Загальний курс транспорту
РОЗДІЛ 2 ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ
2.2. КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ТРАНСПОРТНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ
Основні напрями Концепції
Удосконалення державного регулювання роботи транспорту. Державне регулювання роботи транспорту має здійснюватися шляхом розроблення нових і перегляду законодавчих та інших нормативно-правових актів, які передбачають однакові підходи до регулювання відносин під час функціонування суб'єктів господарювання ТДК різних форм власності і встановлюють правові, економічні та організаційні основи діяльності транспортних підприємств, особливості їх взаємовідносин з користувачами транспортних послуг, з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Державне регулювання роботи транспортно-дорожнього комплексу здійснюється органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством, і передбачає такі напрями:
а) вільне входження у ринки (вихід з ринків) суб'єктів господарювання, що надають транспортні послуги;
б) захист навколишнього природного середовища, зменшення викидів забруднюючих речовин та підвищення рівня екологічної безпеки транспортних засобів;
в) розроблення правових основ транспортно-експедиційної діяльності;
г) правове забезпечення діяльності спеціальних (вільних) економічних зон, орієнтованих на надання транспортно-експлуатаційних послуг.
Пріоритетними напрямами державного регулювання за окремими видами транспорту є:
залізничний транспорт:
✵ внесення пропозицій про зміни до Законів України «Про транспорт» та «Про залізничний транспорт» щодо функцій та структури управління;
✵ визначення організаційно-правового статусу нових структур управління та тих, що реформуються, а також статусу галузевих підприємств;
✵ удосконалення відносин суб'єктів господарювання залізничного транспорту з органами державної влади на принципах, вироблених Європейським Союзом;
✵ розроблення нормативно-правових актів, що забезпечують вільний доступ суб'єктів підприємницької діяльності до залізничної мережі та різних елементів залізничної інфраструктури на основі взаємних угод і повного відшкодування витрат, пов'язаних з їх виконанням;
морський транспорт:
✵ розроблення механізму приватизації та реструктуризації підприємств морського транспорту, що відповідає вимогам ринкових перетворень, підтримка інституційних та цінових реформ;
✵ внесення змін до Кодексу торговельного мореплавства відповідно до вимог ринкових перетворень;
✵ удосконалення системи безпечного мореплавства, вантажоперевезення та захисту навколишнього природного середовища на рівні світових стандартів;
✵ створення умов злагодженої роботи різних видів транспорту в приморських транспортних вузлах; автомобільний транспорт:
✵ удосконалення нормативно-правової бази щодо безпеки перевезень та якості автотранспортних послуг і створення рівних умов функціонування суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності;
✵ удосконалення системи державної сертифікації автотранспортних засобів;
дорожнє господарство:
✵ визначення стабільних джерел і порядку фінансування дорожнього господарства;
✵ введення мережі платних автомобільних доріг, концесій на їх будівництво та подальшу експлуатацію, а також сервісне обслуговування користувачів, залучення вітчизняних і іноземних кредитів, враховуючи кредити міжнародних фінансових організацій;
авіаційний транспорт:
✵ удосконалення нормативно-правового забезпечення приватизації авіакомпаній, акціонування аеропортів, розмежування авіаційних підприємств (аеропорти, авіаційні компанії) та допоміжних служб і формування ринку вантажних авіаперевезень;
✵ розроблення проекту Закону України «Про аеропорти»;
✵ визначення порядку закріплення маршрутів за повітряними перевізниками на тендерній основі.
Удосконалення управління транспортною системою
Одним з важливих напрямів розвитку і реформування транспортної системи є подальше вдосконалення управління нею, яке має забезпечити підвищення ефективності роботи транспорту шляхом приведення управлінських і виробничих структур у відповідність з виконуваними обсягами перевезень на основі впровадження сучасних інформаційних технологій.
Реформування галузі шляхом змін форми власності та переходу на нові організаційні форми управління ТДК передбачає:
✵ визначення об'єктів транспортної інфраструктури, що залишаться у державній власності;
✵ визначення об'єктів транспортної інфраструктури, які передаються у комунальну власність;
✵ визначення конкурентних форм діяльності на монопольних транспортних підприємствах;
✵ внесення пропозицій щодо приватизації об'єктів ТДК, враховуючи особливості кожного виду транспорту.
Основні принципи реформування системи управління транспортом:
✵ розмежування функцій державного управління та управління підприємствами ТДК;
✵ розмежування виробничих та регулятивно-контрольних функцій;
✵ створення організаційних структур управління в об'єднаннях підприємств переважно на комерційній основі.
