300 |
30 |
- |
- |
- |
2 |
275 |
22 |
- |
- |
- |
|
3 |
250 |
15 |
- |
- |
- |
|
не облаштовані |
1 |
- |
8 |
10 |
8 |
4 |
2 |
- |
5 |
8 |
5 |
3 |
|
3 |
- |
3 |
5 |
3 |
2 |
|
Місця на прибережних ділянках, осіб/км |
||||||
облаштовані |
1 |
400 |
100 |
100 |
75 |
50 |
2 |
350 |
75 |
80 |
60 |
40 |
|
3 |
300 |
50 |
50 |
40 |
30 |
|
не облаштовані |
1 |
- |
30 |
25 |
20 |
17 |
2 |
- |
20 |
20 |
16 |
14 |
|
3 |
- |
15 |
15 |
12 |
10 |
|
Примітка. *Технологічний критерій: рекреаційне навантаження з урахуванням технологічного критерію передбачає проведення благоустрою території.
**Психологічний критерій: рекреаційне навантаження з урахуванням психологічного критерію є таким, за якого забезпечується психологічний комфорт рекреантів.
Ключові категорії і поняття
нормування рекреаційних навантажень рекреаційна стійкість стадії рекреаційної дигресії природних комплексів
ВИСНОВКИ
1. Нормування антропогенних рекреаційних навантажень особливо актуальне в межах туристсько-рекреаційних комплексів, де зосереджена велика кількість рекреантів, розвинута туристсько-рекреаційна інфраструктура, рекреаційна діяльність є головним чинником антропогенних змін і порушень природного середовища.
2. В основу методик розробки норм і стандартів рекреаційних навантажень на природні ландшафти покладено підходи до визначення їхньої рекреаційної стійкості та стадій рекреаційної дигресії у різних зонально-азональних умовах.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.