Загальний курс транспорту

РОЗДІЛ 12 МІЖНАРОДНІ ТРАНСПОРТНІ КОРИДОРИ

12.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Географічне положення України обумовлює її значення для Європейської транспортної системи у визначенні оптимальних шляхів транспортування вантажів та пасажирів, забезпеченні скорочення термінів перевезень, зниженні транспортної складової у вартості продукції.

Найкоротші шляхи із Західної Європи у Закавказзя, Центральну Азію, Іран, Афганістан; з Центральної та Північної Європи у порти Чорного моря, країни Близького Сходу проходять територією України. З дев'яти сухопутних міжнародних транспортних коридорів, визначених другою Пан'європейською транспортною конференцією (березень 1994 р., Крит, Греція), три «критських» проходять по України: №3, №5, №9 (приведено на картах).

Україна має розгалужену мережу автомобільних доріг, одну з найпотужніжих в Європі залізничну мережу, які органічно поєднуються Європейською - через Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію, Молдову, Болгарію, охоплюють морські та річкові порти Чорноморсько-Азовського басейну, через порти Ізмаїл та Рені взаємодіють з «критським» коридором №7 (водний по Дунаю).

Міжнародний транспортний коридор - це наземні та водні транспортні магістралі з комплексом інфраструктури, включаючи допоміжні споруди, під'їзні прикордонні переходи, сервісні пункти, вантажні та пасажирські термінали, устаткування для управління рухом та інші об'єкти, що забезпечують перевезення вантажів та пасажирів на визначеному напрямку на рівні, що відповідає вимогам Європейського Співтовариства до транс'європейських мереж.

Затверджено Концепцію створення в Україні транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної мережі.

Опрацьовано комплекс першочергових заходів, направлених на розбудову транспортних коридорів на період до 2005 року й затверджено Програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні. Продовжується робота з впровадження в Україні концесій на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг.

Законодавча та нормативно-правова база розбудови транспортних коридорів

Правовою основою створення в Україні транспортних коридорів є Конституція України, Закон України «Про транспорт», а також інші законодавчі і нормативні акти, що діють в галузі транспорту.

Правова база транспортних коридорів України створюється шляхом:

✵ удосконалення чинних та розроблення нових законодавчих актів, що стосуються транспортно-дорожнього комплексу;

✵ прийняття або адаптації існуючих в Європейському Співтоваристві міжнародних документів і угод стосовно транспортної інфраструктури;

✵ визначення та акредитація закладів, установ, фахівців для створення нормативно-правових і законодавчих актів, правил, норм і стандартів, використання з цією метою потенціалу освітніх та виробничих закладів;

✵ створення системи доведення нормативно-правових документів до безпосередніх користувачів незалежно від форм власності.

Розроблення правових актів буде здійснено з урахуванням пріоритетності найважливіших та першочергових актів. Контроль за розробленням правових актів, їх державна реєстрація та введення в дію є одним з основних завдань державного регулювання розбудови транспортних коридорів.

Доцільно використання можливостей спільного розроблення нормативних документів з відповідними зарубіжними або міжнародними організаціями, здійснення постійного контролю за виконанням вимог нормативно-правових актів, в тому числі контролю за приведенням установочних документів та організаційно-правових форм суб'єктів сфери транспортних коридорів у відповідальність із законодавством.

Передбачається, що за умов реалізації Програми створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 року N0346, в торговельному балансі країни відбудуться позитивні зміни за рахунок зростання експорту послуг, пов'язаних з функціонуванням транспортних коридорів, буде забезпечено суттєвий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку країни. Кошти для реалізації Програми передбачається отримати як із державного бюджету, так і за рахунок нетрадиційних джерел фінансування: кредитів ЄБРР, Світового банку, а також завдяки фінансовій участі різних організацій, компаній, які зацікавлені в модернізації транспортної системи України.

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити такі висновки:

1. Частка перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом в пальному обсязі перевезень збільшується, в зв'язку з чим більш актуальною стає необхідність в будівництві нових та доведенні параметрів існуючих автомобільних доріг до світового рівня з метою забезпечення безперебійних комфортних та безпечних перевезень.

2. Розбудова автомобільних доріг по напрямках міжнародних транспортних коридорів дасть змогу збільшити обсяг транзитних міжнародних перевезень, що викличе збільшення надходжень в бюджет України.

3. Розвиток інфраструктури сервісного обслуговування дасть змогу підвищити комфортність руху на дорогах.

Будівництво транспортно-складських комплексів (терміналів) на великих транспортних вузлах вирішить проблему швидкого перевантаження вантажів, що в свою чергу дасть можливість зменшити час їх доставки за призначенням.

Але швидке вирішення всіх згаданих проблем можливе лише за умови залучення приватного капіталу та іноземних інвестицій.