Біологія 7 клас - Дидактичні матеріали - К. М. Задорожний 2007

Степанова Л. І. Адаптична система навчання

Л. І. Степанова, Херсонська обл.

Кожна справа з користю. Інакше — навіщо?

Кожна справа дітям. Інакше — навіщо?

Кожна справа творчо. Інакше — навіщо?

У свою роботу педагогічний колектив нашої школи завжди впроваджує слова видатного українського педагога й письменника В. О. Сухомлинського: «У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні...» Отже, основна мета нашої школи — створити систему навчання, що забезпечить розвиток кожного учня відповідно до його здібностей, інтересів та можливостей.

Державна програма відродження освіти передбачає необхідність створення й упровадження нових прогресивних технологій, до яких, зокрема, належать:

✵ так звана стратегія ефективного навчання;

✵ модульна система організації навчального процесу та рейтинговий контроль знань;

✵ діалоговий підхід до освіти;

✵ система розвиваючого навчання на основі концепції розвитку особистості дитини в школі;

✵ технологій співпраці індивідуальностей;

✵ адаптивна система навчання.

Адаптація (приладжування, пристосування) означає пристосування організму до умов існування.

Адаптивна школа — це масова загальноосвітня школа, в якій має бути місце кожній дитині, незалежно від її індивідуальних, психофізіологічних особливостей, здібностей і нахилів. У такій школі навчально-виховний процес покликаний полегшити навчання дітей, максимально знизити їхнє перевантаження, усунути конфліктність, зберігаючи особистості учня та педагога.

За умов АСО (адаптивної системи освіти) особистість не треба «формувати», пристосовуючи до стереотипів суспільства: досить повернути дитину до основного джерела знань — книги, шкільного підручника.

За адаптивною системою навчання наша школа працює вже кілька років. Ця система навчання дає всі можливості адаптувати індивідуальну спроможність учнів під час уроку та виконання домашнього завдання.

Вона виникла на основі аналізу вдосконалення навчального процесу під впливом формування творчого мислення вчителя та новітніх психологічних теорій. Численні вимірювання, розрахунки ефективності, аналіз тенденцій удосконалення визначили шляхи переходу до такої системи навчання, яка була б у змозі полегшити оптимальну адаптацію до індивідуальних здібностей, охопила б і продуктивну новаторську практику, і передову педагогічну думку.

Адаптивна система навчання (АСН) — принципово нова модель організації навчання. Організаційна структура уроку дозволяє збільшити час самостійної роботи та перехід до безперервного керівництва й забезпечує гармонійний розвиток учнів.

Використовуючи таку систему на кожному уроці, вчитель навчає всіх (повідомляє нове, пояснює, демонструє, одночасно тренує), а потім працює в індивідуальному режимі (керує самостійною роботою, здійснює включений у самостійну роботу контроль і працює індивідуально, відключаючи учнів від самостійної роботи по черзі).

Учні, відповідно, працюють у трьох режимах: індивідуально й самостійно під керівництвом учителя.

За умов адаптивної системи навчання — це навчання з допомогою прийомів самостійної роботи, самоконтролю, взаємоконтролю, прийомів дослідницької діяльності учнів, уміння одержувати знання, узагальнювати й робити висновки.

Уміння самостійно працювати — це те, чого учень повинен навчитися в школі. Значну роль у роботі за цією системою відіграє контроль за якістю виконання завдань у різних режимах із широким використанням самоконтролю.

Головним досягненням є повна зайнятість усіх учнів.

Основне піклування вчителя — переведення якомога більшої кількості завдань на взаємоконтроль та самоконтроль, що сприятиме розвитку творчості самих учнів, які можуть готувати особисті завдання та їх розв’язки, щоб додавати їх до кожного матеріалу зворотного зв’язку.

Педагогічний процес ґрунтується на єдності навчання та виховання.

За умов АСН приділяється увага володінню основами самопізнання, що є підґрунтям розвитку й реалізації потенційних можливостей дитини, учень при цьому виступає як суб’єкт, активний учасник процесу свого навчання, виховання та розвитку, що і є розв’язком проблеми безперервної самоосвіти.

Очікувані результати, які ми висували перед собою під час переходу до адаптивної системи навчання, майже досягнуті, а саме:

✵ уміння педагогічного колективу максимально використати потенційні можливості кожного учня;

✵ у більшості учнів сформована навченість, вироблені стійкі пізнавальні інтереси, спостерігається значний ріст рівня навченості;

✵ зміна комфортності навчальної діяльності учня та вчителя; відсутність конфліктів;

✵ відсутність плинності кадрів;

✵ розвиток навичок самоосвіти, самовдосконалення; розвиток творчого потенціалу особистості за рахунок зростаючого розвитку, потреб у розумовій праці;

✵ перехід школи в нову якість.

Завдяки цій системі навчання рівень знань значною мірою підвищився.

Гарних результатів у роботі досягли: Ткаченко М. Г.— учитель хімії, Кравцова О. В,— учитель української мови та літератури, Чередниченко С. Ф.— учитель історії, Бучаста П. І.— учитель географії, Зіненко В. С.— учитель початкових класів.

Адаптивна система навчання (АСН)

Адаптивна система навчання виникла на основі аналізу тенденцій удосконалення навчального процесу під впливом новітніх психологічних теорій на формування творчого мислення вчителя. Особливо вдалими з них є теорія поетапного формування розумових дій П. Я. Гальперіна та дієвий підхід до навчання А. А. Леонтьєва.

За традиційної організації навчання немає можливості адаптуватися до індивідуальних особливостей учнів під час уроку. Диференційовані завдання вчитель дає учням відповідно до своєї суб’єктивної оцінки їх підготовленості до виконання варіантів цих завдань.

В основі АСН лежить насамперед принципово нова модель організації навчання. Організаційна структура уроку дозволяє збільшити час самостійної роботи учнів, що, у свою чергу, вимагає переходу до безперервного управління, яке забезпечує надійну реалізацію основних принципів і положень теорії навчання.

У цій моделі вчитель частину часу, як і завжди, працює з усіма учнями класу, навчає їх. Решта часу використовується для самостійної роботи учнів. Ефективність уроку помітно збільшується в тому випадку, коли вчитель не просто спостерігає за самостійною роботою учнів, а працює в цей час з окремими учнями індивідуально. Учитель пояснив нове, дав учням завдання для самостійної роботи, а сам у цей час працює з одним із учнів біля дошки.

У разі переходу до АСН у початковій школі головним завданням є підготовка учнів до подальшої роботи за умов АСН. Оптимальним уроком для початкових класів є урок з орієнтованою витратою часу: 20 хв на спільну роботу вчителя зі всіма учнями класу та 25 хв — на самостійну роботу учнів. Головним завданням вчителя є перебудова звичайної структури уроку таким чином, щоб хвилина робочого часу кожного учня була заповнена активною діяльністю, спілкуванням учнів одне з одним, оволодінням прийомами самостійної роботи.

Головна увага має приділятися повній зайнятості учнів на уроці: вони працюють усі разом з учителем, слухаючи його пояснення та інструкції, спостерігають, аналізують, одночасно тренуються самостійно, у парах чи окремо (індивідуально), виконуючи завдання з адаптацією.

Учитель теж зайнятий весь урок: він навчає, проводить фізкультхвилинки, організовує самостійну роботу — парну чи індивідуальну, керує цією самостійною роботою, переходить до включення в самостійну роботу, контролю, оцінюючи самостійну роботу учнів, та до відключення від самостійної роботи, контролю, даючи особливі диференційовані завдання учням з урахуванням їх рівня підготовленості з певної теми.

Учитель повинен весь час пам’ятати про те, що кожен учень у кожну хвилину уроку повинен бути зайнятий активною навчальною діяльністю. Якщо хтось із якоїсь причини відключився, вчитель повинен допомогти йому включитися в роботу.

Урок, що проводиться за структурою АСН, має такий хід.

Учитель:

1. Пояснює новий матеріал, дає інструкції щодо самостійної роботи в парах, взаємоперевірки, взаємооцінювання, роботи в динамічних парах, обміну партнерами, виконання завдання з адаптацією («а», «б», «в»), самооцінювання виконання цих завдань, проведення хорового та індивідуального тренування, забезпечуючи роботу кожного учня.

2. Проводить фізкультхвилинки, готуючи учнів до переключення на самостійну роботу.

3. Дає та пояснює всі завдання для самостійної роботи в парах, записує на дошці ці завдання з адаптацією («а», «б», «в»), щоб учні після цієї роботи відразу ж приступали до виконання різнорівневих завдань (завдання «а» — початковий рівень, «б» — достатній рівень, «в» — високий рівень).

4. Спостерігає, консультує, допомагає, оцінює якість самостійної роботи, працює індивідуально.

Учні:

1. Працюють самостійно:

а) колективно в парах;

б) індивідуально, виконуючи завдання різного обсягу та складності.

Як же навчити учнів працювати на уроці самостійно?

Необхідно регулярно під час спільної роботи з усіма учнями класу навчати їх прийомів самостійної роботи, взаємоконтролю, взаємонавчання, взаємооцінювання, самоконтролю та самооцінювання. Необхідно разом з учнями відпрацьовувати організаційні форми колективної (парної) самостійної роботи, включаючи ці форми роботи невеликими дозами в процес пояснення нового матеріалу на етапі його закріплення.

Учні початкових класів з великими труднощами включаються в систематичну самостійну навчальну діяльність. Щоб вона протікала успішно, необхідно обов’язково перевіряти результати кожного з усіх видів самостійної роботи.

Під час перевірки усного завдання слід об’єднати пари в четвірки. Нехай кожного опитує три товариші. Кожен виставить свою оцінку, потім ця оцінка обговорюється за участі самого відповідача. За такої організації навчання взаємоконтролю учні оволодівають уміннями справедливо оцінювати усну відповідь, включаючи велику кількість компонентів, навчаються демократії під час спільного обговорення, навчаються навчати одне одного, допомагаючи відстаючим, не травмуючи їх.

Під час перевірки письмових самостійних робіт взаємоконтроль здійснюється в статичній парі. Формуючи постійні пари, необхідно обов’язково враховувати бажання учнів, а не рівень їх навчання. Під час роботи в статичній парі головним є створення сприятливих умов для спільної роботи. Періодично слід міняти партнерів за бажанням учнів. Робота в парі проходить насправді успішно за будь-якого поєднання партнерів: сильний навчає слабкого, два сильні розширюють свій кругозір, а два слабкі теж успішно працюють, використовуючи літературу й консультацію вчителя. Головною умовою успішної роботи є дружні стосунки між партнерами. Під час взаємоперевірки письмових завдань учні ставлять один одному оцінку в зошитах олівцем. Це вже навчання відповідальності. Учитель під час перевірки обов’язково враховує не лише якість виконання завдань, але й уміння перевірити роботу товариша.

Під час перевірки усної відповіді в парі учні навчаються спочатку ставити лише вищий бал, якщо не дотягнув — оцінка взагалі не ставиться. Учитель при цьому повинен довіряти учням і виставляти оцінки в журнал і щоденник. Це підвищує соціальну значущість оцінок, що виставляються учнями один одному. Прийомами взаємоконтролю та взаємооцінювання успішно оволодівають навіть першокласники, вони завжди виявляють високу справедливість.

На етапі навчання за умов спільної діяльності вчителя й усіх учнів учителі початкових класів широко використовують деякі прості засоби зворотного зв’язку (світлофори, картки), щоб управляти одночасно фронтальною роботою всіх учнів. Для взаємо- та самоперевірки учні самостійно готують найпростіші програмовані матеріали, що сприяє підвищенню контролювання всієї діяльності учнів.

Після проведення фізкультхвилинки учні переходять до самостійної роботи, до того її виду, яким вони оволоділи під час спільної діяльності з учителем.

Під час виконання усних видів самостійної роботи слід використовувати колективне навчання, тобто роботу в різноманітних парах — статичних, динамічних і варіативних. Для роботи в динамічній та варіативній парах за умов початкової школи слід формувати малі групи в чотири учні. Функціонування такого мікроколективу легко забезпечується матеріалами. Дається чотири варіанти завдань чи запитань, які можна просто не писати на дошці або пред’являти з допомогою кодоскопу. За умов динамічної пари кожен одержує для пояснення або контролю одну з частин загального завдання. Потім кожен працює з кожним в умовах колективного взаємонавчання та взаємоконтролю. Динамічна пара дає змогу піднімати й вирівнювати загальний рівень навченості в мікроколективі.

У тій же мікрогрупі в чотири особи можна організовувати роботу у варіативній парі. Наприклад, провести гру «Телефон». У ній може взяти участь будь-яка парна кількість учнів. Усі стають у коло, кожен одержує картку із запитаннями, готує на них відповідь, потім здає її партнеру, перевіряє його відповідь, порівнює зі своєю відповіддю, після чого відповідає на запитання партнера, обмінюється з ним картками та повертається до попереднього партнера, але вже з новим запитанням. Рух інформації здійснюється у двох напрямках. Гра закінчується, коли до кожного повертається його картка.

Така робота проводиться без виставлення оцінок. Головним є спілкування, робота в колективі, взаємна допомога, підказка, уточнення, навчальний контроль, розвиток уміння швидко орієнтуватися, переходити, працюючи в єдиному темпі, від одного виду діяльності до іншого.

Виконання письмових вправ та розв’язування задач і прикладів письмово пов’язане з необхідністю давати завдання з адаптацією, оскільки під час виконання самостійної роботи в класі кожен учень працює зі своєю індивідуальною швидкістю.

Необхідно створити умови й мотивацію для активної інтенсивної роботи кожного учня з урахуванням його індивідуальних особливостей.

Завдання для самостійної роботи повинні бути дозовані таким чином, щоб до кінця уроку учні напружено працювали колективно або за завданнями з адаптацією. Зацікавлені самостійною роботою учні вже не потребують спостереження за ними, що дає вчителю змогу перейти до індивідуальної роботи.

Слід особливо зупинитися на необхідності стимулювання самостійного позаурочного читання, яке стає одним з провідних видів самостійної роботи вдома. Необхідно вести посторінковий облік прочитаного в графіку обліку, вивішеному в класі.

Кожен учень кожного дня самостійно відзначає, скільки сторінок він прочитав. Графік може бути побудований з урахуванням по днях (не читав — клітинка порожня) з підрахуванням за тиждень, місяць, семестр. Другий варіант графіка — зафарбування клітинок, що відповідають прочитаним сторінкам, що й створює умови для наочного виконання.

Нові вимоги до уроку за умов АСН можуть бути реалізовані лише в тому випадку, якщо й сам учитель, і учні будуть по-новому оцінювати навчальну роботу, враховуючи не лише досягнутий рівень, але й прогрес, і працелюбність, і вміння працювати самостійно, допомагаючи товаришу, вміння спілкуватися з кожним учнем та вчителем у дусі доброзичливості й співпраці.

Пропонуємо вашій увазі кілька конспектів уроків з елементами адаптивної системи навчання.

КОНСПЕКТ УРОКУ З ТЕМИ «ФОТОСИНТЕЗ, ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОТОСИНТЕЗУ»

Цілі уроку: дати учням поняття, що таке фотосинтез, його загальну схему (а також значення цього процесу в житті рослин і біосфери); виховувати в учнів бережливе ставлення до природи; підвести учнів до висновку, що в зелених рослинах на світлі відбувається перетворення неорганічних речовин на органічні.

Обладнання: таблиці «Обмін речовин у рослинах», додаткова біологічна література, картки.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу (2 хв)

Учитель. Діти, а чи причетні ви до цієї скарги?

Лісова книга скарг

Була я красива, була я пригожа — стала сама на себе не схожа. Траву на мені витоптали, кущі поламали... Берізку на дрова зрубали, ялинку — на підстилку. Закидали мене порожніми пляшками, брудним папером, цурками, ганчірками, скаржусь!

Була я лісова галявина, а стала лісовим смітником.

У минулому Лісова галявина

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань учнів (8 хв)

Робота в парах за варіантами.

Питання вивішуються на дошці.

Варіант І

1. Дайте визначення поняттям:

а) обмін речовин;

б) асиміляція.

2. Порівняйте основні процеси обміну речовин рослинного організму.

Варіант ІІ

1. Дайте визначення поняттям:

а) обмін речовин;

б) асиміляція.

2. Порівняйте основні процеси обміну речовин рослинного організму.

На дошці вивішено таблицю «Обмін речовин у рослинах» (див. додаток 1).

У цей час учитель спостерігає за роботою пар. Діти отримують оцінки за домашню роботу, виставлені партнерами по парті. (Усі учні оцінені.)

ІІІ. Усвідомлення учнями нових знань і понять (30 хв)

Учитель повідомляє тему уроку та визначає завдання уроку.

Учні повинні знати:

1. Яке місце фотосинтезу в основному процесі обміну речовин.

2. Загальну схему фотосинтезу.

3. Значення цього процесу в житті рослин та біосфери.

Учні повинні вміти пояснювати значення рослин як основного джерела первинної організації речовини та єдиного джерела вільного кисню на планеті.

Учитель коротко розкриває зміст теми, починаючи словами К. А. Тімірязєва: «Дайте найкращому кухареві скільки завгодно свіжого повітря, скільки завгодно сонячного світла й цілу ріку чистої води та попросіть його, аби з усього цього він приготував вам цукор, крохмаль, жир і зерно, він вирішить, що ви з нього глузуєте. Але те, що видається неймовірно фантастичним людині, без перешкод відбувається в зелених листках рослин».

Відбувається словникова робота:

✵ фотосинтез;

✵ органічна речовина;

✵ неорганічна речовина.

Потім дається інструкція для самостійної роботи за підручником. Завданням може бути таким:

1. Що таке фотосинтез?

2. Які органічні речовини беруть участь у процесі фотосинтезу?

3. Яка органічна речовина утворюється в процесі фотосинтезу?

4. Який газ виділяється в процесі фотосинтезу, а який — поглинається?

Увага учнів звертається на те, що потрібно підготуватися так, щоб

пояснити своєму сусіду по парті вивчене. Для того щоб не забути чогось у своїй розповіді, необхідно обов’язково зробити у своєму зошиті короткий запис (опорний конспект) свого переказу.

Тут дається домашнє завдання.

Діти починають читати підручник. Учитель керує цією роботою, переходячи від парти до парти. Виявивши якісь труднощі в якогось учня, починає індивідуальну роботу з ним.

Найкращі записи учнів (короткі й чіткі) демонструються перед класом. Пропонується один із них (див. додаток 2).

Закінчивши самостійну роботу, діти починають переказувати один одному, використовуючи короткий запис.

На основі задач, що висувалися перед учнями на початку вивчення теми, подумайте, чому змінюється вага зеленої рослини в горщику, коли вона простояла кілька днів у темряві.

Учитель виставляє всім оцінки в журнал на основі їх взаємооцінок.

Довідка

1 га листяного лісу випаровує за літо понад 2,5 тис. тонн води.

Над лісами випадає дощів на 23 % більше, ніж над полями.

1 га лісу може підтримувати дихання 30 чоловік, а 1 га кукурудзи — 150 чоловік.

Завдання

Як приємно в спекотний літній день пірнути в прохолодну воду річки, озера чи моря.

О, насолода! Ну, а якщо поблизу немає води, але є парк, ліс? Чому в лісі прохолодно?

Ви ніколи не замислювалися над цим? Тоді швидко відкрийте підручник на с. 127 та шукайте відповідь.

Основні функції рослинного організму

Методичні рекомендації щодо вивчення розділу з використанням адаптивної системи навчання

На розділ «Основні функції рослинного організму» відводиться 13 годин. Вивчивши розділ, учні мають знати:

1) основні процеси обміну речовин, загальну систему фотосинтезу;

2) зміст поняття «клітинне дихання»;

3) процес дихання кореня, пагона, насінини;

4) роль мінерального живлення в житті рослини;

5) зміст поняття «транспортування речовин у рослині», «кореневий тиск», «транспірація»;

6) еволюцію розмноження рослин;

7) зміст поняття «ріст та розвиток рослинного організму».

Учні повинні вміти:

1) розглядаючи внутрішню будову органів рослин, встановлювати зв’язок між будовою та функціями;

2) пояснювати значення рослин як основного джерела первинної організації, речовини та єдиного джерела виділеного кисню на планеті;

3) доводити положення про цілісність рослинного організму.

Певному виконанню завдань цього розділу допомагає адаптивна система навчання, в основу розробленої концепції якої покладено нову модель організації навчання. Навчання як один з видів діяльності людини за умов АСН становить перевагу активної самостійної діяльності, що керує різними навчальними й контрольними програмами.

Організаційну суть АСН можна представити у вигляді моделі (див. додаток 1).

Щоб зрозуміти перевагу АСН, його раціональність щодо використання часу, на відміну від структури звичайного уроку, звернімося до графічного аналізу уроків (див. додаток 2).

Під час порівняння моделей уроків стає очевидним, що з досвіду вчителя переноситься навчання в усіх його варіантах (організація уроку, пояснення нового матеріалу, пояснення домашнього завдання).

Контроль учителя, що проводиться під час опитування учнів з місця та біля дошки, замінюється індивідуальним контролем. Учні звільняються від необхідності слухати відповіді товаришів 25 хвилин, які використовуються для організації самостійної роботи учнів. У запропонованому варіанті уроку в АСН 10 хв відводиться на роботу в парах.

Робота в парах є основою для організації усної самостійної організації на уроці. На відміну від роботи в малих групах, де учні по черзі відповідають командиру (асистенту), у парах будь-якого типу в кожен момент половина учнів говорить, а друга половина контролює. Потім вони міняються ролями. Така форма роботи підвищує активність учнів. Ступінь навчання учнів під час роботи в парах значно вищий. Крім того, формуються умови для їх природного спілкування.

У рамках АСН усна самостійна робота учнів на уроках ведеться з використанням трьох видів пар: статичної, динамічної та варіаційної.

Статична пара: спільно працюють учні, які сидять за однією партою.

Динамічна пара: це учні, які об’єднуються для певної роботи, сидять за сусідніми партами; кожен працює з кожним, тричі змінюючи пару.

Варіаційна пара: мала група з чотирьох учнів для колективної роботи; кожен працює то з одним, то з другим, при цьому відбувається обмін матеріалами, варіанти яких будуть опрацьовані кожним членом мікро- групи (див. додаток 1).

Отже, АСН є найкращою системою для досягнення визначених на уроках біології завдань. Біологія є одним з предметів, на матеріалах якого необхідно забезпечити розвиток мислення учнів, що передбачає оволодіння прийомами стискання сприйнятої на слух інформації. На основі короткого запису здійснюється розгортання цієї інформації у переробленому вигляді в момент розповіді. А це значить, що з’являється необхідність забезпечити можливість говорити на кожному уроці кожному учневі.

Робота в парах дає можливість не лише збільшити час відповіді кожного учня, але й навчити вміння слухати й оцінювати відповіді товариша.

Регулярна самостійна робота учнів на уроці з виходом у спілкування в парах будується на основі володіння вмінням зафіксувати вивчене в стислу опору (опорний конспект), яка використовується не лише під час відповіді товариша, але й під час власної відповіді, оскільки учитель орієнтує учнів не на запам’ятовування, а на розвиток мислення та мовлення. Використання опор забезпечує довільне запам’ятовування деяких повідомлень, назв і термінів.

Під час самостійної роботи вчитель працює індивідуально й творчо.

Урок починається із взаємоперевірки домашнього завдання (якщо воно було задано). Потім учитель називає тему й коротко розкриває її зміст. Після цього дає інструкції для самостійної роботи за підручником. Завдання даються за варіантами, кожен варіант приблизно однаковий за обсягом і складністю. Необхідно підготуватися таким чином, щоб пояснити своєму сусіду по парті свою частину матеріалу. Для того щоб не забути чогось у своїй розповіді, необхідно обов’язково зробити у своєму зошиті короткий запис (план) переказу, використати цифрові дані, назви, малюнки. Обсяг запису — третина сторінки, не більше. Тут же дається й записується домашнє завдання: підготувати стислий запис для переказу всього розділу «Основні функції рослинного організму».

Діти починають працювати з підручником. Учитель керує цією роботою, переходячи від парти до парти, затримуючись для додаткових пояснень. У процесі обходу виявляється, що деяким учням важко дається стислий запис.

Учитель ще раз пояснює, що необхідно вкластися в запис на третину сторінки, демонструє «вдалі» записи, займається індивідуальною роботою з учнями, які цього потребують.

Закінчивши читати, діти викладають один одному свою частину, використовуючи стислий запис. Потім обмінюються записами, і кожен розповідає почуте, використовуючи чужий запис, після чого переписує його до свого зошита.

Учні оцінюють свого товариша.

Урок закінчується підсумком.

Узагальнення охарактеризованого вище досвіду показує, що в практиці навчання можуть бути використані такі складові АСН.

1. Структура уроку в АСН забезпечує різке підвищення часу самостійної роботи учнів на уроці.

2. Робота в статичних парах за умови періодичної зміни партнера.

3. Зворотний зв’язок під час контрольних результатів самостійної роботи.

4. Взаємоконтроль під час усної самостійної роботи.

5. Взаємоконтроль під час взаємоперевірки письмових домашніх завдань з оцінюванням учнів одне одного.

6. Індивідуальна робота вчителя на уроці поряд із самостійною роботою учнів.

7. Включення до самостійної роботи контролю вчителя.

8. Керування всіма видами самостійної роботи учнів на уроці.

9. Диференційоване завдання та завдання з адаптацією під час індивідуальної роботи біля столу вчителя.

10. Різні види трирівневих завдань («а», «б», «в»).

11. Колективні форми навчання (робота в парах, малих групах).

12. Самоконтроль на основі використання взаємоконтролю, індивідуального контролю вчителя.

Додаток 1

Модель уроку за АСН

Схеми роботи в різних парах

Варіант більш компактної схеми

Додаток 2

Модель адаптивної системи навчання

Модель звичайного уроку