Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020


ГРАФІКИ

ГРАФІКИ — засоби наочного подання соціол. інформації, які забезпечують наочність та полегшують інтерпретацію, викладення результатів дослідження. Для подання одномірного розподілу ознаки використовують гістограму (зображення за допомогою стовпчиків), або полігон (багатокутник) розподілу. їх побудова схожа, проте має деякі відмінності. Якщо на площині зобразити прямокутну систему координат (абсцис та ординат) та умовитись, що точки осі абсцис відповідають значенням певної ознаки, а осі ординат — частоті (або частці у процентах, від чого тип графіка не змінюється), то можливі два варіанти. При першому з'єднують ординати ламаною лінією — маємо полігон розподілу даної ознаки. При другому — точка ординати має вигляд стовпчиків, які чергуються один за одним зі зміною висоти відповідно до значення ординати — маємо гістограму розподілу.

Двомірні таблиці розподілу та ін. види інформації можуть зображуватися у вигляді полігонів на одному графіку. При цьому для підвищення інформативності графіка точки на осі абсцис доречно упорядкувати за, напр., ступенем зменшення чи середнього процента (частоти, індексу) для полігонів, чи дисперсії, чи різниці максимальної та мінімальної ординати тощо. Таке зображення відображає ієрархію між різними варіантами задоволення, напр., різними сторонами індивідуального життя.

Окрім названих ще є інші види графіків. Напр., кругова чи структурна діаграма: вся площа круга тотожна 100% значенню ознаки, а площа кожного сектора відповідає частці альтернативних варіантів значення ознаки; або піктограма (спрощеними умовними знаками, малюнками зображують певну соціол. ознаку, а співвідношення між величинами інтенсивності альтернатив ознаки відповідають масштабу малюнків).





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.