Загальний курс транспорту
РОЗДІЛ 3
УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТОМ В УКРАЇНІ
3.2. УПРАВЛІННЯ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ
Загальні положення
Єдине централізоване управління залізничним транспортом загального користування здійснює Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), яка була створена 14 грудня 1991 р. і підпорядкована Міністерству транспорту України. Очолює її Генеральний директор. У складі Укрзалізниці є оперативно-виробничі Головні управління, які керують залізницями у відповідній галузі. До Головних належать управління: перевезень; колійного господарства; локомотивного господарства; вагонного господарства; безпеки руху та екології; пасажирське; комерційне; фінансово-економічне; кадрової і соціальної політики; матеріально-технічного забезпечення; інформатики та статистики; розвитку та інвестицій; електрифікації та електропостачання; автоматики, телемеханіки та зв'язку (рис. 3.1).
До сфери управління Укрзалізниці входять шість залізниць, які здійснюють перевезення пасажирів і вантажів: Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська.
Основною господарською одиницею на залізничному транспорті є залізниця, що має статус державного виробничого об'єднання. Роботою залізниці керує управління, до складу якого входять виробничі служби по галузях господарства: перевезень (Д), комерційна (М), пасажирська (Л), сигналізації та зв'язку (Ш), електропостачання (Е), локомотивного господарства (Т), колії (П), вагонного господарства (В), фінансово-економічна (НФ), капітального будівництва і цивільних споруд (НГС), кадрів (НОК), воєнізованої пожежної охорони (НО), охорони праці (НБТ), статистики і економічного аналізу (НЧ), юридична (НЮ), спеціальна (НР), лікарська (НВС), матеріально-технічного забезпечення (НХ). Служби мають у своєму підпорядкуванні відособлені структурні підрозділи залізниці: вагонні депо (ВЧД), локомотивні депо (ТЧ), дистанції колії (ПЧ), дистанції сигналізації та зв'язку (ШЧ), електропостачання (ЕЧ) тощо.
Залізниці поділяються на дирекції залізничних перевезень (ДН), в структурі яких є відділи: перевезень (ДНН), пасажирський (ДНІ1І), комерційний (ДНМ), матеріально-технічного постачання (ДНХ), загальний (ДНА), цивільних споруд (ДНГС), економічний (ДНЕ), кадрів (ДНК), організації праці і зарплати (ДНОЗ), статистики і економічного аналізу (ДНУ), бухгалтерського обліку і фінансів (ДНФ), юридичний (ДНЮ). Вони управляють оперативною діяльністю лінійних підрозділів, що входять до них: станції (ДС), локомотивних і вагонних депо та ін. За станом на 01.01.2002 р. на мережі залізниць налічувалося 6 залізниць і 26 дирекцій (на Донецькій - 5, Придніпровській - 4; Південній - 4, Південно-Західній - 5, Одеській - 4, Львівський -4).
У галузі постійно провадиться робота щодо удосконалення структури управління залізничним транспортом, результатом якої вже є перехід на нову, дволанкову систему управління залізничним транспортом. Подальше удосконалення структури управління здійснюється у відповідності з основними положеннями Директиви ЄС 91/440 «Про розвиток залізниць у Європейському Співтоваристві».
Основними документами, що регламентують злагоджену діяльність залізниць, є:
Статут залізниць (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457) - визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, з одного боку, і організацій, громадян, які користуються послугами залізничного транспорту, - з іншого.
Правила перевезень вантажів - визначають порядок навантаження вантажів, перевезення, вивантаження тощо.
Правила технічної експлуатації залізниць (ПТЕ) - встановлюють основні положення і порядок роботи залізниць і працівників залізничного транспорту, основні розміри і норми утримання найважливіших споруд, пристроїв і рухомого складу і вимоги, що пред'являються до них, систему організації руху поїздів і принципи сигналізації.
Вимогам ПТЕ повинні відповідати Інструкція з сигналізації на залізницях України, Інструкція з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України та інші керівні документи, що належать до технічної експлуатації, проектування і будівництва залізниць, споруд, пристроїв.
Важливим кроком у зміцненні взаємодії залізничної системи країн СНД стало створення координаційного центру. Органом, що координує роботу залізничного транспорту на міждержавному рівні, є Рада з залізничного транспорту (далі - Рада), утворена міжурядовою Угодою про координаційні органи залізничного транспорту СНД від 14 лютого 1992 р. У своїй роботі Рада взаємодіє з Координаційною транспортною радою держав - учасниць Співдружності. Членами Ради є глави адміністрацій і органів управління залізничним транспортом держав - учасниць Співдружності, що входять до складу Ради за посадою. Раду очолює Голова, що обирається з числа членів Ради терміном на один рік за принципом ротації.
Основним завданням Ради є координація роботи залізничного транспорту на міждержавному рівні і у сполученнях із третіми країнами, вироблення погоджених умов і принципів роботи залізничного транспорту для забезпечення функціонування і розвитку транспортно-економічних зв'язків між державами-учасницями Співдружності в ринкових умовах. Рада вирішує питання на своїх засіданнях, що проводяться за необхідності, але не рідше двох разів на рік. Основні функції Ради визначаються чинним «Положенням про Раду по залізничному транспорту держав - учасниць Співдружності». Постійно діючим виконавчим органом Ради є Дирекція Ради з залізничного транспорту (далі - Дирекція). Дирекція, що міститься в Москві, утворюється і скасовується рішенням голів урядів держав - учасниць Співдружності. Дирекцію очолює Голова. Голова Дирекції і його заступники призначаються на посаду і звільняються від посади Радою на контрактній основі терміном на три роки.
Основним завданням Дирекції є:
✵ реалізація рішень Ради;
✵ координація пропуску вагонопотоків;
✵ розроблення проектів основних положень, що регламентують взаємодію і економічну відповідальність за перевезення пасажирів і вантажів між державами Співдружності, а також за транзитні перевезення у сполученнях із третіми країнами спільним парком вагонів і контейнерів.
Основні функції і організація роботи Дирекції регламентуються чинним «Положенням про Дирекцію Ради з залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності».
Українські залізниці безпосередньо межують і взаємодіють з мережею залізниць Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії (поромне сполучення), Молдови, Білорусі, Російської Федерації, а також обслуговують морські порти Чорноморсько-Азовського басейну. Створення та функціонування національної мережі міжднародних транспортних коридорів, що проходять через територію України, — це один з найважливіших пріоритетів у співпраці України та Європейського Союзу. Створення ефективної транспортної інфраструктури є вагомим внеском залізничної галузі у формування економічної політики України та ефективне здійснення торговельно-економічної співпраці в Центральному регіоні Європи.
На 11 сухопутних переходах західного кордону (Ягодин, Мостиська II, Ужгород, Чоп, Батєве, Дякове, Рава-Руська, Рені, Хирів, Вадул-Сірет, Ізов) із Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією здійснюються перевантаження і перестановка вагонів з вантажами із європейської колії 1435 мм на широку колію 1520 мм і у зворотному напрямку відповідно до двосторонніх прикордонних угод. Територією України пролягають три пан'європейські коридори №№ 3, 5, 9, а також їх відгалуження і коридори ОСЗ «Балтійське море - Чорне море» (Гданськ-Одеса), «Європа-Кавказ-Азія», «ТРАСЕКА» загальною довжиною 3162 км.
Всього міжнародних залізничних переходів - 44.
Інфраструктура міжнародних транспортних коридорів на 92,3% складається з двоколійних ліній, 77,3% яких електрифіковано, а 90% обладнано автоблокуванням. Упродовж 1996-2001 рр. напрямами «крітських» коридорів було електрифіковано понад 500 км дільниць залізниць, реконструйовано 87 вокзалів, швидкість руху вантажних поїздів на цих напрямках зросла до 120 км/год.
Враховуючи гостру конкуренцію на міжнародному ринку транспортних послуг, залізниці України провадять виважену тарифну політику, беруть участь у формуванні відповідних законодавчих актів, що сприяють підвищенню привабливості України як держави з розвиненою транспортною інфраструктурою, прозорими транспортними процедурами.
Впроваджуються Концепція та Державна цільова програма розвитку залізничного вантажного, пасажирського і моторвагонного рухомого складу залізниць України, які покликані забезпечити зростаючі обсяги вантажних перевезень через пріоритетне оновлення та модернізацію парку вантажного і пасажирського складу згідно з міжнародними нормами та стандартами.
Найближче майбутнє залізничної галузі України — створення телекомунікаційної мережі та запровадження сучасних технологій, будівництво швидкісних ліній та продовження реформування системи управління з чітким розмежуванням функцій господарської діяльності й державного управління, повне забезпечення потреб державної економіки і населення у безпечних перевезеннях з високою якістю.
Міжнародне співробітництво залізниць України здійснюється як на двосторонній основі, так і в рамках міжнародних організацій з питань залізничного транспорту. Від імені України укладено міжнародні договори про співробітництво в галузі залізничного транспорту з Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Росією, країнами Балтії, Грузією, Вірменією та іншими країнами.
Підписано міжвідомчі угоди, які регламентують технологічні та технічні питання щодо перетину державного кордону рухомим складом під час здійснення міжнародних залізничних перевезень. До деяких діючих міжвідомчих угод підготовлено і внесено зміни та доповнення, обумовлені, зокрема, процесами реструктуризації залізничного транспорту України. Підготовлено до підписання договори з Хорватією, Словенією, Чехією.
Важливим напрямком зовнішніх відносин Укрзалізниці є участь у роботі таких міжнародних організацій залізничного транспорту:
✵ Організація співробітництва залізниць (ОСЗ), в члени якої Укрзалізницю прийнято в 1992 р. на XX сесії Наради міністрів транспорту країн — членів ОСЗ, на прохання Уряду України.
✵ Міжнародний союз залізниць (МСЗ), в дійсні члени якого Укрзалізницю прийнято в 1992 р. на черговій сесії Генеральної Асамблеї Міжнародного Союзу Залізниць.
Постановою КМУ від 14 липня 1994 р. № 474 «Про впорядкування участі міністерств і відомств у діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна» відповідальність за виконання зобов'язань, що випливають із членства в ОСЗ і МСЗ, покладено на Укрзалізницю. В рамках ОСЗ і МСЗ проводяться спільні роботи з питань розробки Правил перевезень небезпечних вантажів, виробничо-комерційних умов для спільного використання вантажних вагонів нового покоління на залізницях з шириною колії 1435 мм і 1520 мм, вдосконалення і актуалізація Гармонізованої номенклатури вантажів, безпаперової технології перевезень вантажів у міжнародному сполученні, взаємодії електронних систем з продажу проїзних документів і послуг у міжнародному пасажирському сполученні, кодування та інформатиці.
Рада по залізничному транспорту здійснює свою діяльність у взаємодії з Виконавчим Секретаріатом Співдружності Незалежних Держав і Міждержавним економічним комітетом Економічного союзу Співдружності. Мета діяльності Ради — координація роботи залізничного транспорту на міжнародному рівні. У рамках Ради підписано понад 70 багатосторонніх міжнародних документів: договорів міжвідомчого характеру, правил, інструкцій, інших відомчих нормативних документів. Прийнято узгоджені рішення щодо поділу парку вагонів і контейнерів, умов перевезення пасажирів і вантажів у міждержавному сполученні, тарифної політики, порядку взаєморозрахунків, взаємної відповідальності залізниць, безпеки руху, єдиних технічних вимог з утримання рухомого складу, колійного господарства залізниць, спільних науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до проголошеного Президентом України курсу на інтеграцію України до європейських та євроатлантичних структур Укрзалізницею провадиться робота, спрямована на інтеграцію залізниць України до європейської транспортної мережі.
